Десять років сільгоспвиробники краю не бачили такого врожаю, стверджує виконуючий обов’язки директора департаменту агропромислового розвитку ЛОДА Любов Безкоровайна. Попри те, що працювати довелося в небезпечній ситуації й аграрії боролися за кожен центнер, середня врожайність зернових культур сягнула 32,5 центнера з гектара. Тобто на 10,5 центнера вища, ніж торік. І майже на рівні середніх показників в Україні, хоч за краєм міцно закріпилося визначення «зона ризикованого землеробства».
Оптимістична картина характерна тільки для території, яка перебуває під контролем України. В районах, що опинилися в самопроголошеній республіці, за чутками, ситуація зовсім інша.
Аграрії бояться говорити про проблеми
Чому «за чутками»? Бо офіційної інформації про ситуацію там, де залишилося, за оцінками фахівців, майже 8% орних земель (90 тисяч гектарів), немає. Доводиться задовольнятися неофіційною: багато фермерів, яким ще вдається працювати, скаржаться на брак техніки, палива і добрив, а також елементарного спокою. Просто катастрофічним називає становище аграріїв Благівський сільський голова (село підпорядковується Ровеньківській міській раді) Микола Горбенко.
«Ситуація критична, у багатьох фермерів недосіяна озимина, кукурудза повністю не прибрана, немає коштів на дизельне пальне, а в борг уже ніхто не дає», — каже він.
Тобто складається ситуація, яка загрожує врожаю наступного року. А зі столиці самопроголошеної республіки надходять відомості про наміри ввести хлібні картки. Наприклад, на Луганському авіаремонтному заводі наприкінці вересня запропонували персоналу вийти на роботу, обіцяючи в рахунок оплати видавати продовольчі пайки. Бо «у нинішньому воєнному році вдалося зібрати лише 120 тисяч тонн зерна». Тож хліба на всіх не вистачить.
Доля зерна
За підрахунками департаменту агропромислового розвитку ЛОГА, основна частина врожаю залишилася під контролем держави Україна. «Зібрано майже 1 мільйон 350 тисяч тонн зернових культур. Тобто порівняно з минулим роком валовий збір зерна збільшився на 300 тисяч тонн», — підкреслює Любов Безкоровайна.
Питання збуту зерна — серед головних. Ємність сертифікованих зерносховищ, які залишилися на «українській стороні» області, в Новоайдарі, Старобільську та Сватовому дають змогу зберегти до наступного врожаю майже 600 тисяч тонн продовольчого зерна. Але зібрано на третину більше (понад 900 тисяч тонн). Основні потужності з переробки (борошномельні) залишилися на окупованій території. А через побоювання обстрілів і блокпостів в область майже перестали приїжджати зернотрейдери. Раніше місцеві фермери співпрацювали з підприємствами в Запоріжжі, Донецьку, Луганську. Тепер ті зв’язки порушено.
Тож аграрії просять владу про сприяння в розв’язанні проблеми закупівлі врожаю. Любов Безкоровайна зазначає, що доброю підмогою в реалізації продукції особливо цього року є Аграрний фонд: раніше місцеві товаровиробники уклали договори на 95 тисяч тонн у межах форвардних закупівель, і нині ці договори успішно переоформлено. Гроші потрібні всім і терміново. Насамперед на закупівлю пального. Тим більше, що цей товар виробники побоюються везти на буремний схід.
«Через те, що маємо ризиковану зону господарювання через проведення Антитерористичної операції, ми попросили профільне міністерство розробити особливу схему забезпечення сільгосптоваровиробників пально-мастильними матеріалами», — каже вона.
Поки що, за її словами, це завдання кожне господарство намагається розв’язувати самостійно. І незважаючи на труднощі, посівна триває активно. Фахівці прогнозують, що озимими засіють до 250 тисяч гектарів. Тобто посівні площі в жодному разі не зменшаться, і вистачить зерна до нового врожаю.
Любов Безкоровайна зауважує, що луганські аграрії розуміють, наскільки цього року складна ситуація з фінансовими ресурсами. Наприклад, через бойові дії та мінування полів у Новоайдарському та Кремінському районах вони не змогли забрати до 22 тисяч тонн ранніх зернових. За ці втрати сільгоспвиробники могли б зажадати від держави компенсації. Але аграрії як справжні патріоти відмовилися від кругленької суми, оскільки знають, що нині кошти здебільшого йдуть на визволення області. За її оцінками, проведення АТО завдало краю збитків на понад 150 мільйонів гривень.
У Сєверодонецьку — хліба й каші досхочу
Після переїзду обласного центру в Сєверодонецьк тут почали практикувати ярмарки. Представники всіх районів «української» Луганщини охоче везуть товар до міста хіміків, де знайшла притулок найбільша кількість вимушених переселенців. І вже після третього ярмарку стало зрозуміло, наскільки істотно вдається знизити ціни. Наприклад: на хліб з борошна пшеничного — на 2,5 гривні, а на житній — аж на три гривні. Олію соняшникову на ярмарку можна придбати на 5 гривень дешевше, ніж зазвичай. «Борщовий набір» обійдеться на 2 гривні за кілограм дешевше. Та найбільше радують ціни на яловичину та сало — на 10 та 5 гривень нижчі, ніж на місцевому ринку, де торгують ті, хто перекуповує товар.
Любов Безкоровайна розповідає, що наші сільгосппідприємства гостинні: варять кашу, роздають її всім охочим.
Люди «звідти» із заздрістю слухають розповіді родичів про ярмарки в Сєверодонецьку. Адже на окупованій території залишилося 64% населення області. А зерно, молоко і м’ясо — все на «українській» Луганщині. Щоправда, у покупців на ярмарках про прописку не питають. І кашу щедро насипають усім гостям. Тож в автобусах, які прямують до Сєверодонецька з усієї Луганщини, не протовпитися. Люди їдуть по хліб.