" Бонус для об’єднання громад"

На підвіконнях квартир польських міст можна побачити незвичні для України пристрої для відлякування голубів, а на дахах — системи, що не дають узимку утворюватися небезпечним для людей бурулькам. Турбота про громадян стала можливою завдяки вдалому проведенню у країні 25 років тому реформи органів місцевого самоврядування. Третину бюджету держави призначено саме для цих органів. Локальній владі торік поляки довіряли більше, ніж уряду, парламенту та партіям (58% опитаних). Про це свідчить опитування Центру досліджень громадської думки.

Україна в цьому напрямі робить перші кроки. Навчальний візит до Польщі з питань місцевого самоврядування для представників центральних і місцевих органів нашої влади нещодавно організували Solidarity Fund PL (Польський фонд міжнародної солідарності), Швейцарсько-український проект «Підтримка децентралізації в Україні» DESPRO та Центр європейської співпраці (за грант Польсько-канадської програми підтримки демократії).

Сила гміни

Успішній реформі поляки завдячують її авторам — науковцям Єжи Регульському з Лодзі й Міхаелу Кулєшу з Варшави. І зізнаються, що мають одне з найсильніших в Європі гмінне самоврядування (не повітове і воєводське) — випадково. Тогочасна комуністична влада не дозволила створити трирівневу систему самоврядування: гміна — повіт — воєводство і дала зелене світло лише гміні, яка є основною одиницею місцевого самоврядування у Польщі (повіт — адмінодиниця середнього рівня, воєводство — найбільша). Тож Україна запозичила триланковий адміністративно-територіальний устрій громада — район — регіон з польської практики.

Гміни з’явилися завдяки ухваленому в 1990 році закону «Про місцеве самоврядування». Усі компетенції, які тільки можна було уявити, реформатори передали на рівень гмін. Коли 1998 року на другому етапі реформи створювали повіти та воєводства, виявилося, що їм залишилося небагато майна та повноважень. Тому польське самоврядування грунтується на силі гміни, яка опікується комунальним господарством, соцдопомогою, здоров’ям жителів та початковою освітою.

Наприклад, в об’єднанні сільських гмін Республіки Польщі пишаються тим, що фінансування середньої вартості навчання учня в початковій школі коштує на рік 4,5 тисячі злотих або 1,2 тисячі доларів (заможніші гміни витрачають до 8,8 тисячі злотих — 2,3 тисячі доларів). Школа не тільки вчить, а й годує вихованців сніданком та обідом. Завдяки фінансуванню гмін торік кожен з учнів отримав по 14 кг яблук.

Доходи гмін формуються з кількох джерел. Найбільшу частку в цих показниках становлять цільові дотації та субвенції (40—60%), 20—40% — це надходження від сплати податків, 10—20% — надходження від господарської діяльності. Серйозне підживлення для гмін — кошти європейських фондів. Їх розподіляють здебільшого на конкурсах за заявками цих одиниць. Їх розпорядниками виступають польське міністерство або воєводство (маршалек). Умови конкурсу залежать від типу проектів: в них власний внесок може становити від 15 до 50%. Він може бути у вигляді готівкових коштів, майна, робочої сили. Поза конкурсом фінансують інтегровані територіальні інвестиції, наприклад для підтримки закладів профтехосвіти.

«Гміна, як жінка, — не завжди задоволена. І люди переїжджають жити туди, де кращі послуги. Мене часто запитують: що польський війт (голова сільської гміни. — «УК») шукає у Брюселі? — розповідає секретар Об’єднання сільських гмін Лешек Швєнтальський.

А інтереси польських гмін, вважає він, майже не відрізняються від інтересів французьких чи англійських. Вони посилаються на 75% законодавства ЄС, яке ухвалюють у Брюселі. І бенефіціари 80% коштів фондів європейської спільноти — сільські гміни (у ЄС 40% сільського населення займає 90% території).

Надати імпульс

Публічні послуги, що виходять за межі компетенції гмін, забезпечують повіти (служба зайнятості, поліція і пожежна служба, лікарні, будинки дитини, реєстрація транспортних засобів тощо). Воєводство планує та підтримує розвиток регіону. Зокрема опікується охороною навколишнього середовища, спецлікарнями, музеями і театрами. У надзвичайних ситуаціях саме воєвода забезпечує взаємодію різних служб.

Наприклад, в одному з воєводств 10 років тому одна фармфірма припустилася помилки під час пакування ліків для алергіків, застосувавши смертельно небезпечний засіб. Була підозра, що частину ліків продали. Воєвода керував діями поліції та фармінспекторів (їх підвозили працівники поліції, й ті перевіряли в аптеках рецепти з адресами). Поліція повідомляла пацієнтів і вилучала ліки. Жодна зі служб самотужки не впоралася б із цією проблемою.

Попри успіхи у місцевому самоврядуванні, поляки удосконалюють відповідне законодавство. «Думаємо про зменшення міст із правами повітів (у них понад 100 тисяч жителів або вони з 31 грудня 1998 року перестали бути центром воєводства. Таких у Польщі 66 — «УК»). У проекті закону, спрямованому до Сейму, є пропозиція, щоб у таких містах мер мав в управлінні та розпоряджався коштами всіх доріг на його території», — каже директор бюро Асоціації польських міст Анджей Поравскі.

«Карта з 16 воєводств (їх мало бути 10) — результат багатьох політичних компромісів. Повітів планували 150, а маємо 314. Але вдалося зберегти найважливіше — три рівні самоврядування. Поки що надходять кошти з Європи, це добре, але потім утримання малих воєводств стане проблемою. Де повіт малий — половину коштів витрачатимуть на адміністрування. Кожна поступка має наслідки», — констатує маршалек Вєликопольського воєводства Марек Возняк.

Україна скористалася польським досвідом у Концепції реформування місцевого самоврядування. Заслуга польських експертів — у виробленні пропозицій щодо змін до Конституції, Бюджетного та Податкового кодексів (введення нового акцизного податку і податку на нерухомість). Завдяки цим податкам місцеві бюджети нашої країни за п’ять місяців цього року отримали додатково 10 мільярдів гривень.

КОМПЕТЕНТНО

Мацей КОЗІК,
директор Вєликопольського центру місцевого самоврядування:

— У Вєликопольщі на початку реформи 80% людей, обраних в нові ради, там раніше не працювали. Це були фермери, вчителі, наукові працівники, представники дрібного бізнесу. Вони обрали нових мерів, з яких 70% не працювали в адміністраціях. Була пропаганда і за реформу, і проти. Хто виступав проти, говорив, що даємо мавпі гранату. Хто був за, пропонував узяти все нарешті під свою опіку. Поляки самі захотіли приймати рішення, які стосуються їхнього життя.

Володимир КУРЕННОЙ,
керівник департаменту місцевого самоврядування
 та децентралізації Адміністрації Президента України: