Закон про трансфертне ціноутворення, який набув чинності нещодавно, потребує змін. Бізнес не влаштовують бази даних, якими можна буде користуватися під час обгрунтування ринковості цін у своїх контрактах. Штрафи за неподання звітності непосильні для підприємців. На цьому наголошують податкові консультанти і аудитори. Вони пропонують провести «круглі столи», щоб за участю зацікавлених сторін знайти рішення, які влаштують і платників податків, і державу.
Ідемо своїм шляхом?
Як зауважує голова податкової практики Baker Tilly Ukraine Рустам Вахітов, досвід різних країн свідчить, що одразу складно створити ідеальний документ, який влаштовуватиме всіх. Наприклад, у сусідній Росії, де законодавство щодо трансфертного ціноутворення (далі — ТЦ) чинне понад два роки, досі не вирішено всіх питань. І Україна в найближчі кілька років перебуватиме в ситуації, коли багато що потребуватиме роз’яснень, узгоджень, а можливо, і втручання судових інстанцій.
Чимало країн, за його словами, використовують голландський досвід. Там закон про ТЦ складається з кількох речень. І їхній сенс у тому, що ціни повинні бути ринковими. А на практиці все успішно регулюється рекомендаціями Організації економічної співпраці та розвитку (ОЕСР). Тобто не все слід прописувати в законі. Для деталізації потрібні адекватні підзаконні акти.
У Голландії дуже розвинена система попереднього узгодження цін. Загалом у Євросоюзі ТЦ підштовхує компанії до укладення попередніх угод про правила гри на ринку. ОЕСР на дві третини складається із країн ЄС. А оскільки Україна орієнтована на євроінтеграцію, то нема жодних перешкод, щоб унормувати використання на практиці рекомендацій ОЕСР і загальновизнаних баз даних, що і для міжнародних корпорацій стане як мінімум позитивним знаком.
В Україні ж, як констатує Рустам Вахітов, у розроблених проектах підзаконних актів нема загальновизнаних баз даних (в них міститься детальна інформація про фінансову звітність компаній), які застосовуються в міжнародній практиці. Щодо попереднього узгодження цін, то і це відносно слабкий блок українського закону. Тобто немає чітких критеріїв, за якими компанія зрозуміє, чи може вона розраховувати на таке узгодження, щоб убезпечитися від штрафів, чи ні. До речі, у Росії такий механізм не запрацював: за два роки відповідні договори уклали лише три структури — державні.
Непосильний штраф дисциплінує підприємця
Директора аудиторської фірми «Сайвена-Аудит» Олену Жукову турбує кадрова проблема. Адже, за її словами, підприємства абсолютно не готові якісно звітувати про ТЦ, і лише кілька аудиторських фірм можуть допомогти їм у цьому. Експерт вважає, що не готові приймати звітність і податкові органи.
Радник міжнародної юридичної фірми Integrites Ярослав Абрамов констатує, що досі залишається невідомою форма звітності, а штрафні санкції прив’язані саме до її ненадання. Можливо, каже він, це буде, як у Росії, — кілька стандартних форм і кілька десятків сторінок пояснювальної записки, а можливо, це буде щось зовсім українське. Загалом він вважає, що треба відтермінувати практичне набуття чинності закону про ТЦ.
А ще його цікавить, чи дослухаються податківці до прохання бізнесу переглянути штрафи. Він зауважує, що ніде у світі як санкцію не застосовують відсоток загального обсягу контрольованих операцій. Максимум може бути відсоток з операцій, щодо яких платник податків не надав інформацію, тобто з тих, які не було розкрито. А в деяких країнах ідеться просто про фіксовану суму. Тож і український бізнес очікує якогось послаблення.
І Олена Жукова переконана, що рівень штрафів за неподання звітності із ТЦ і документації не адекватний. Так, за відсутність звіту (а це навіть не декларація, його статус набагато нижчий) штраф від 2,5 мільйона гривень, за неподання документів — також чималий: 100 мінімальних зарплат. Наприклад, у Росії (замість останнього штрафу) аналогічна санкція становить 5 тисяч рублів. Таке фінансове покарання у перерахунку на гривні влаштувало б і українських підприємців.
Як зазначає керуючий партнер PSP Audit Дмитро Сушко, в Україні не найбільші штрафи, якщо дивитися на світову практику, а середні. Щоправда, наш бізнес, можливо, й не заробляє, як великі міжнародні корпорації. Але, з іншого боку, санкція 2,5 мільйона гривень дисциплінуватиме платників податків, вони перестраховуватимуться і звіти подаватимуть завчасно.
Компанії — полегшення, людям — упевненість
Усі експерти вважають, що в українському законодавстві варто прописати такий інститут, як консолідована група платників податків. Ідеться про об’єднання підприємств і організацій, яке виступає єдиним платником одного чи кількох податків. Нині в національних законах консолідація стосується виконання податкових обов’язків одного платника, а не утворення групи. Останнє існує в Росії. Із законом про ТЦ там з’явилося понад 2 тисячі таких одиниць. А оскільки є позитивний досвід, то чому б його не перейняти, а саме: об’єднувати пов’язані компанії в одну групу і звітувати як єдиний платник податків.
