Нещодавно заступник голови правління Нацбанку Олег Чурій заявив, що головний фінансовий регулятор країни активно бореться з доларизацією економіки. Іншими словами, в Україні й надалі триватиме так звана дедоларизація.

Такі заяви вже чимало років роблять експерти, політики, державні мужі, зокрема керівники Нацбанку, проте революційних успіхів у цій боротьбі поки що побачити не можемо. У регуляторі кажуть, що нині рівень доларизації економіки та фінансів становить 40%. Незалежні експерти заявляють про 50—60%. Тобто цифри різні. А для того, щоб економіка розвивалась і пересічні люди почувалися набагато комфортніше у своїй країні, такий показник не може перевищувати 20%.

Що ж зроблено та роблять у цьому напрямі та чи є ресурси для подальшої боротьби з доларизацією?

Передовсім майже кожен другий громадянин (можливо, і кожен третій — такою інформацією ніхто не володіє) має депозити в різних українських банках. І такі люди прекрасно знають, що ставки за вкладами в іноземних валютах — чи то долар, євро або швейцарський франк — останнім часом відчутно знизилися. Приміром, доларові ставки не перевищують 3—4%, а в євро — 0,45—2% — для того, щоб населення відучити від валютних вкладів, зробивши їх не надто привабливими або й зовсім непривабливими.

Це один із проявів дедоларизації. А відсоткові ставки за гривневими депозитами залишаються на досить пристойному рівні — 14—17,5%.

Щоправда, населення останнім часом не поспішає нести гроші в банки, і ми про це неодноразово писали. Проте це вже інша тема.

Ще один чинник, який значно впливає на успіхи боротьби з дедоларизацією економіки та фінансової системи, — збільшення привабливості розрахунків у національній валюті. Для цього зроблено чимало. Проте ніде правди діти: економіка України надто імпортозалежна. Звісно, компаніям-імпортерам, яких у країні чимало (починаючи з імпорту сірників і закінчуючи нафтою, бензином і газом), потрібні долари чи євро. І багато.

Для купівлі газу і нафтопродуктів потрібні мільярди доларів на рік. І всю побутову техніку, мобільні телефони та комп’ютери ми також закуповуємо за валюту за кордоном.

Відповідно стабільність гривні або поява українських товарів — замінників іноземних, збільшення видобутку чи виробництва власних ресурсів, які можна купувати за національну валюту, не переймаючись курсом долара чи євро, посприяє дедоларизації. Тут Україна також поступово рухається вперед. Завдяки заходам економії та переходу на альтернативні джерела енергії закуповують набагато менше газу. З’являються сонячні та вітрові електростанції, зростає роль гідроенергетики. Проте ми мало працюємо над тим, щоб зменшити імпортозалежність економіки від нафтопродуктів — бензину і дизпалива. В Україні виробляють їх замало. Це питання не лише дедоларизації, а й енергетичної безпеки країни.

Але ж населення, знаючи, що йому потрібно купувати дорогі імпортні товари (холодильники чи смартфони), і не завжди вірячи у міцність нашої гривні, купує долари та часто тримає їх удома. А це один із проявів доларизації.

Тож без довіри всіх нас — і бізнесу, і пересічних людей — до національної валюти не зможемо досягти відчутних успіхів у боротьбі з доларизацією. Лише стабільність чи здорожчання (зміцнення) гривні відносно інших валют, постійна висока купівельна спроможність (низька інфляція і неістотне знецінення або повна відсутність таких процесів) можуть посприяти дедоларизації.

Цій справі сприяє й жорстка монетарна політика держави, яку спрямовано на зниження інфляції, яка в Україні, на відміну від європейських держав, у річному вимірі в десять разів вища. Така політика беззаперечно робить гривню привабливішою для різних інвестицій та заощаджень.

Проте влада в цьому питанні повинна проявляти мистецтво гнучкості. Адже така політика стримує розвиток економіки, що у перспективі не на користь гривні.

Не варто повертатися до політики штучного утримання курсу гривні. Звісно, для цього використовують валютні резерви країни. За інформацією Нацбанку, така хибна практика призвела до того, що у попередні роки із золотовалютних резервів було вилучено майже 40 мільярдів доларів.

Гривня як засіб заощадження поки що не в найліпшому стані. Загальновідомо, що звичайні українці тримають удома до 50—70 мільярдів доларів. Про гривні не йдеться. Це свідчить про ще малу довіру людей і до банків, і до національної валюти. Тому завдання влади — зробити все можливе, щоб ці заощадження було переведено в гривні і вони працювали на економіку країни, а не лежали вдома. Це буде найбільшою перемогою в боротьбі з доларизацією.