ІННОВАЦІЇ
Одна електронна книга вмістить понад 30 тисяч творів та щодня замінить школяру 4-5 кілограмів підручників
Хоч електронні книги потрапили на український ринок не так давно, сьогодні ними користується майже кожна десята людина. А відтак у суспільстві все частіше виникають суперечки щодо безпеки пристроїв майбутнього. Особливо це турбує батьків українських школярів, оскільки рідери починають інтенсивно застосовувати в загальноосвітніх навчальних закладах. Тож спробуємо розібратися у плюсах і мінусах електронних книжок та розвіяти деякі міфи про них.
Ще торік Міносвіти заявило про початок переходу школярів на електронні посібники - була запроваджена програма "Шкільний електронний підручник - підручник майбутнього". Тобто учні користуватимуться компактним приладом, який повністю замінить необхідну навчальну літературу та вбереже дитячі спини від сколіозу. Одними з перших до інновації долучилися 9-класники донецької школи N31 - їм видали 28 рідерів, ще 12 - учителям. Інші школи теж поступово вводять новинку в навчальний процес.
Нещодавно уряд пообіцяв допомогти з придбанням електронних книжок закладам для дітей з обмеженими можливостями. Планується, що пристрої будуть безкоштовно надавати дітям з малозабезпечених сімей і сиротам. Усі інші купуватимуть рідери за власні кошти.
"Завдяки рідерам навчання стане дещо зручнішим. Учні не будуть тягти величезні портфелі, не казатимуть, що забули потрібний підручник удома чи в бібліотеці не вистачило якоїсь книги, - вважає вчитель української мови та літератури столичного ліцею "Універсум" Володимир Сорока. - Але виникають інші проблеми. Скажімо, чи зможуть учителі дозволити собі цю дорогу іграшку? Адже навряд чи всіх педагогів забезпечать рідерами. Та й не всі батьки знайдуть кошти на їх придбання. Тож що робити з класом, частина якого має електронні варіанти, інша - паперові, а вчитель що-небудь іще? До того ж існують завдання, коли доводиться працювати з кількома книгами одночасно, а з рідером це незручно й довго, адже доводиться постійно натискати десятки кнопок".
Учні ж у цілому радіють нововведенню, швидко схоплюючи нюанси роботи з новітніми технологіями. Водночас молодь турбують цілком практичні речі. "А що робити у випадку поломки - ремонтувати за свої гроші? Також біля шкіл часто збираються різні компанії, для яких поцупити в учнів рідер - додаткова спокуса", - розмірковує учениця київської школи N101 Ганна Чистякова.
Проте загалом у школах з недостатньо укомплектованими бібліотеками, а також беручи до уваги щорічну проблему із забезпеченням школярів новими підручниками, застосування електронних книг у навчальному процесі є досить виправданим.
ЯКЩО РОЗІБРАТИСЯ
Рідер: технологічний прорив чи іграшка?
МІФ 1. Навряд чи електронна книга є корисною
Перш за все рідер - справжня знахідка для учнів, яким не можна носити важкий портфель. Розробники запевняють, що замість 4-5 кг паперових підручників школярі чи студенти щодня будуть брати із собою пристрій вагою всього 500-600 г.
А ще електронні книги багатофункціональні. Вони оснащені MP3-плеєрами, підтримкою графічних форматів, різноманітними програмами: від годинника, калькулятора, календаря до простих ігор. Також деякі моделі дають можливість прямого доступу до електронної бібліотеки виробника, тобто змогу завантажувати необхідну літературу безпосередньо через пристрій, минаючи комп'ютер. Звичайно, електронна книга потребує підзарядки, хоча і вважається найменш енергоспоживаючим пристроєм, здатним автономно працювати майже місяць, але при щоденному використанні - до кількох тижнів.
МІФ 2. Рідер - це дорого
У магазині якісна книжка в твердій обкладинці коштує в середньому 60-70 грн. Середня ціна рідера без усіляких "наворотів" - 1,6-2 тис. грн. Отже, якщо за рік читаєте близько 30 книжок, включаючи навчальну, технічну чи художню літературу, то грошей, які на них витрачаєте, достатньо для купівлі цього пристрою. Як наслідок, у наступні роки читання буде цілком безкоштовним.
МІФ 3. Закачати можна обмежену кількість книжок
Насправді рідер - це бібліотека у кишені. Практика демонструє, що навіть найпростіша електронна книга дає змогу завантажувати від кількох сотень до кількох тисяч книжок. Наприклад, мій варіант рідера середнього класу вміщає 30 тисяч примірників - а це набагато більше, ніж людина може прочитати за все життя. Уявіть: навіть ціла бібліотека зможе позаздрити колекції книжок, що вміщається у вашій кишені чи в сумці.
МІФ 4. Електронна книжка шкідлива для зору
За час свого існування електронні книги пройшли низку технічних змін: спочатку мали кольорові LCD-екрани, згодом рідкокристалічні ChLCD. У 2007 році з'явилися сучасні пристрої з використанням технології електронного паперу. Рідери, що працюють з використанням цієї технології, абсолютно безпечні - такий екран працює у відбитому світлі, а не випромінює власне.
