29-30 вересня 1941 року в окупованому нацистами Києві було проведено перші масові розстріли беззбройного цивільного населення. Загалом із 29 вересня по 11 жовтня 1941 року есесівці вбили майже все єврейське населення міста — понад 50 тисяч чоловіків, жінок, дітей. Тільки в перші два дні розстрілів загинуло майже 34 тисячі людей. 1, 2, 8 і 11 жовтня розстріляли тих, хто не з’явився за наказом, — ще близько 17 тисяч.

Передумовою до проведення акції була відверта брехня про участь євреїв у мінуванні та вибухах на Хрещатику, внаслідок яких загинуло чимало солдатів і офіцерів вермахту. Місцем масових розстрілів було обрано Бабин Яр — балку на північному заході Києва завдовжки два з половиною кілометри, яка місцями сягала 50 метрів завглибшки. Наприкінці вулиці влаштували ворота, за які людей пропускали групами по 30—40. Попередньо їх примушували роздягатися, відбирали особисті речі, потім поліцаї палицями гнали жертв до проходів у насипах на краю яру. На протилежному боці сиділи кулеметники. Тіла розстріляних скочувалися укосом на дно. Після того як рів заповнювався 2—3 шарами трупів, зверху їх присипали землею, нагадує Укрінформ.

Загалом за роки Другої світової війни в Бабиному Яру, за різними оцінками, загинуло від 100 до 150 тисяч людей — євреїв, ромів, караїмів, радянських військовополонених, учасників українського націоналістичного руху опору, пацієнтів психлікарні й представників інших національних чи соціальних груп, яких окупанти вважали зайвими.

За радянських часів про страшну подію воліли замовчувати. Одними із перших табуйовану тему порушили письменники Віктор Некрасов, Анатолій Кузнецов і дисидент Іван Дзюба, який 29 вересня 1966 року виступив із промовою перед учасниками скорботної церемонії, назвавши це «спільною трагедією єврейського і українського народів».

Біль, який не вщухне

Пам’ять про трагедію Бабиного Яру вшановують в Україні на державному рівні. Вона свідчить, що в колективній пам’яті народу такі скорботні події не мають жодних часових термінів — вони завжди живі, так само, як живий біль втрати за кожним, хто пройшов дорогою смерті й поліг у братській могилі Бабиного Яру.

Президент Володимир Зеленський на своїй сторінці у фейсбуці наголосив, що всі громадяни схиляють голови перед жертвами цієї трагедії: «Є слова, після прочитання яких стає моторошно. Слова, що ілюструють безмежність людської жорстокості. Слова, що є символом звірячої ненависті. Це слова оголошень, які розвішували в Києві нацистські окупанти. У них усім євреям міста та околиць наказувалося прибути 29 вересня 1941 року о 8-й годині ранку з документами, грішми й білизною на ріг вулиць Мельникова та Дегтярівської. А тим, хто не підкориться, погрожували розстрілом».

Страчені у Бабиному Яру — це тисячі зруйнованих людських доль. Тисячі родин, що їх винищили цілими поколіннями. Тисячі сповнених страху дитячих очей, які не розуміють, що їх ведуть убивати. Це тисячі нагадувань людству, до чого призводять ксенофобія, расизм і нетерпимість. І тисячі доказів, які всупереч науці показують, що далеко не в усіх людей є серце.

За словами Президента, 79 років тому у спільне минуле українського та єврейського народів було вписано чорну сторінку. Президент ушанував пам’ять жертв трагедії Бабиного Яру. Він поклав квіти до пам’ятника громадянам і військовополоненим, розстріляним нацистами у Бабиному Яру.

У церемонії вшанування взяли участь Голова Верховної Ради Дмитро Разумков, Прем’єр-міністр Денис Шмигаль, керівник Офісу Президента Андрій Єрмак.

Меморандум про порозуміння та співпрацю

У присутності глави держави міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко і член наглядової ради Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр», президент Всесвітнього єврейського конгресу Рональд Лаудер підписали Меморандум про взаєморозуміння та співпрацю, повідомляє Офіс Президента.