Експерти зауважують, що в Україні велика кількість підприємств пов’язані між собою, багато з них звітуватимуть із ТЦ. І якщо це робитиме кожен платник, то це може негативно вплинути на ділову активність, інвестиційний клімат. Тому питання консолідованих груп однозначно буде на порядку денному.
Це спростить життя бізнесу: треба буде подавати не десятки звітів, а один. І економіка не втрачатиме робочі місця. Адже у групі є прибуткові та збиткові підприємства, є пряма мотивація об’єднання: інвестувати кошти в переобладнання, модернізацію, а не скорочувати людей.
Водночас бізнес мріє, щоб податківець, прийшовши на підприємство і запідозривши його в неправильній сплаті податків, спочатку йшов у суд доводити це, а потім уже виписував акт. Експерти наголошують, що в Україні все відбувається у зворотному порядку: спочатку акт, потім суд. Причому в суді свою правоту знову-таки доводить підприємець, а не податківець. І цю ситуацію треба починати змінювати.
ОФІЦІЙНО
Закон ухвалено — і це аксіома
У розповсюдженій прес-службою Міністерства доходів і зборів позиції керівника відомства Олександра Клименка щодо дискусії навколо закону про ТЦ йдеться про те, що документ ухвалено і він набрав чинності. Це аксіома. Він грунтується на кращих міжнародних практиках та рекомендаціях ОЕСР. Закон — результат консенсусу між усіма зацікавленими сторонами. Досягти компромісу було нелегко, але всі позиції узгоджено. Якщо Україна хоче бути частиною цивілізованої Європи, має закріпити прозорі правила ведення бізнесу. Закон розробляли й ухвалювали, щоб припинити практику виведення надприбутків з-під оподаткування.
Нині Міндоходів і підприємці разом активно готуються до застосування норм ТЦ на практиці. Це і узгодження усіх білих плям закону через затвердження нормативно-правових актів, які Міндоходів вже розробило та винесло на обговорення, і підготовка фахівців міністерства. У його структурі вже створено спеціальне управління, яке займатиметься виключно питанням ТЦ. Функціонує Центр моніторингу товарних ринків, на який покладено аналітичну функцію.
Готується і бізнес. Великі компанії вже проводять інвентаризацію підконтрольних операцій, вносять зміни в контракти, оцінюють умови дотримання ТЦ.
Водночас лунають заяви представників ділових кіл, що деякі норми закону можуть неоднозначно трактуватися, тож можливе упереджене ставлення до платників податків. Але закон впроваджуватиметься, як і його ухвалювали, під пильним контролем громадськості та в умовах постійного діалогу з бізнес-спільнотою. Міндоходів проводить зустрічі з підприємцями, обговорюють питання запровадження ТЦ в межах Громадської ради. Міністерство не уникає дискусії, а ініціює її.
Є моменти, які буде врегульовано найближчим часом. Наприклад, бізнес турбує значний перелік держав, операції з контрагентами яких підпадатимуть під контроль. На сьогодні це 92 країни, де ставка податку на 5% і більше нижча, ніж в Україні. Це питання опрацьовують, і буде знайдено компромісне рішення.
КОМЕНТАР
Ставити "крапки" зарано
Світлана СОРОКО,
заступник директора Центру наукових
та фінансово-економічних експертиз
Державної навчально-наукової установи
«Академія фінансового управління» Мінфіну
— Розставляти акценти у плані проблемності нової редакції статті 39 Податкового кодексу, яку затверджено Законом про трансфертне ціноутворення, зарано. Потрібно почекати, коли з’являться підзаконні акти. Але оскільки їх поки що немає, то, ймовірно, ухвалять рішення про перенесення терміну набуття чинності Закону, і найбільш оптимальним буде початок наступного року.
Звичайно, ідеально, коли закони передбачають норми прямої дії. Але стосовно ТЦ важко уявити такі норми. Адже якщо розписати всі методи визначення цін у контрольованих операціях, діапазони цін і рентабельності тощо, то це буде величезний документ. Головне, щоб підзаконні акти були зрозумілими, простими у застосуванні й коректними щодо платників. Уже розроблено п’ять проектів урядових постанов, і до них у бізнесу можуть виникати питання.
Якби законодавці та бізнес у 2010 році під час обговорення проекту Податкового кодексу дослухалися до думки експертів, то вже кілька років ми застосовували б не звичайні ціни, а трансфертні, й відповідно мали б практику їх застосування. До речі, в період імплементації кодексу ухвалено майже 40 законів, які вносили до нього ті чи ті зміни. Деякі ідеально підійшли і бізнесу, і сприяли поліпшенню партнерських відносин держави і підприємців, а деякі спричинили певні проблеми і потребують змін. Тобто такий процес перманентний і абсолютно нормальний, з огляду на те, що і закони економіки вносять свої корективи.
А загалом ст. 39 — сигнал бізнесу, що треба вчитися платити податки, підвищувати рівень платіжної дисципліни.
Щодо консолідованих платників. У першому півріччі 2013-го 58% підприємств були прибутковими, решта — збитковими. А формування державних фінансів не менш важливе, ніж розвиток бізнесу, причому одне з одним пов’язане. Позитив консолідації (об’єднання) для бізнесу в тому, що можна планувати свою діяльність і за потреби оптимізувати податкові зобов’язання. Для держави важливо отримувати стабільні прогнозовані доходи.
Ми в Google+