МІФ 5. Електронні підручники можна передавати "у спадок" молодшим брату чи сестрі
Так, проте порівняно зі звичайними книжками електронні дуже крихкі. Враховуючи, що непосидючі школярі не лише щодня можуть кинути рідер на підлогу, а й на перервах битися ним, така книга повинна бути "залізобетонною". Тож за час навчання у школі батькам учнів доведеться купувати не один пристрій. І постійно наголошувати дитині, що це техніка, яка вимагає обережного ставлення. Проблему дещо можна розв'язати за допомогою спеціальних твердих обкладинок та чохлів, які хоч і не гарантують повну безпеку, але оберігають та захищають рідер від подряпин.
МІФ 6. З часом рідер повністю витіснить книжки
В електронної книжки немає "душі", на відміну від паперової. До електронних літер не можна доторкнутися, відчути їх пальцями чи підкреслити те, що запало у свідомість. Таким книжкам не підклеїш куточки палітурки, не витреш з них пил, не вдихнеш свіжий аромат щойно віддрукованого примірника. Та, користуючись рідером, розумієш, що світ невпинно рухається від духовного до раціонального, що цей процес виправданий та незворотний, адже колись папір уже замінив шкіру й глиняні таблички.
ДОВІДКА "УК"
Електронна книжка (англійська назва e-book) - пристрій для читання текстової інформації в електронному вигляді. Її основною відмінністю від планшетних ПК чи І-Pad є обмежена функціональність за рахунок більшого часу роботи без підзарядки. Вперше подібний пристрій був випущений у 1996 році американською комп'ютерною компанією DEC. Саме ця розробка стала прообразом усіх сучасних рідерів.
КРОК У МАЙБУТНЄ
Освітянська павутина охопить країну
Інна КОВАЛІВ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ПРОЕКТ
Окрім електронних підручників, українські школярі незабаром носитимуть у своїх ранцях іще одне чудо техніки - нетбуки. Це, зокрема, передбачено програмою "Відкритий світ" - торік президент Віктор Янукович обрав її в числі 10 національних проектів, які підлягають першочерговій реалізації. У рамках цього проекту в Україні створять єдину освітню інформаційну 4G-мережу, а школярі навчатимуться за допомогою нетбуків, маючи пільгове підключення до Інтернету.
Перш за все програма спрямована на забезпечення рівного доступу до якісного навчання кожного громадянина України незалежно від місця проживання. Завдяки цьому учні сільських шкіл зможуть отримувати сучасну європейську освіту.
У проекті також зазначено: однією з актуальних на сьогодні проблем є те, що навчальні заклади в різних куточках країни оснащувались нерівномірно і різноманітним обладнанням упродовж досить тривалого періоду - декількох років. Тож частина засобів навчання вже застаріла. До того ж бюджетні кошти виділялися тільки на закупівлю комп'ютерних комплексів, обладнання кабінетів і не передбачали навчання вчителів сучасним методикам їх використання. Тому нове оснащення або не використовується ефективно в навчальному процесі, або ж узагалі простоює.
"Мета цієї програми - повна комп'ютеризація, інформатизація освіти. Адже важко говорити про підвищення якості освіти, не давши нових технологій. При реалізації проекту буде впроваджено 4 головні компоненти, які потім разом складуть так звану електронну "хмару", - розповідає "УК" міністр освіти і науки, молоді та спорту Дмитро Табачник. - Найголовніший з них, над яким саме працює міністерство, - створення цифрового контенту. Він буде великим, насиченим, якісним, доступним. Це всі підручники, хрестоматії, посібники, збірники завдань, контрольних робіт. А також і те, що в країнах, які вже пройшли цей період, наприклад у Великобританії, називається "ресурси вчителя". Такий нетбук дає змогу акумулювати щонайменше 8 тис. книжок. Але ж їх спочатку треба відцифрувати, забезпечити й анімалістикою, й іншими дидактичними засобами - щоб саме завдяки йому школярам було цікаво вивчати хімію, біологію, фізику, геометрію. Другий компонент - це, звичайно, залізо. Третій - об'єднання всіх у єдину мережу. І останній, але не менш важливий, - інформаційні компетентності учнів і вчителів".
Окрім того, за словами керівника робочої групи "Національні проекти" Владислава Каськіва, завдяки переведенню всіх навчальних матеріалів до комп'ютерної програми на базі навчальної 4G-мережі вдасться заощадити близько 400 млн грн на виданні шкільних підручників. А також учителі зможуть проводити уроки в режимі он-лайн для кількох 5-х, 6-х, 7-х та інших класів одночасно. Завдяки цьому, скажімо, не треба буде зупиняти заняття під час карантину.
Але щоб отримати нетбуки, школярам доведеться їх купувати - вартість одного пристрою становить близько 2 тис. грн. "Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, будуть забезпечені нетбуками за кошти державного та місцевих бюджетів. Частина школярів зможуть придбати нетбуки за схемою безвідсоткового кредиту. Якщо кредит буде розрахований на 5 років, щомісячна виплата становитиме всього 34 гривні", - зазначає міністр. Для решти школярів відсоткова ставка за кредитом поки що уточнюється. Дмитро Та?бачник додає, що Україна в цьому плані використовує досвід Португалії, де теж частину соціально незахищених категорій забезпечили за рахунок коштів державного бюджету, а для решти школярів запропонували 5-річний безвідсотковий або маловідсотковий кредити.
Реалізація національної програми "Відкритий світ" розрахована на 3,5-4,5 року та вимагає близько $675 млн.