Відносне затишшя на сході країни дало військовим змогу проаналізувати рівень підготовки солдатів до виконання завдань у бойових умовах. Результат виявився не дуже втішним: в армії — дефіцит офіцерів з військовим досвідом. Також багато зауважень на адресу військових кафедр українських вишів.
Виправити ситуацію спробували активісти, запропонувавши міністру оборони запровадити курс для підготовки офіцерів запасу. Раніше такий курс тривав 4 роки, курсант відвідував заняття один раз на тиждень, а нині завдяки ущільненню програми військової підготовки і щоденних занять кваліфікаційний рівень можна пройти за неповних чотири місяці. За час проходження навчального збору курсанти факультету підготовки офіцерів запасу виконували вправи зі стрільби із стрілецької зброї та гранатометів, з керування броньованою технікою, проходили підготовку щодо мінування.
— Перший випуск складається з військових — учасників АТО, які виявили бажання набути знань та вмінь на базі Національного університету оборони ім. Івана Черняховського і продовжити службу в ЗСУ, — розповів ініціатор запровадження курсів, голова ГО «Товариство ветеранів АТО» Кирило Сергєєв.
Звання молодшого лейтенанта запасу днями отримали 15 випускників. На наступний курс, заняття на якому розпочнуться з квітня, заявки вже подала 71 особа, з яких три жінки. Кирило Сергєєв запевнив, що такого, як було раніше (на курси приходили, аби уникнути служби в армії), вже не буде.
Для зарахування на курси потрібно укласти договір на подальше проходження служби у війську. Що й зробили вчорашні цивільні журналісти, юристи, політологи, лікарі, менеджери, археологи та викладачі. Нині вони стали кваліфікованими офіцерами.
Добровольця Мирослава Гая у цивільному житті знають як журналіста, блогера і викладача акторської майстерності. Говіркий, непосидючий. Після того як зумів завдяки слову обеззброїти неповнолітнього сепаратиста, зрозумів, що поки триває війна, його місце в строю.
— Спіймали наші бійці зовсім юне хлоп’я і не повірите з чим — з гранатометом, — розповів Мирослав. — Що з ним робити? Навіть ляпасів не навішаєш. Вигадав легенду, нібито я з «Правого сектору». Малого як вітром здуло. Гранатомет нам залишив.
Новоспечений офіцер розповів, що на полі бою навіть гадки не мав про такі знання, яких набув на курсах. За час навчання він опанував тактику, військову топографію, водіння бойових машин. Пройшов вогневу підготовку, військову психологію. Каже, що викладачі неабияку увагу приділяли відповідальності офіцера перед особовим складом.
На командирів механізованого взводу навчалися й дівчата. Серед них — бойовий розвідник на передовій, а в цивільному житті менеджер Вікторія Дворецька. Про неї колеги-бійці кажуть, що подеколи БТРом і БМП керувала краще, ніж чоловіки.
— На сході країни була помічником командира роти. Мені запропонували підвищити кваліфікаційний рівень за фахом «психологія». Я не погодилася. Добивалася, щоб взяли саме в університет імені Черняховського. Екзамени, нормативи, медкомісію пройшла успішно. І знову в приймальній комісії, ніби вмовляючи, пропонували краще відвідувати два роки раз на тиждень курси освітнього рівня «замполіт». Не погодилася. Наполягала на своєму. Мрію самостійно пройти свій шлях у військовій кар’єрі.
Вікторія пропонує внести зміни до навчальної програми. Скажімо, якщо жінки обрали таку професію і їм дозволяють здобувати певну облікову спеціальність, то нехай і нормативи у них будуть такими самими, як і в чоловіків.
«Я — археолог. Умію копати». Такими словами розпочалася розмова доб?ровольця з військовим комісаром. Обоє тоді зійшлися на думці, що професійні навички в бойових умовах неодмінно згодяться Михайлу Сичову.
На початку курсів йому здалося, що він знає геть усе, адже має практичний досвід. Спочатку служив солдатом, що подавав снаряди до гармати, а згодом виріс до т. в. о. командира гармати. Чого нового його навчать у виші? Натомість нині розуміє: головне не багаж отриманих знань, а відповідальність офіцера за особовий склад.
Професійно підготовлені кадри поповнили лави ЗС. Але наостанок зауважили, що з набутим військовим фахом вони професіонали не лише під час війни, а й після її завершення.
Ми в Google+