«Ще не всі чорти живуть на небі. Ходить їх до біса на землі!» Ці поетичні проникливі рядки Василя Симоненка дуже доречні в ситуації, від якої потерпає Донбас. Щоправда нині вночі, коли майже весь величезний Донецьк здригався від грому та спалахів, його нажахані жителі знали: оті міфічні аборигени пекла з ріжками та хвостом тут ні до чого. Адже це гучно дають про себе знати набагато страшніші особини, які досі топчуть нашу землю. Цинічно заявляючи про наміри захищати донеччан, нелюди навпаки цілеспрямовано і наполегливо роблять усе для того, аби загинули якомога більше мирних жителів.
Чи знаєте ви українську ніч?..
Страхіття темної пори доби на території, контрольованій бойовиками самопроголошеної так званої ДНР того ж Донецька, краще не знати нікому й ніколи. Нинішніми ночами, упродовж яких ходором ходять будинки, їхніх мешканців сковує страх. Яскраві спалахи, які терзають темне небо, і вибухи, від яких здригається земля, — це результат щоразу активнішого використання бойовиками «ДНР» систем залпового вогню «Град». Саме обстрілами з мінометів і артилерії, а також авіанальотами лякали донеччан «захисники», які використовують важку зброю у межах міста.
У середу жителі багатьох районів Донецька перші серії пострілів «Градів» почули десь о десятій вечора, і канонада тривала до першої години ночі! «Аби хоч трохи відволіктися від сірих буднів, мав намір подивитися другий тайм матчу «Шахтар» — «Динамо», але який там футбол! — розповідає Микола, який проживає в Київському районі міста. — Довелося про всяк випадок навіть вимкнути світло… Але кімнату, у якій ми принишкли з дружиною, раз у раз освітлювали спалахи. Ми вже були готові залишити будинок, але пронесло… У паузах між залпами чомусь згадав про отой футбол і подумав: мабуть, нині багато донецьких уболівальників бажають собі та своїм рідним найголовнішої перемоги — вціліти до світанку…»
Цієї ночі артилерійську канонаду чули майже в усіх районах величезного міста. Може, справді обстрілювати Донецьк почали сили АТО, які недавно розблокували аеропорт і підійшли впритул до міста? Ні. І бойовики цього навіть не приховують — із наявної у них артилерії, мінометів і тих же «Градів» вони обстрілювали район аеропорту та українську військову частину, розташовану неподалік — ближче до Авдіївки. У бік аеропорту, що розташований на околиці, але фактично в межах міста, вогненний смерч летів з усіх боків. Уже вдень з’явилися підтвердження від місцевих жителів, які стурбовано розповідали про встановлені напередодні «Гради» на Смолянці та Заперевальній, у Пісках і Мирному, в Макіївці та Красногорівці й інших районах міста, а також сусідніх населених пунктах. «Карлівку ми залишили ще минулої ночі, як і Нетайлове та Першотравневе, під загрозою оточення та подальшого знищення наявних там сил, — повідомляє «міністр оборони ДНР» Стрєлков. — Так, противник деблокував аеропорт і вийшов на північно-західну частину Донецька. Та все одно вони в місто не полізуть, а будуть намагатися відрізати нас і змусити відійти — за прикладом Слов’янська».
Українські війська, зважаючи на велику кількість мирного населення, яке залишилося тут, справді не мають наміру (про це неодноразово заявляли керівники АТО) ні бомбардувати Донецьк, ні розпочинати вуличні бої, остерігаючись великих втрат серед мирних людей. І саме це, схоже, є козирем у руках злочинців, які називають себе «захисниками». Вони вирішили заховатися за спинами беззбройних мирних донеччан, адже розташовують свої бойові позиції не у безлюдних місцях, приміром у чистому полі, а прямо в житлових кварталах.
Сам Стрєлков неодноразово заявляв, що в його підлеглих немає ні бажання, ні шансів на успіх у боях з українськими військами десь за межами населених пунктів. «Ми чекаємо їх у забудові! (тобто посеред житлових будинків. — Авт.), — цинічно заявляє він. — Там, де їхні танки будуть найбільш вразливими». Таку позицію висловив і командир батальйону «Схід» Олександр Ходаківський. «Місто здавати ми не будемо, — запевняє він. — А ведення бойових дій в умовах Донецька тактично невигідне противнику. Війна в умовах міста знищить українську армію».
Дуже важлива річ: самопроголошені «стратеги» ніколи й ніде жодним словом не згадали про найбільш вразливу складову міста із майже мільйонним населенням — його жителів. Адже заради захисту саме ці проросійські бойовики та російські найманці припхалися на територію міста і краю й розпочали всю цю бійню на сході України! Хоча навіть дуже далекі від військової справи люди розуміють, що бойові дії на вулицях міста знищать насамперед беззахисних мирних жителів. Кому ж тоді буде потрібне мертве місто?.. «Недавно дуже згрішила, а до церкви йти зараз страшно, — зізналася жителька міста, яка ще кілька місяців тому палко підтримувала проросійських активістів і дуже побоювалася «бандерівців». — Попрохала Бога, аби він наслав кару на оцих покидьків, що нахвалялися нас захищати! Навіть якщо наше місто захоплять чорти з рогами, гірше вже не буде! Бо таких виродків, які прийшли тепер, ще світ білий не бачив!»
