Професор Тернопільського національного
технічного університету ім. І. Пулюя
Богдан АНДРУШКІВ
Ефективне використання землі як невичерпного відновлювального ресурсу, а також науково обгрунтоване ведення сільського господарства за системою повного циклу (вирощування — переробка — реалізація) можуть зробити українців значно багатшими. Про це наша розмова з професором Тернопільського національного технічного університету ім. І. Пулюя Богданом АНДРУШКІВИМ.
— Богдане Миколайовичу, нині в Україні серед перспективних галузей називають авіабудівну, машинобудування. Сільське господарство та переробну промисловість залишають на задвірках?
— Забуваємо про такий величезний ресурс, як чорнозем (гумус), який, на відміну від усіх інших природних запасів, формується мільйони років. Це не лише ресурс відтворюваний, перспективний, стратегічний, він дає змогу функціонувати потужній переробній промисловості в інноваційно-логістичному ланцюзі, визначати пріоритети і напрями розвитку агропромислового комплексу, вирощування сільгосппродукції тощо.
— Як треба його використовувати?
— Для організації ефективного використання в Україні земельного ресурсу як чинника зростання нашого добробуту треба провести певні соціально-економічні, законодавчо-правові, адміністративно-організаційні заходи та реформи. Скажімо, законодавчо забезпечити функції землі, за аналогією грошей, які є не лише засобом платежу, ціною товару, а й еквівалентом обміну. Наявність земельних ресурсів, їхня якість та раціональне використання можуть і повинні визначати твердість національної валюти, авторитет держави тощо.
— Як цей ресурс працює у світі?
— Ситуація на світових ринках продовольства свідчить про зростання зацікавленості споживачів здоровим та повноцінним харчуванням разом з безпосереднім внеском у збереження довкілля. В багатьох країнах, насамперед у США та ЄС, уже діють ринки органічної сільськогосподарської продукції та харчових продуктів, а також створена й успішно функціонує відповідна інфраструктура сертифікації, маркетингу та реалізації.
Під органічне сільське господарство у світі відводять великі площі земель: у Європі — 5,1 мільйона гектарів, у Північній Америці — 1,5, у Латинській Америці — 4,7, а в Австралії — аж 10,6 мільйона гектарів (за інтернет-даними). В Європі частка земель, переведених на органічне землеробство, значно зросла останніми роками. Цьому сприяла започаткована 1993-го спільна політика ЄС щодо підтримки фермерів у перші роки після переходу від звичайного до органічного аграрного виробництва.
Нині у світі майже сформувалися повноцінні ринки органічної продукції в таких сегментах, як овочі та фрукти, дитяче харчування, сільськогосподарська сировина для переробки (передусім зерно) та молочні продукти. Подальший розвиток таких ринків відкриває можливості для виходу на них нових виробників.
— Який потенціал для виробництва такої продукції має Україна?
— Наша країна має великий потенціал для виробництва органічної сільськогосподарської продукції та її експортування, а також у середньостроковій перспективі — для її постачання на внутрішній ринок. Водночас органічне сільське господарство сприятиме розв’язанню певних злободенних проблем, які існують в аграрному виробництві України.
Обстеження на початку незалежності засвідчили, що загалом до 90 відсотків орної землі в Україні зазнали різного ступеня деградації, яка призводить до скорочення її продуктивності: майже 35,8% земель еродовані, 25,6% мають підвищену кислотність, 9,7% засолені й солонцюваті, а 8,9% перезволожені та заболочені. З іншого боку, внаслідок економічної кризи, зокрема через нестачу обігових коштів, останніми роками значно зменшився показник використання мінеральних добрив, пестицидів та інших хімікатів, а отже, призупинилася втрата природної родючості ∂рунтів. Не використовується зброджений мул, органічне екологічно чисте добриво, що нагромадилося у великих кількостях на водопровідно-каналізаційних господарствах України. Нині є значні площі екологічно чистих чорноземів, які можуть бути переведені на органічне землеробство протягом відносно короткого перехідного періоду.
Засади органічного сільського господарства давно відомі в Україні завдяки розвитку концепції біологічного землеробства. Ми здатні швидко засвоїти міжнародні спеціальні стандарти, зокрема адаптувати їх до української специфіки та втілити їх на практиці. Деякі господарства, й фермерські також, уже залучені до виробництва органічної продукції й мають досвід її експорту завдяки сертифікації, яку проводять іноземні сертифікаційні установи.
