Доктор економічних наук, професор
Богдан АНДРУШКІВ 

Завідувач кафедри менеджменту підприємницької діяльності Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя, доктор економічних наук, професор Богдан Андрушків заснував п’ять років тому наукову школу, що займається регіональними та міжрегіональними аспектами підтримки соціально-економічної реформи, інноваційними контекстами розвитку підприємництва. Ця школа розробила теоретичні обгрунтування кількох нових ідей, на які отримала авторські права. Серед них — інституційні засади Економічної Конституції України.

«Економіка країни залишається  пасивно-інерційною»

— Україна  у процесі державної розбудови. Богдане Миколайовичу, цікаво, які ж засади у цій царині вважаєте найбільш дієвими і ефективними?

— Назву лише деякі. Передовсім йдеться про поступовий перерозподіл влади (фінансів, майна та повноважень) від державної бюрократії на користь територіальних громад шляхом впровадження повного регіонального господарського розрахунку, як це має місце (у різних формах) у цивілізованому світі. Громадам треба надати широкі політичні та економічні права. Потрібно подбати й про створення сприятливого середовища для інновацій та інвестицій, а також впровадження обгрунтованої податкової, монетарної та страхової політики. У повсякденному житті потрібно утверджувати антикорупційні та антибюрократичні чинники управління, запроваджувати так звані механізми «демократичної співучасті» або «демократії спільних дій».

В економічному житті такі підходи сприятимуть переходу на найбільш ефективну в сучасному світі «кластерну» модель побудови малого та середнього бізнесу, застосуванню мережевих засад управління суспільством замість застарілих ієрархічно-бюрократичних моделей.

— Ви стверджуєте, що нині справді є потреба у розробці та впровадженні Економічної Конституції? Навіщо вона потрібна і які її головні засади?

— Одразу зауважу, що чинна Конституція України дає змогу здійснювати певні як політичні, так і економічні кроки до розбудови держави на засадах національного народовладдя. Розробка і впровадження Основного Економічного Закону країни — на часі. Згідно з ним функціонування національної економіки має забезпечувати планово-економічне й фінансове бачення перспектив розвитку конкурентних галузей з науково обгрунтованими податковими можливостями регіонів; економічний захист вітчизняного товаровиробника; соціальний захист громадян. 

Агросектор має займати особливе місце в Економічній Конституції. Фото Володимира ЗАЇКИ

Економічна Конституція та повний регіональний розрахунок можуть послужити підгрунтям у забезпеченні добробуту та порядку в державі. 

Нині ж економіка України залишається пасивно-інерційною, дохідні частини бюджету не спрямовують на відтворення виробництва тощо.

 — І що у цьому випадку можна запропонувати?

— Насамперед, посилити держконтроль за функціонуванням стратегічних об’єктів економіки. Вжити заходів з протидії спробам приватизації олігархічними угрупованнями іноземного походження через механізми акціонування промислових підприємств (передачу в «тимчасове управління» і т.п.). Натомість передбачити створення національних концесій, консорціумів. Подбати про наповнення держбюджету з додаткових джерел. Нині не є доречним підвищення податків з малого та середнього бізнесу, у тому числі й з великих підприємств, бо це поставить у скрутне становище їхні багатотисячні трудові колективи.

В Україні є економічний резерв, який може щонайменше вдвічі-втричі збільшити держбюджет і забезпечити соцстандарти захисту громадян. Він є не лише у царині виробництва та реалізації продукції, підвищенні податків на легальну економічну діяльність, а й у сфері руйнування схем, що дають змогу олігархічним групам уникати оподаткування. Всім відомо, що надприбутки привласнюють через відпрацьовані різноманітні тіньові механізми в усіх галузях національного господарства. Найважливішими засобами запобігання їм є: облік усіх митних платежів, ліквідація контрабанди, розкриття афер та махінацій у паливно-енергетичному комплексі, розвінчання міфу «про економічну «безвихідність» України тощо.

— Як мала б розвиватися аграрна реформа?

— Вважаю, що особливою національною проблемою є захист українського  селянства. Адже замість того, щоб дати аграріям пільгові кредити, створити сприятливі умови для матеріально-технічного забезпечення, радше сушать голову, як орну землю швидко перетворити у звичайний товар — об’єкт купівлі-продажу.

Без потужної цілеспрямованої державної економічної підтримки вивести село з кризового провалля неможливо. Агросектор повинен займати особливе місце в Економічній Конституції України. На першому етапі у рамках повного регіонального розрахунку доцільно створювати кооперативно-державні акціонерні господарства (можливі й інші форми та варіанти), в яких держава стала б пайовиком у формі внеску обіговими коштами та ресурсами на проведення основних сільгоспробіт. За рахунок урожаю, власне, з цих господарств формували б держзамовлення на сільгосппродукцію для держрезерву та інших потреб. Державна організація виробничих циклів функціонування таких господарств може змінити на краще ситуацію на селі. Доходи селян зрівняються з доходами працівників інших сфер національного господарства, що загалом сприятиме оздоровленню економіки України.

Ідея для державних інституцій

 — Вірите,  що Україна матиме й власну Економічну Конституцію?

— Як знаємо з історії, наша країна першою в Європі показала своєрідний приклад розробки Конституції як Основного Закону держави. Тож вірю, що вона розробить і економічну, яка буде поширена на цивілізовані країни. Об’єднавши у своїй суті всі чинні міжнародні, юридичні, правові, господарські та інші угоди, вона ляже у фундамент Основного Економічного Закону в міжнародних відносинах.

— Чи ділились ви з кимось із представників держави своїми ідеями?

— Маю багато публікацій з цієї тематики. Виступав на різних заходах. Писав листи керівництву держави з пропозиціями (в тому числі й відкриті у ЗМІ). Без сумніву, фундаментальну працю з розроблення та прийняття Основного Економічного Закону мали б виконати зацікавлені державні інституції. Наразі з цієї проблематики науковці Тернопільського національного технічного університету ім. Івана Пулюя у співпраці з облдержадміністрацією опублікували кілька статей у фахових виданнях. На виході — монографічне видання «Інституційні засади формування Економічної Конституції України».

Микола ШОТ,
«Урядовий кур’єр»

ДОСЬЄ «УК»

Богдан АНДРУШКІВ. Народився 19 червня 1947 р. у с. Метенів на Тернопіллі. Освіта вища. Закінчив Тернопільський фінансово-економічний інститут (нині — національний економічний університет). Працював, зокрема, заступником голови облради, першим заступником голови облдержадміністрації, головою облради профспілок. Доктор економічних наук, професор, член Національної спілки письменників України. З 2007 р. — завкафедри менеджменту підприємницької діяльності Тернопільського національного технічного університету ім. Івана Пулюя. Заслужений діяч науки і техніки України.