Із розвитком суспільства, сучасними викликами, що формують нові вимоги до інформаційно-бібліотечної галузі, вже давно варто істотно оновити Закон України «Про бібліотеки і бібліотечну справу». Це запропоновано у проєкті закону «Про внесення змін до Закону України «Про бібліотеки і бібліотечну справу», зареєстрованому у Верховній Раді 2 лютого 2021 року №5002. Попередньо було проведено велику підготовчу роботу.

Задля популяризації читання

Проєкт документа було винесено на громадське обговорення з 14 травня по 5 червня 2020 року на офіційному сайті Міністерства культури та інформаційної політики України у форматі електронних консультацій для залучення широкого кола зацікавлених сторін (фізичних та юридичних осіб, громадських об’єднань) і забезпечення вільного доступу до участі в обговоренні законопроєкту. За підсумками громадського обговорення всі пропозиції та зауваження опрацювала робоча група при Міністерстві культури та інформаційної політики, до складу якої увійшли працівники Офісу Президента, апарату Верховної Ради, Міністерства культури та інформаційної політики, Національної бібліотеки України імені Ярослава Мудрого, Українського інституту книги, Української бібліотечної асоціації, представники громадських об’єднань, що працюють в бібліотечній галузі.

Цей законопроєкт має стати основою, важливим правовим підґрунтям для розвитку бібліотечної галузі з урахуванням міжнародних стандартів і світових практик, удосконалення механізмів управління бібліотечною справою, надання якісних бібліотечних послуг.

У преамбулі акцентовано на новому сучасному позиціонуванні бібліотеки не тільки як місця збереження інформації, знань, цінностей національної та світової культури, науки, освіти, а й такого, що формує простір для культурного, освітнього й наукового розвитку людини та є важливою складовою популяризації читання.

Відповідно до трансформації бібліотечно-інформаційної діяльності розширено поняттєвий апарат і оновлено терміни. Зокрема, додано такі: «бібліотечний пункт», «електронна база даних», «електронний документ», «книжкова пам’ятка», «національна бібліографія» тощо. Це не означає, що визначень цих термінів не існувало досі. Але тепер їх акумульовано в одному місці і ці поняття вводяться в сферу чинності закону, що акцентує їх значення для розвитку бібліотек та бібліотечної справи.

Уточнено завдання державного управління у бібліотечній галузі та відповідні функції центрального органу виконавчої влади у галузі культури. Вилучено певні функцій, зміст яких викликає різночитання, не відповідає визначеній термінології, а тому їх не можна реалізувати.

Наприклад, функція сприяння централізованому комплектуванню і використанню бібліотечних фондів. Державна політика у галузі бібліотечної справи має формуватися і впроваджуватися в життя на основі наукових досліджень, вітчизняного та іноземного досвіду обов’язково з урахуванням аналітики, прогнозів, статистичних даних. Серед державної підтримки широкого використання інформаційних технологій у бібліотечній справі, зокрема впровадження автоматизованих бібліотечних інформаційних систем, зазначено створення та підтримка Національної електронної бібліотеки України. Деталізовано перелік осіб, що потребують особливого соціального захисту та підтримки держави в удосконаленні бібліотечного обслуговування, а саме діти, юнацтво, особи з інвалідністю, люди похилого віку, тимчасово переміщені особи.

Класифікація, функції, фонди

Законопроєкт надає сучасну класифікацію бібліотек за формами власності та значенням, суспільним призначенням. Запропоновано конкретний перелік функцій бібліотек відповідно до міжнародних стандартів; уперше пропонується закріпити функції публічних бібліотек (відповідно до Маніфесту ІФЛА/ЮНЕСКО про публічні бібліотеки). Також уперше запропоновано закріпити функції обласних універсальних наукових бібліотек як головних регіональних.

Зазначено на законодавчому рівні можливість спеціальних бібліотек здійснювати методичний вплив на інші бібліотеки у своїй галузі, мережі. До речі, університетські бібліотеки — це спеціальні книгозбірні, серед яких певні виконують функції методичних центрів.

Нині, коли на місцевих рівнях зростає тенденція до закриття публічних бібліотек, дуже важливе питання унормування реорганізації та ліквідації бібліотек. Цим законопроєктом норми щодо створення, реорганізації та ліквідації бібліотек гармонізовано із законодавством про юридичні особи. Передбачено, що процес реорганізації чи ліквідації публічних бібліотек слід розглядати в публічній площині, що має убезпечити їх від хаотичного закриття. Ця норма спрямована на запобігання обмеженню прав громадян на бібліотечне обслуговування.

Законопроєкт вводить поняття піклувальної ради бібліотеки як дорадчого колегіального органу, головне завдання якого — сприяти розвитку закладу. Піклувальна рада має функціонувати на громадських засадах.

Виокремлено регулювання обмінних бібліотечних фондів. Використання документів через обмінний бібліотечний фонд здійснюється шляхом обміну документами між бібліотеками; безкоштовної передачі документів бібліотекам, іншим організаціям для популяризації читання. Особливу увагу в документі приділено книжковим пам’яткам. Для книжкових пам’яток бібліотека повинна встановлювати окремий режим охорони, зберігання та використання. Бібліотека зобов’язана створювати електронні копії книжкових пам’яток, відкриваючи шляхом оцифрування широкий доступ до них через електронні бібліотеки.

Унормовано створення та функціонування Національної електронної бібліотеки як комплексної інформаційної системи, що має містити електронні копії друкованих видань, аудіовізуальних документів з відкритим доступом для всіх.

У статті, присвяченій довідково-бібліографічному апарату бібліотеки, зазначено, що електронні бази даних (зокрема електронні каталоги) може формувати бібліотека самостійно або на корпоративних засадах з іншими бібліотеками, а також придбавати. Каталоги, зокрема й електронні, й картотеки повинні відображати весь фонд бібліотеки та бути у відкритому доступі, зокрема й через інтернет. Доступ 24/7 до бібліотечних ресурсів — це беззаперечна умова надання якісних послуг.

Розширено соціальні гарантії працівників бібліотек. Серед надбавок, що встановлюють працівникам бібліотек, виокремлено надбавку за особливі умови праці. Серед інших виплат зазначено грошову винагороду за сумлінну працю та зразкове виконання трудових обов’язків. Зазначено, що підвищення кваліфікації працівників бібліотек забезпечує засновник (власник) закладу відповідно до законодавства.

Працівники бібліотек можуть підлягати періодичній атестації відповідно до законодавства. Цей аспект не дає розслаблятися, стимулює до саморозвитку, підвищення фахової компетентності.

Зрозуміло, що система бібліотек потребує подальшого реформування, і тоді цю законодавчу ініціативу можна доповнити. Законопроєкт відповідає на актуальні виклики сьогодення, дає фундамент для подальшого розвитку бібліотечної галузі й не тільки, сприяє налагодженню чітких і виважених форм комунікації між державою, бібліотечними установами, суспільством.

Олег СЕРБІН,
директор Наукової бібліотеки імені М. Максимовича
Київського національного університету імені Тараса Шевченка,
для «Урядового кур’єра»