«Швидше вже йдіть!»
Певна річ, представники місцевої влади в цих умовах не втрачають надії розтлумачити ситуацію і заспокоїти городян. Хоча який там спокій? Тим паче, що перші керівники міста та області задля власної безпеки нині керують на відстані. Голова Донецької облдержадміністрації Сергій Тарута перебрався у вже звільнений від «захисників» Маріуполь, а міський голова Донецька Олександр Лук’янченко виїхав аж до Києва.
«Донецьк охопила паніка: місцеві жителі переконують одне одного, що наше місто атакує українська армія, проте знайте: це брехня! — переконує у своєму зверненні до земляків голова Донецької ОДА Сергій Тарута. — Я хочу, щоб ви знали: наше місто захопили варвари і терористи. Вони вже обдурили вас, пообіцявши золоті гори, натомість принесли у наш дім хаос, руїни та смерть. Зрозумівши, що вони не знаходять масової підтримки серед донеччан, терористи взяли наше місто у заручники і вбивають його, завдаючи ударів по житлових кварталах. Я точно знаю, що Збройні сили України не вели, не ведуть і не будуть вести бойові дії проти власного народу».
Тим часом і більшість донеччан уже не просто розчарувалися, а зненавиділи карикатурну і небезпечну «нову владу», яка залякує, грабує, тероризує і цинічно вбиває мирних громадян. Від «республіки» почали відмежовуватися навіть ті, хто покладав на неї чималі надії і ще недавно був готовий навіть взяти зброю в руки, аби захищати примарну «Новоросію» — плід чиєїсь збоченої уяви, що межує з шизофренією.
«Тепер для багатьох із нас найстрашніше слово навіть не «Град», а «Слов’янськ», — важко зітхаючи зізнається етнічна росіянка Ірина, син якої дивом утік від терористів (35-річного чоловіка, який має чітку проросійську позицію, хотіли «мобілізувати» прямо на вулиці Донецька) і змушений переховуватися й шукати роботу аж у «бандерівському» Києві. — Як подумаємо, що вони можуть зробити з Донецьком те ж саме, що й з багатостраждальним Слов’янськом, кров у жилах холоне! Залишається єдина надія: може, вони, рятуючи свої загублені душі, чкурнуть звідси? Але якби вже швидше це сталося…»
Було б несправедливо закидати всім без винятку донеччанам, які в очікуванні звільнення від окупантів (ніде правди діти — їх колись тут вітали захопленими вигуками) сидять склавши руки. Існує вже немало слідів діяльності «народних месників» — бойовики дедалі частіше знаходять трупи своїх поплічників у тих місцях, де ще донедавна почували себе в абсолютній безпеці.
А ще активізуються суто мирні жителі. Зокрема після обстрілів у Петровському районі та в інших місцях мегаполіса, де загинули люди, донеччани мали намір влаштувати піший марш-протест до самого «головнокомандувача» Гіркіна-Стрєлкова. Та потім з’явилася ідея організувати у місті круглий стіл «За єдність, згоду та розвиток» за участі представників громадськості та керівників саме воєнного блоку так званої ДНР, аби ті розтлумачили доцільність ведення боїв у межах міста і особливо обладнання «вогневих точок» біля будинків чи взагалі на дахах багатоповерхівок. Донеччани — заручники цієї ситуації — хотіли почути від бойовиків відповідь на найголовніші запитання: що відбувається і коли це все закінчиться? «Я не розумію. Якщо «ДНР» — це народна республіка, то що це за форма захисту народу? — риторично запитує етнічна росіянка, жителька Донецька, одна з організаторів заходу Альбіна Челімова. — Коли руйнують моє місто, а люди втікають звідси, не отримують зарплати, то я не розумію такого захисту…»
У так званій прокуратурі ДНР цей захід назвали незаконним, а його організаторів «заклопотаними грантоїдами», які буцімто розповсюджують у місті неправдиві чутки і намагаються ввести в оману донеччан про дії щодо «захисту суверенітету і територіальної цілісності нашої держави, забезпечення безпеки його громадян». І пригрозили притягнути до відповідальності організаторів згаданої акції «за законами воєнного часу».
Горобиними ночами, коли довкола все гримить, спалахує і вибухає, налякані донеччани найбільше чекають світанку, рахуючи нестерпно довгі хвилини й години. А ще дужче очікують закінчення цього жаху, який їм доводиться переживати.
ФАКТ
Починаючи з березня 2014 року, в Донецькій області загинули 432 мирних жителі, серед яких 36 жінок та 6 дітей. Поранень зазнали 1015 осіб. На жаль, цей чорний список може подовжуватися навіть не щодня чи щогодини, а буквально щохвилини.
Лідія ЖАТКА
для «Урядового кур’єра»
Ми в Google+