Людині для життя передусім потрібна вода. «Урядовий кур’єр» поцікавився, як забезпечують живильною вологою жителів міст і сіл на сході країни, де і бойові дії тривають, і терористичні акти на об’єктах водопостачання трапляються.
З активізацією бойових дій і наближенням небезпеки до Луганська колега з Донецької області написала:
насамперед запасайтеся водою. А й справді! Залишитися в місті без центрального водопостачання — величезна проблема в будь-який час. А тут на вулицях стріляють! Тож вирушаю по воду, аби зробити запаси. Виявляється, тепер це заняття схоже на полювання.
Через бої на околицях Станиці Луганської другий день у місто не приїжджають водовози. Сусіди, «озброєні» пластиковими бутлями, так само кружляють мікрорайоном, шукаючи питну воду. Пункти продажу очищеної води закриті. Ми, обганяючи одне одного, прямуємо до супермаркету. Але це поки що паніка. У магазинах — шеренги п’ятилітрівок. Що ж, продавці будуть у виграші.
Над містом збираються дощові хмари. Літня пані, купуючи овочі на міні-ринку, заклопотано каже: треба швидше додому, чуєте грім? Ми перезираємось із продавчинею. Відлуння грози і гул снарядів, які вибухають біля селища Металіст, дуже схожі. Іноді й не розпізнаєш, що насправді відбувається за 12 кілометрів від центру.
У другій половині дня через ці бойові дії припинено роботу насосної станції 4-го підйому, що забезпечує водою старий район міста Кам’яний Брід. Кілька вулиць залишаються без води — вона йде тільки самопливом. Ближче до ночі, коли ледь вщухли обстріли, працівники станції повернулися на робочі місця і відновили подачу води. Але ми всі тепер навчені гірким досвідом: не тільки в цій частині обласного центру, а в кожній квартирі зберігається і постійно оновлюється запас води.
У водників свої проблеми. Техніка, яку використовують у компанії «Луганськвода» для перевезення людей, — це старенькі УАЗики. Вони нагадують військові машини, тож люди зі зброєю з будь-якого боку можуть сприйняти таку автівку за «пересувний об’єкт супротивника» і завдати по ній удару. Це добре усвідомлюють водії. Тим часом водопровідні мережі в місті старі. Щотижня в області виникає близько 400 аварій. Їх треба усувати та працювати не тільки у світлий час доби. Інакше водопостачання треба буде обмежувати не на добу-дві, а на тижні в таких містах, як Перевальськ, Антрацит, Красний Луч, Зоринськ. Там особливо старі водопровідні мережі.
Але за словами генерального директора обласного комунального підприємства «Луганськвода» Сергія Махуренка, люди, які колись прийшли працювати на підприємство слюсарями і машиністами насосних та каналізаційних станцій, навіть припустити не могли, що їхня робота колись буде пов’язана з ризиком для життя. Як наслідок — спеціалісти починають писати заяви на звільнення. Першими звільняються ті, хто працює в нічні зміни, у цілодобовому режимі, бо є проблеми з доставкою людей на об’єкти, які часто розташовані далеко від населених пунктів, за межами міст. Ідеться про фахівців, які працюють на механізмах, що забезпечують подачу води і водовідведення. А це чи не найголовніше питання життєзабезпечення міст.
«Люди відмовляються везти реагенти в зону бойових дій»
Про тарифи на воду на Луганщині вже не сперечаються. Керівництво обласного комунального підприємства «Луганськвода» спрямувало до Національної комісії з регулювання ринку житлово-комунальних послуг офіційний лист із пропозицією не підвищувати тарифи на послуги водопостачання та водовідведення в області. Чому? Із цим питанням «Урядовий кур’єр» звернувся до генерального директора ОКП «Луганськвода» Сергія МАХУРЕНКА.
УК: У зв’язку з чим прийнято рішення клопотати про те, щоб тарифи залишилися без змін у той час, коли в усій Україні з 1 липня вони зростуть?
— Через обстановку, яка склалася в нашому регіоні. Нам було б краще, якби підвищили тарифи, і підприємство б мало більше коштів, щоб вчасно все закуповувати і оплачувати господарську діяльність. Адже відбулося зростання цін — від 30 до 50 відсотків на різні групи товарів і матеріальних цінностей, які закуповуємо для організації виробництва. Так ще зменшилося відшкодування собівартості. Якщо раніше воно дорівнювало 52%, то нині не дотягує до 40%.
Крім того, ми звернулися в Міністерство регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ із проханням, щоб підприємство було тимчасово звільнено від сплати податків. Адже в Податковому кодексі не обумовлено жодних форс-мажорних обставин, і зокрема такої ситуації, яка нині склалася в області. Ніхто не готувався до воєнного стану.
УК: Яка ще допомога потрібна водникам від місцевої влади?
