Прем’єр-міністр України Денис Шмигаль неодноразово наголошував, що наша держава має неабиякий потенціал для забезпечення себе власними енергоресурсами, зокрема природним газом, і влада має зробити все належне, щоб навіть в умовах війни збільшити видобуток блакитного палива.

«Урядовий кур’єр» узявся проаналізувати, наскільки швидко Україна здатна це зробити, з огляду на те, що більшість родовищ та свердловин — або поблизу лінії фронту, або на тимчасово окупованих територіях.

Кількість споживачів істотно скоротилася

Торік обсяги державного видобутку газу скоротилися на 4%, приватного (без компанії Укрнафти) — на 14,4%. Як вважає Олексій Кущ, експерт аналітичного центру «Об’єднана Україна», наша країна 2020 року мала неабиякий потенціал видобутку газу, навіть Укргазвидобування планувало вийти на 20 мільярдів кубометрів щороку.

«Проте це не стало реальністю, а сам видобуток у воєнні часи скоротився до 12—12,5 мільярда кубометрів. Приватні компанії в найкращі роки видобували майже 5 мільярдів кубометрів. Але під час повномасштабної війни вони теж втратили ці показники, бо для них, за великим рахунком, немає самої мотивації видобутку — заборонено експорт газу», — наголошує експерт.

Із ним погоджується Артем Компан, голова правління Асоціації постачальників енергоресурсів. Він додає, що основними споживачами газу від приватних компаній були промислові підприємства та бізнес.

«Оскільки основні промислові споживачі газу були в областях, де тривали бойові дії, вони або зупинили роботу, або їх знищили. Тому приватні видобувні компанії залишилися без значної частини клієнтів», — додає він.

Проте Олексій Кущ вбачає й позитив, адже в Україні тепер набагато менше промислових і цивільних споживачів природного газу. Тому, на думку експерта, потреби нашої країни у блакитному паливі нині стали набагато скромнішими.

Справді, великі промислові підприємства сходу України або знищили (маріупольські меткомбінати), або вони опинилися на тимчасово окупованій території. Функціонування хімічних підприємств (а вони завжди були великими споживачами газу), як до початку повномасштабної війни, — теж велика проблема. Адже в разі влучання в такі заводи ракети може трапитися екологічне лихо. Тому такі заводи працюють далеко не на повну потужність.

Пригадаймо, скільки людей на початку війни виїхало з України й осіло за кордоном на невизначений термін. А це побутові споживачі природного газу.

Збільшення на мільярд

На думку багатьох експертів, Україні може цілком вистачити для власних потреб 13—14 мільярдів кубометрів газу. До речі, нещодавно голова правління Нафтогазу Олексій Чернишов поставив завдання перед Укргазвидобуванням 2023 року збільшити видобуток газу на мільярд кубометрів — до 13,5 мільярда.

«Ми хочемо відмовитися від імпорту й повністю забезпечувати споживачів газом, який видобувають в Україні. Це основа нашої енергетичної безпеки. Хоч газовидобувна інфраструктура Нафтогазу неодноразово ставала мішенню під час ворожих обстрілів, ми не відмовляємося від планів зі збільшення видобутку. Тому що це шлях для досягнення енергетичної незалежності України. Війна тільки підкреслила, наскільки важливе це питання», — додав він.

Як вважає в.о. генерального директора АТ «Укргазвидобування» Олег Толмачов, збільшити видобуток цілком можливо, адже з початку 2023 року компанія ввела в експлуатацію сім свердловин з високим видобутком — понад 100 тисяч кубометрів на добу. Зокрема, запрацювали свердловини з дебітом 340 та 460 тисяч кубометрів на добу, а це найвищі показники за останні роки.

Артем Компан зазначає, що одним зі шляхів вирішення цього завдання  може бути націоналізація активів приватних видобувних компаній.

Інвестиції та рента

Що треба зробити, щоб в Україні з’являлися нові перспективні свердловини? Чи можливе у воєнний період залучення іноземних інвестицій у видобуток газу в нашій державі?

«Видобуток вуглеводнів завжди був і залишається перспективним видом бізнесу. Але від моменту прийняття рішення інвестувати у видобуток до початку буріння минає принаймні півтора-два роки. І доки в нас триває війна, жоден інвестор не ухвалить рішення зайти в цей бізнес в Україні. Держава повинна гарантувати зрозумілу і прозору модель, закони не мають змінюватися щороку, податки слід розраховувати за справедливою формулою, що враховує всі особливості бізнесу. Потрібно відновити в Україні ринок для вільного продажу ресурсу і вільного ціноутворення на нього», — вважає Артем Компан.

Проте експерт зазначає, що приватним видобувним компаніям нині працювати в Україні дуже важко, адже, не маючи ринку реалізації газу (дуже велике скорочення промислових споживачів), вони закачали майже третину видобутого газу в ПСГ. А тепер мають іншу проблему — не можуть продати газ, бо їм доводиться платити за ренту за цінами, які були на момент видобутку ресурсу, що втричі вищі, ніж нині. Пан Компан вважає, що треба змінювати механізм розрахунку, який має бути прив’язаним до внутрішньої ринкової ціни.

«До того ж, рента має бути диверсифікована залежно від глибини залягання газу. Що глибше буриш, то менше платиш, бо твої витрати більші. І головне: ціна газу монополіста не може бути індикатором для розрахунку ренти», — додає він.

Із ним погоджується Олексій Кущ, який зазначає, що вартість ренти має бути прив’язаною до середньозважених внутрішніх цін і її також можна вираховувати, відштовхуючись від рентабельності підприємства, що видобуває газ. На думку експерта, така рентабельність не може перевищувати 15%.

Є ще одна проблема, проте її під час війни розв’язати фактично неможливо. Нині для потреб країни критично не вистачає електроенергії. Газ активно використовують для маневрових можливостей — запуску ТЕС. Це дуже невигідно й істотно впливає на його баланс, збільшуючи споживання ресурсу.

«Упродовж опалювального сезону країна спалила 2—2,5 мільярда кубів газу на ТЕС. І вони використовуватимуть паливо як маневрові потужності й надалі. Поки що іншого варіанта немає», — вважає Артем Компан.

Отже, Україна має великі перспективні родовища природного газу, які розробляють. Уже не кажемо про газ, який можна видобувати на шельфі Чорного моря поблизу тепер вже всесвітньо відомого острова Зміїний. Також не забуваймо й про старі родовища на заході країни — вони ще не повністю вичерпали ресурс. До цього можна додати хіба великі перспективи з видобування сланцевого газу в наших східних регіонах.

Війна заважає нам робити це тепер. Але цілком можливо, що Україна зможе 2023 року обійтися без імпорту блакитного палива.