На цьому тижні запланована зустріч працівників легкої промисловості з Прем’єр-міністром Миколою Азаровим. Як повідомили в асоціації «Укрлегпром», під час неї обговорять пропозиції бізнесу щодо внесення змін у Податковий кодекс, форми підтримки та розвитку галузі, відшкодування ПДВ тощо.
Зустріч потрібна, аби знайти варіанти, як витягнути легку промисловість з кризового стану, в якому вона перебуває з початку здобуття незалежності. За словами президента - голови правління асоціації «Укрлегпром» Валентини Ізовіт, сьогодні внутрішній ринок України вщерть заповнений імпортом, вітчизняне виробництво продукції скоротилося в десятки разів, а з 750 тис. працівників лишилося 100 — 104 тис. Річний обсяг ринку товарів легпрому в країні В. Ізовіт оцінює майже в 60 млрд грн, з яких 6,6 млрд — продукція українського виробництва, 20,5 млрд — імпорт, решта — «сірий» імпорт та контрабанда. «Якщо перевести обсяг річного виробництва вітчизняного легпрому, то вийде, що на одного жителя України фабрики шиють продукції на 150 гривень, а на іноземця (імпорт) — на 500 грн», — каже вона.
«Якщо серйозно приділити увагу легкій промисловості, то 600-750 тис. людей будуть з роботою, та й у суміжних галузях (наприклад, хімічній, текстильній) зайнятість зросте», — додає В. Ізовіт.
У легкій промисловості проблем не менше, ніж у важкій. Фото Галини РОДІОНОВОЇ
— Аби цей прогноз став реальністю, треба розв’язати кілька проблем. По-перше, розібратися з діяльністю базарів, — наголошує директор і власник концерну «Ярослав» Олександр Барсук. — Етап базарної торгівлі Україна мала пройти за 2-3 роки. Натомість застрягла у ньому на 20 років. А що таке сьогодні ці базари? Це тіньова економіка, ∂рунт для корупції, контрабанди. І це найбільша проблема для легпрому, — переконаний він.
— Насправді базар має ще один негативний аспект, — підхоплює думку начальник Науково-технічного центру підтвердження відповідності, стандартизації та випробування продукції легкої промисловості і засобів індивідуального захисту Укрметртестспоживстандарт Наталія Попова. — Дослідити, що на них продається, майже неможливо, як і покарати порушників у разі виявлення недоліків у виготовленні одягу чи взуття. Адже на базарах не видаються чеки, що є підставою для пред’явлення претензій виробникові, — пояснює вона. — Без нього судова правда — за підприємцем-порушником.
За словами Олександра Барсука, ускладнює розвиток галузі й високе податкове навантаження на зарплату та надмірна сплата відрахувань у різні фонди.
«Податки великі, — підтверджує сказане Валентина Ізовіт. — З однієї заробленої гривні підприємству до бюджету потрібно сплатити 75 — 84 копійки». Тому, на її переконання, багато підприємців думають, як уникнути такого оподаткування, і зрештою йдуть у «тінь».
За словами О. Барсука, раніше легка промисловість давала до 40% наповнення бюджету, а тепер — менше 1%. Якби влада послабила податковий тягар бізнесу, то в майбутньому це окупилося б високими зарплатами і більшими відрахуваннями до Пенсійного та інших фондів. Бізнес не хоче якихось особливих преференцій, а просить чесної конкуренції, наголошує підприємець. Появі ринкових правил сприяє і структура галузі. У легпромі важко створити монополію, бо в ній працюють тисячі дрібних і сотні середніх підприємств. Аби розвивати цю галузь, уряд повинен мати систему преференцій для виробників і заохочень для потенційних інвесторів.
За словами Барсука, очолюване ним підприємство вже відчуло користь від першого кроку держави в цьому напрямку (звільнення від сплати податку на прибуток на 10 років). Але для більшості підприємств ефект нульовий, бо вони неприбуткові. За оцінками В.Ізовіт, в 2010 році лише 57% підприємств легпрому мали прибутки.
Окрім податкового послаблення, бізнес просить посилити його перспективи в освоєнні європейського ринку. Сьогодні, наприклад, концерн «Ярослав» експортує 15% всієї продукції (у США, Росію, Канаду, Молдову, Казахстан, Грузію та країни Балтії). «Половина експорту йде в Росію. І не тому, що вона найбільший покупець. Просто Європа відгородилася від України митами, які сягають 6 — 12 % залежно від виду продукції. Це дуже велика сума», — нарікає О. Барсук. Тому, підписуючи договір про зону вільної торгівлі з ЄС, найкраще було б, аби українські переговірники записали в неї пункт про нульові ставки на експорт продукції українського легпрому, додає він.
Паралельно підприємці галузі чекають зміни експортних правил і в рамках уже чинної угоди з СОТ. Як відомо, уряд готує заяву до комітету цієї організації з проханням переглянути окремі положення документа. За словами В. Ізовіт, асоціація ініціює збільшення ставки на імпорт «секонд-хенду» та готовий одяг і взуття. А на решту продукції (сировина, тканини, обладнання) мита варто обнулити.
Але для успішної роботи підприємства важлива не лише держпідтримка. Підтвердження цьому — приклад становлення одного з найуспішніших сьогодні підприємств в галузі легпрому — концерну «Ярослав». Він об’єднує чотири фабрики, а загальна кількість персоналу сягає понад 1200 осіб. Підприємство спеціалізується на виробництві постільної білизни, подушок, пледів, ковдр та інших видів домашнього текстилю. Асортимент продукції нараховує понад 700 найменувань. Окрім того «Ярослав» завоював ще одну нішу-виробництво спеціальних тканин для костюмів металургів і хіміків. Тоді як Україна лише на 3% забезпечує себе тканинами власного виробництва, у «Ярослава» кожний десятий метр тканини — власного виробництва. Виробничий арсенал підприємства постійно оновлюється: нещодавно він поповнився лінією автоматичного пошиву білизни, аналог якої має тільки одне підприємство в Росії. А на Богуславській фабриці встановили нову котельню і досягли такої економії енергоресурсів, що навіть після підвищення ціни на енергоносії енерговитрати на одиницю продукції зменшилися вдвічі. Не забувають в «Ярославі» й про соціальні стандарти — на всіх фабриках є опалення та безкоштовне харчування.