Котрогось непоганого дня 2058 року на потерпілому від гібридної війни Донбасі відбудеться помітна подія. Хтось із саперів нарешті зможе впевнено поставити контрольний підпис під промовистим словосполученням: «Перевірено. Мін немає!» Можливо, це станеться аж у 2064-му чи взагалі у 2088 році. Довго чекати? На жаль, світова практика переконує: рік війни потребує аж 10 років розмінування місць бойових дій і прилеглих територій. А в нас гібридній війні на сході України ще кінця-краю не видно.
Точну кількість жертв назвати важко
Чи не щодня у Донецькій та Луганській областях фіксують трагічні випадки «необережного поводження з невідомими предметами», що спричинили важкі травми чи загибель дорослих і малих жителів краю. Дають про себе знати смертоносні вантажі, які вже ось чотири роки пруть до нас сусідські «гуманітарні» та інші конвої техніки через загарбану ділянку кордону. За даними ООН, загальна площа районів Донбасу, нашпигованих мінами та іншими боєприпасами, становить понад 7 тисяч квадратних кілометрів. Через це Україна внаслідок нав’язаної їй гібридної війни не просто перебуває у списку 40 країн з мінною забрудненістю, а входить у п’ятірку держав із складними умовами розмінування. На жаль, проблему розв’язують не досить успішно. Об’єктивна причина — те, що, попри паперове перемир’я, війна з усіма її наслідками триває.
Утім, чинників, які гальмують протимінну діяльність, не бракує і далеко від лінії зіткнення. Це підтвердили й учасники круглого столу «Актуальні питання забезпечення мінної безпеки та гуманітарного розмінування на території України» — посадовці провідних міністерств і відомств, військові, правоохоронці, представники міжнародних організацій.
На жаль, проблемою залишається недостатня поінформованість навіть стосовно дуже важливих моментів мінної безпеки. У це непросто повірити, але виявляється, що нині, на четвертому році гібридної війни, в Україні нема єдиного органу, який би збирав повну інформацію про всіх потерпілих внаслідок вибухів мін чи інших боєприпасів.
«Ніхто не дасть відповіді на запитання, скільки у нас було випадків підриву людей на мінах, — стверджує заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб Георгій Тука. — Міністерство оборони веде власний облік військовослужбовців, Державна служба з надзвичайних ситуацій — власний. А на мій офіційний запит до підрозділів Міністерства охорони здоров’я на території Донецької та Луганської областей надійшла відповідь, що там обліку потерпілих цивільних не ведуть».
Проте віднедавна медики Донецької, Луганської, Дніпропетровської та Харківської областей почали в тестовому режимі збирати дані про потерпілих, а експериментальна форма звітності може стати загальновживаною та обов’язковою.
Безумовно, значно більше уваги варто приділяти не лише точній статистиці потерпілих, а й тому, щоб запобігти нещасним випадкам, які нерідко трапляються з жителями Донбасу на прифронтових територіях. Особливо це стосується всюдисущих дітей, з якими треба вести відповідну роз’яснювальну роботу значно більше й активніше.
Завдяки допомозі уряду Швейцарії вітчизняні урядовці розробили інформаційні стенди, що застерігають про мінну небезпеку: виготовили у натуральну величину макети найбільш розповсюджених вибухонебезпечних предметів і передали їх до навчальних закладів Донеччини й Луганщини. Та коли недавно побували на уроках у школах прифронтового регіону, зауважили, що педагоги чомусь недостатньо використовують наочні засоби, розповідаючи дітям про мінну безпеку. Отож нині спільно з Міністерством освіти і науки вживають заходів для істотного поліпшення рівня цієї роботи, від якої нерідко залежить здоров’я чи навіть життя малих жителів Донбасу.
А ще нерідко доводиться чути від фахівців, що ці та інші моменти мінної безпеки слід обов’язково врегулювати законом про протимінну діяльність, довкола якого в парламенті вже не один рік відбуваються не зовсім зрозумілі перипетії.
Обходять боком
Закон, звісно, не розв’яже миттєво всіх проблем протимінної безпеки, яких чимало назбиралося за минуле чотириріччя. Однак те, що в умовах тривалої гібридної війни, коли від мін гинуть і зазнають важких поранень українські бійці й цивільні, а відповідний законопроект завис у Верховній Раді ще з 2015 року, спричиняє багато запитань і нарікань. Вітчизняну протимінну безпеку важко уявити без допомоги міжнародних партнерів, які також не раз наголошували на доцільності ухвалення відповідного законодавства.
У січні 2018 року до цього питання повернулися й на сесії ПАРЄ, ухваливши резолюцію «Про гуманітарні наслідки війни в Україні», де йдеться про необхідність у нашій державі законів, які б регламентували діяльність з гуманітарного розмінування. До закордонних колег варто дослухатися ще й з огляду на відчутну допомогу, яку вони надають нашій державі задля очищення території українського сходу від мін. До небезпечної роботи на Донбасі ще позаторік Міноборони залучило кілька неурядових міжнародних компаній, серед яких The HALO Trust, Данська група з розмінування (DDG), Швейцарський фонд протимінної діяльності (FSD), внесок яких у гуманітарне розмінування прифронтової зони важко переоцінити.
За інформацією експертів, у парламенті перебувають два відповідні законопроекти, але оскільки вони майже однакові за змістом, залишається надія, що досі незговірливі сторони нарешті дійдуть спільного рішення. Як повідомив Георгій Тука, за його прогнозами, законопроект «Про протимінну діяльність» депутати можуть ухвалити до закінчення цьогорічної осені.
Проте саме ухвалення потрібного законодавства — не панацея від мінних бід Донбасу. Тим більш, що для очищення краю від небезпечних боєприпасів знадобляться не тільки роки, а й великі кошти: гуманітарне розмінування, що відрізняється від звичайної протимінної роботи комплексністю, дороге. За попередніми підрахунками експертів, такі роботи на Донбасі коштуватимуть мільярди євро. Певна річ, без фінансової допомоги міжнародних партнерів не обійтися, та багато справ з гуманітарного розмінування наша держава може і повинна зробити самотужки.
…Доки матеріал готували до друку, протягом одного квітневого дня піротехнічні підрозділи Державної служби з надзвичайних ситуацій України в Донецькій області обстежили територію загальною площею майже 13 гектарів, працюючи у Маріуполі, Авдіївці, Бахмутському та Ясинуватському районах. Усього сапери виявили і знищили 127 вибухонебезпечних предметів, серед яких 72 артилерійські снаряди, 52 гранати, дві мінометні міни, реактивний снаряд.