Суспільний інтерес. Вітчизняним реформам  конче потрібні
ефективні менеджери-управлінці

Замість того, щоб нарікати на  темряву, краще запалити бодай одну свічку. Цей давній постулат мудрих неважко спроектувати на  одну з найскладніших проблем сьогодення — недосконалу систему державного управління. Відкладаючи її «на потім», ми істотно гальмуємо трансформаційні процеси, зазнаємо поразок  у боротьбі з корупцією, породжуємо нігілізм і зневіру в українському суспільстві.

Навряд чи є в світі країна, громадяни якої люблять своїх чиновників. Водночас без злагодженої, як досконалий годинниковий механізм адміністративної машини, не може функціонувати  жодна з них. Тим паче перебувати на шляху прискореного цивілізаційного поступу.

Так, у Німеччині  кожні 76 громадян «годують» одного державного службовця (без врахування посадових осіб місцевого самоврядування). 90 жителів Туманного Альбіону відраховують свої кревні фунти стерлінгів «на  вівсянку з  беконом» тим своїм громадянам, яких традиційно називають «білими комірцями», — щоправда, не забуваючи при цьому тонко іронізувати  над «законами Паркінсона», згідно з якими «Глибинне коріння бюрократії — показник її стійкості і даремності боротьби з нею».

Ближчі наші сусіди, які стрімко обійшли Україну в спринтерському забігу до ЄС, Чехія та Польща, зробили це зокрема й тому, що вчасно  реформували свої державні системи, та зробили це не за рахунок механічного скорочення держслужбовців (нині тут один чиновник припадає на близько 100 громадян), а якісно змінивши управління.

Загальноукраїнський  кількісний показник більший за європейський приблизно в 2,3 раза. А от щодо якості, то тут, звісна річ, реалії набагато сумніші. Для цього багато об’єктивних причин, передусім застарілий чинний закон про державну службу ще соціалістичного штибу, який  уже давно не відповідає вимогам часу. 

Новий законопроект «Про державну службу», розроблений в рамках проведення адмінреформи, багато в чому прогресивніший і спрямований на створення професійного, політично нейтрального та ефективного вітчизняного державного управління.

Маємо також Стратегію розвитку державної кадрової політики, законодавчі  документи, котрі  мають на меті побороти корупцію, удосконалити форму надання адмінпослуг тощо.

Відкритим залишається питання: як скоро і як рішуче реформується вся державна машина, а отже,  і її становий хребет — державна служба. І українське суспільство зрештою побачить зовсім нового держслужбовця, білий комірець сорочки якого виглядатиме з чистого скромного костюма із наглухо «зашитими» для хабарів кишенями, правдивою декларацією про доходи, чіткою державницькою позицією, непідробною партійною лояльністю, який зможе чесно дивитися в очі громадянському суспільству.

Хочеться сподіватися, що на цю метаморфозу українського чиновництва нам, громадянам незалежної держави не доведеться чекати нових десятиріч. І тоді професійне свято — День державної служби, який  припадає на 23 червня, широкий загал українців сприйматиме так, як це роблять німці, англійці, поляки чи чехи, — ефективний бюрократичний апарат необхідний сучасній заможній Україні.

КОМПЕТЕНТНО

Віталій ОЛУЙКО,
доктор наук з державного управління,
професор:

— Кадри вирішують все, але хороші кадри. В одному випадку вони можуть створити і зміцнити державу, в іншому — повністю зруйнувати  раніше збудоване. Україна потребує  професійних грамотних управлінців з високим рівнем державного мислення.

Державні службовці мають працювати на державу, а не на ту чи ту політичну силу. Тому важливо, що Стратегія  реформування державної служби, ініційована Президентом України, передбачає політичну нейтральність державних службовців і загалом її стабільність. Має бути чіткий розподіл між державними службовцями та партійними політиками. Лише такий європейський підхід, що передбачає чесну конкуренцію, конкурс, змагальність, тобто селекцію, призведе до державної служби кращих.

Ставка повинна робитися на талановиту молодь, так званих бюрократів нової хвилі. Це буде «золотий запас» країни,   державні інвестиції  в кадри, освіту. «Хуторянство» за своїм менталітетом негативно вплинуло на державне будівництво в минулі роки. На місцевому рівні після проведення адміністративної реформи слід безвідкладно впровадити сучасні технології управління, а саме: електронне врядування, інформаційні технології, що унеможливить корупцію і значно покращить якість надання управлінських і адміністративних послуг нашим громадянам.