Окрім того, на цьому напрямку маємо справжні науково об∂рунтовані потенційні можливості. У цьому контексті надійна система інспекції та сертифікації органічної продукції — стратегічно важливий чинник як для її експорту з України вже в найближчому майбутньому, так і для розвитку внутрішнього ринку такої продукції, реального у середньостроковій перспективі. Створення ж української системи сертифікації, яку буде визнано на національному та міжнародному рівнях, істотно сприяло б широкому впровадженню органічного аграрного виробництва в нашій державі.
Принагідно зауважу: в Україні є категорія людей (до п’яти відсотків населення), передусім у великих містах, які за органічні продукти готові платити вищу ціну. Ця група споживачів створює початкову нішу для реалізації органічної продукції, а отже, для формування внутрішнього ринку таких товарів.
— І на цьому шляху є перепони?
—Передусім відсутня законодавча база, зокрема базовий закон щодо органічного сільського господарства та сертифікації органічної продукції. Є й потреба створення інституційної інфраструктури: сертифікаційних установ, асоціацій виробників органічної продукції та відповідної торговельної мережі. Є потреба в інтеграції в міжнародні структури для полегшення доступу на зовнішні ринки. Не вистачає інформаційно-консультаційного забезпечення та компетентних дорадчих служб. Треба також пам’ятати про нестачу державної підтримки на період переходу до органічного аграрного виробництва; можливі фінансові втрати під час конверсії та зміни кон’юнктури ринку; додаткові витрати на технічне переобладнання. А ще слід зважати на брак екологічного мислення та освіти, інноваційну пасивність управлінських структур, високий рівень бідності наших людей.
— Як бути?
— Для визначення та реалізації наступних кроків доцільно сформувати широке партнерство. Воно об’єднуватиме інтереси та потреби різних зацікавлених сторін в Україні, а також залучить до активної співпраці сільськогосподарських виробників, державні органи влади та управління, приватні консультаційні компанії й сертифікаційні установи, організації споживачів, а також наукові установи і громадські організації.
Розвиток органічного сільського господарства та створення відповідної системи сертифікації в Україні потребуватиме кваліфікованих спеціалістів, ефективних інститутів і сучасної законодавчої бази, яка враховуватиме світові та європейські тенденції. В цьому контексті доцільним і дуже корисним може стати використання багатого досвіду й інструментарію, які Україна може запозичити у Міжнародної федерації органічного сільського господарства (IFOAM), ЄС, а також у країн-лідерів, зокрема Швейцарії.
Микола ШОТ,
«Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ «УК»
Богдан АНДРУШКІВ. Народився 19 червня 1947 року в с. Метенів на Тернопіллі. Закінчив Тернопільський фінансово-економічний інститут (нині національний економічний університет). Працював зокрема заступником голови облради, першим заступником голови облдержадміністрації, головою обласної ради профспілок. Доктор економічних наук, професор, член Національної спілки письменників України. З 2007 року — завідувач кафедри менеджменту підприємницької діяльності Тернопільського національного технічного університету ім. Івана Пулюя.
ПРОМИСЛОВІСТЬ
Цукрові центрифуги для росіян
Олександр ВЕРТІЛЬ,
«Урядовий кур’єр»
Як повідомила начальник інформаційного відділу ПАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» Діана Кіріченко, колектив фрунзенців на замовлення російської компанії «Магеллан» успішно завершив випробування цукрових центрифуг, які найближчими днями відвантажить замовнику. Востаннє подібну продукцію на підприємстві випускали понад 10 років тому.
Сумські машинобудівники виготовили дві одиниці центрифугального обладнання, що призначене для обробки цукрових утфелів (суміші кристалів сахарози і патоки) — продуктів цукробурякового виробництва. Устаткування має автоматичне керування і фільтрацію, інерційно вивантажує осад. Вага однієї такої центрифуги перевищує п’ять тонн.
Хоча востаннє подібні центрифуги виготовляли доволі давно, все-таки, як зазначає начальник бюро стандартного устаткування ПАТ Руслан Грищенко, їх і досі успішно експлуатують практично на всіх цукрових підприємствах країн СНД. Це свідчить про їхню високу якість, надійність та високий експлуатаційний ресурс.