Хтозна, скільки ще простояла б у рідному Надієві, що неподалік Долини, тоді майже двохсотлітня церква, якби нужда не змусила селян виміняти духовну святиню на… сіль. Храм дрогобицьким солекопам сподобався, і вони вирішили перемістити його до свого передмістя, яке тоді називалося Горішня Брама (нині вулиця Солоний Ставок). Стару церковцю розібрали і на волах відправили до Дрогобича, щоб встановити її на згарищі попередніх церков, які підпалювали ординці під час нападів.
Сподівалися, намоленість убереже храм від лихої недолі. Подбали про міцність деревини: аби вберегти церкву від вогню та шкідників, дубові колоди вимочували у соляному розчині. Майстри наново склали церковцю, як і раніше, без жодного цвяха. Трохи розширили, добудували, доповнили зовні аркадами — галереями. Таке оновлення було не стільки архітектурним елементом, а радше продиктованим практичною доцільністю: у негоду чи спекотну погоду галереї були чудовим прихистком для парафіян.
Фрески відтворюють історію
Цими доповненнями не обмежилися. Замовили у найвідомішого на той час іконописця Стефана Медицького новий іконостас для храму і вже в 1659 року освятили його. Згодом, у пізніші часи, жителі передмістя доповнювали новими елементами давню церковцю, але допасовували їх дуже делікатно, аби не спотворити її архітектурного обличчя. Сучасного вигляду церква набула завдяки професійному архітекторові Григоргію Теслі з Дрогобича. Невдовзі поряд із церквою збудували дзвіницю.
Від 1710 року давнього храму не торкалася рука майстра. Так і стоїть неподалік сучасного центру Дрогобича перлина галицького середньовічного зодчества — дерев’яна тридільна (тризрубна) церква, зачаровуючи красою і потужною енергетикою сучасників.
Але вражає не лише архітектура. Справжній скарб — інтер’єр, галерея старовинних розписів від низу до самих бань, іконостас із позолотою, які збереглися у первісному вигляді. Унікальні за змістом фрески відтворюють життя середньовічного Дрогобича, його жителів, побут та архітектуру.
Щось дивовижно-магічне, зізнається художник і реставратор Лев Скоп, який працює тут 27 років, є в цьому давньому храмі.
— Заходжу сюди, — каже митець, — і оздоровлююся духовно і фізично. Мої колеги зізнаються, що перед тим, як братися церкву малювати, варто у цьому храмі побути — з таким духовним очищенням можна і за роботу братися!
Попри те, що Дрогобицький дерев’яний храм святого Юра фахівці вважають найкраще збереженою історичною пам’яткою національного значення, архітектурний шедевр перебуває в аварійному стані: буревій кількарічної давності пошкодив гонтове покриття, воно сповзає з даху, тож потоки води просочуються у храм, стіни від надмірної вологи чорніють, нищаться унікальні розписи.
— Стінопис перебуває в аварійному стані, — бідкається художник-реставратор Лев Скоп, — вода пошкодила розписи. Тепер фарба відстає, лущиться, тьмяніє, її треба акуратно законсервувати.
До Списку ЮНЕСКО
З липня цього року церкву святого Юра у Дрогобичі внесено до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО як один з найвидатніших шедеврів дерев’яної архітектури всесвітнього значення кінця XV — початку XVI століть. Тим часом аварійний стан дерев’яної споруди та стінопису вимагає невідкладного проведення реставраційних робіт. Зокрема терміново замінити ∂онтове перекриття, аби не втратити унікальні внутрішні розписи. Окремі ремонтні роботи тривають постійно. Але коштів, зібраних громадою, катастрофічно мало для порятунку храму: загалом потрібно кілька мільйонів гривень. Тож дрогобичани у пошуках фінансових ресурсів стукали у владні кабінети, благодійні фонди. Згодом узяли участь у міжнародному конкурсі, що його проводив Посольський фонд США зі збереження культурної спадщини, і вибороли грант.
Нещодавно до прикарпатського міста задля участі у церемонії передачі фінансової допомоги громадській організації «Інститут міста Дрогобича» та музею «Дрогобиччина» на реалізацію проекту реставрації прибув посол США в Україні Джеффрі Пайєтт.
— Ще у США я чув про дерев’яні церкви в Україні. Але якщо особисто відвідати цю церкву, це дає набагато глибше розуміння всього багатства української культури, — наголосив він. — Надання цього гранту свідчить про визнання світового значення церкви святого Юра у Дрогобичі.
— Коштів гранту, а це 85 тисяч доларів США, звісно, недостатньо для проведення всього комплексу реставраційних робіт, тож їх використають на першочергові потреби, передовсім на встановлення пожежної сигналізації у церкві, реконструкцію електропостачання та відновлення внутрішнього стінопису, — повідомив міський голова Дрогобича Олексій Радзієвський.
А на заміну гонтового покриття продовжать шукати гроші. Бо це копітка і недешева робота. Тому в багатьох селах церковні громади змінюють гонт на сучасну бляху, порушуючи автентичний вигляд храмів, теплообмін і вентиляцію. Таких осучаснень не витримують давні святині й поступово руйнуються. Тільки за останні десятиліття Україна стала лідером за кількістю втрачених дерев’яних церков : їх майже дві сотні, ще 2,5 тисячі — під загрозою.