— Насамперед потрібна допомога у створенні безпечних умов праці нашим співробітникам під час проведення ремонтних робіт. А також у доставці хімічних реагентів і прекурсорів, необхідних для проведення ремонтних робіт та знезараження стоків. На Луганщині ці реагенти не виробляють, ми їх отримуємо із Дніпропетровської області. Тож виникають проблеми з доставкою, бо люди відмовляються везти вантажі у зону бойових дій. Наші водії поїхати теж не можуть, бо це вантажі особливого призначення, для транспортування яких існують спеціально обладнані машини і затверджений на рівні Києва маршрут перевезень.
І ще більша проблема з пально-мастильними матеріалами — нам вже просто нічим оплачувати ці витрати підприємства, тому що плану зборів із січня, коли обстановка в області почала ставати нестабільною, не виконано. Ми недобрали 29 мільйонів гривень. З нами не розраховуються у повному обсязі водопровідно-каналізаційні господарства, які купують у нас воду, тепловики, населення. Ця цифра недобору означає, що один із п’яти минулих місяців ми пропрацювали безкоштовно, за свої послуги не отримали жодної копійки.
УК: До чого це може привести?
— Зрештою, ми не зможемо забезпечити закупівлю матеріалів для проведення ремонтів, реагентів. Це може призвести до колапсу із водопостачанням. Якщо не відбуватиметься знезараження стоків, може погіршитися санітарно-епідеміологічна обстановка (кишкові захворювання, інфекції). Ми це прекрасно розуміємо, але хотілося б, щоб це розуміли і наші споживачі.
Припускаю, що нині людина, отримавши пенсію або зарплату, насамперед намагається закупити продукти першої необхідності. Але якщо зупиниться подача води, то і крупа не знадобиться. В чому її звариш?
А ТИМ ЧАСОМ
Без паніки! Донеччанам спрага поки що не загрожує
Павло КУЩ,
«Урядовий кур’єр»
Жителі краю зітхнули з полегшенням: після ремонтно-відновлювальних робіт нарешті вдалося запустити перший насосний агрегат на першому підйомі каналу Сіверський Донець — Донбас і почати його наповнювати водою. Як повідомили у комунальному підприємстві «Компанія «Вода Донбасу», невдовзі поряд із цією насосною станцією потужністю 0,5 мільйона кубометрів води на добу запрацює й інше обладнання, здатне постачати донеччанам вдвічі більше води.
«Для подальшого підвищення продуктивності каналу та насосної станції тепер потрібно виконати додаткову перемичку між другою та третьою нитками 1400 міліметрів, і є всі необхідні матеріали для проведення цих робіт», — запевняють комунальники.
Щоправда, вони нагадують, що головною умовою проведення ремонту, а також подальшого стабільного і безперебійного постачання води жителям Донецької області, безперечно, є припинення бойових дій. Причому саме збройне протистояння стало причиною згаданих ремонтно-відновлювальних робіт, які фахівці справедливо називають унікальними, оскільки з 1958 року, тобто з початку експлуатації головної водної артерії Донбасу, вона досі ще жодного разу не зупинялася.
Як відомо, 10 червня внаслідок артилерійського обстрілу на території насосної станції каналу Сіверський Донець — Донбас загинули двоє працівників комунального підприємства, а обладнання було пошкоджено настільки, що довелося тимчасово зупинити роботу насосних агрегатів станції першого та другого підйомів і використовувати запаси резервних водосховищ. Прикро, але під мінометний обстріл ремонтники потрапили вже і під час намагання полагодити насосну станцію.
Керівники КП «Компанія «Вода Донбасу» категорично спростовують чутки про те, що, мовляв, питної води у Донецьку залишилося всього на день чи два. Вони стверджують, що запасів у водосховищах, які зараз тимчасово використовуються, цілком достатньо і причин робити хатні запаси води нема. Цю офіційну інформацію підтверджують і періодичні заміри рівня води.
Щоб у цьому переконатися, днями відбулося засідання керівників місцевих комунальних підприємств із виїздом на Верхньокальміуське та Макіївське резервні водосховища. За словами в. о. директора регіонального виробничого управління КП «Компанія «Вода Донбасу» Геннадія Балицького, запасів води для її безперебійного постачання жителям обласного центру вистачить ще принаймні на 12 днів.
Проте важко заперечити, що донеччани із середини червня вже відчувають тимчасовий режим економної подачі води: повністю її подають споживачам лише вранці з 5-ї до 10-ї години та ввечері з 17-ї до 22-ї.
«У такому режимі водопостачання буде здійснюватися до запуску каналу Сіверський Донець — Донбас, — пояснює тимчасові незручності перший заступник директора КП «Донецькміськводоканал» Сергій Курченко. — Як тільки канал запрацює і відновить роботу в стабільному режимі, ми зможемо протягом 1—3 днів відновити водопостачання у повному обсязі, як і раніше».