Згідно з меморандумом, збереження та відновлення пам’яті про трагедію Бабиного Яру як символу Голокосту та інших трагедій періоду Другої світової війни — невід’ємна складова пам’яті єврейського народу, національної пам’яті українського народу, інших народів світу, які стали жертвами й свідками злочинів нацистського режиму.

А Меморіальний центр Голокосту «Бабин Яр» представив масштабну аудіовізуальну інсталяцію на території урочища. Церемонію відкриття підготував український театральний режисер Влад Троїцький за концепцією українсько-британського медіахудожника Максима Демиденка. Над створенням інсталяції працював колектив у складі представників України, Ізраїлю, США, Великої Британії.

Засторога на віки

Україна закликає міжнародну спільноту запобігти повторенню таких страшних злочинів, як Бабин Яр, йдеться в заяві МЗС. «Маємо об’єднатися задля збереження і утвердження загальнолюдських цінностей, запобігання дискримінації людини за будь-якими ознаками, а також до науково обґрунтованого та політично незалежного відновлення та збереження історичної пам’яті про трагедію», — наголошують дипломати.

Нацистський режим убив тисячі невинних людей, радянський режим наполегливо вбивав пам’ять про ці жертви. У повоєнну добу радянська влада послідовно провадила антисемітські кампанії та цілеспрямовано знищувала не лише пам’ять про трагедію, а й саме місце страти. Переслідували навіть тих, хто намагався вшановувати жертв Голокосту. Проте приховати правду було неможливо, завдяки людській пам’яті та неоціненному внеску свідків і дослідників трагедія Бабиного Яру зайняла належне місце у світовій історії.

Масштаби трагедії Бабиного Яру — біль не лише для України, а й для всього світу. Про це йдеться у зверненні голови Верховної Ради Дмитра Разумкова з нагоди Дня пам’яті трагедії.

«Невинні життя обірвалися внаслідок злочинних та безжальних дій нацистського режиму. Масштаби цього лиха й досі є болем не лише для України, а й для всього світу. І хоч би скільки років від тих жахливих подій минуло, люди не мають права забувати про причини та непоправні наслідки цієї трагедії. Тільки з пам’яттю про ці страшні сторінки історії ми зможемо побудувати безпечне майбутнє для наших дітей», — сказав голова парламенту.

Інсталяція скорботи і пам’яті

В її основі — символ дерева життя. Трагедія Бабиного Яру свідчить, як легко його можна знищити. Колони, простріляні тисячами куль того самого калібру, що й кулі, від яких загинули люди у Бабиному Яру. Інсталяція працює в режимі 24/7, і вночі крізь кульові отвори проходить світло та звук пам’яті.

Для аудіоінсталяції було створено алгоритм перекладу імен загиблих на звук за принципом гематрії. Кожну літеру в алфавіті івриту позначає число. Імена загиблих перекладаються в числа, які задають висоту звука. Їх відтворює електроакустичний орган. На цей фон накладаються композиції сучасних українських композиторів, Равеля, Шнітке, Шостаковича. Звучать архівні аудіозаписи Києва, унікальні довоєнні пісні на їдиші, ритуальна біблійна музика, українські та ромські поминальні пісні тощо.

Ще один фрагмент аудіоінсталяції, розташований на Дорозі Скорботи й на площі біля пам’ятника «Менора», зведено спільно з Національним історико-меморіальним заповідником «Бабин Яр».

На території урочища до Дня пам’яті жертв Бабиного Яру встановлено монокуляри, в які вмонтовано найвідоміші фотографії Бабиного Яру, зроблені німецьким військовим фотографом Йоганнесом Гелле в наступні дні після розстрілів 29—30 вересня 1941 року. Завдяки монокулярам кожен відвідувач зможе побачити, який вигляд мала ця територія 79 років тому.

Відділ новин
«Урядового кур’єра»