ПРОБЛЕМА

Про шахтарів згадують тоді, коли  виникає «мокра» аварійна ситуація

Шахта імені М. Горького не випадково  колись мала назву «Центральна»: ще у 1885 році її заклали в самому центрі нинішнього Донецька. Однією з особливостей підприємства було те, що тут піднімали на-гора тільки вугілля. Тобто гірничу породу не вершили в терикони, а, як це роблять у багатьох країнах світу, залишали в підземних виробках. До цього вдавалися, аби запобігти просіданню міських кварталів, глибоко під якими видобували вугілля. Втім, нині  цій території загрожує інше лихо — підземні води, що можуть вийти на поверхню.  

Гіркі уроки підземного потопу

Одним із шести пріоритетів у своїй роботі голова Донецької обласної державної адміністрації Андрій Шишацький назвав розв’язання проблем вугільної галузі. Причому особлива увага звернена на закриті й напівзакриті шахти. «Потрібно переорієнтувати потоки з підтримання цих шахт на їх остаточне закриття та недопущення серйозних ситуацій з підтопленням територій, які відбуваються, на жаль, постійно», — переконаний керівник. А про актуальність згаданої проблеми нагадала й недавня аварійна ситуація на шахті імені М.Горького.

Підтоплення підземних виробок на глибині 764 метри напівзакритої шахти розпочалося після того, як згорів електродвигун насосної установки №2 водовідливу цього горизонту. Гірники взялися усувати пошкодження, проте через вимушений простій насосних агрегатів вода почала прибувати до гірничих виробок. А коли вийшов з ладу ще й щойно встановлений новий електродвигун, через день після аварії рівень води на горизонті в окремих місцях уже сягнув майже півтора метра.

— Через підтоплення гірничих виробок на шахту викликали оперативний взвод гірничорятувальників, — повідомив виконуючий обов’язки головного технічного інспектора Профспілки працівників вугільної промисловості  Донецького об’єднаного теркому Микола Вятоха. — Також на підприємстві провели технічну раду під керівництвом першого заступника міністра енергетики та вугільної промисловості Ігоря Поповича. Для ліквідації аварійної ситуації вирішили доставити на шахту додаткові насосні установки.

Наступного дня додаткову установку й справді змонтували, після її запуску розпочалося стабільне відкачування води з підтоплених гірничих виробок. Продовжували працювати й водовідливні установки ще на двох підземних горизонтах — 624 та 490 метрів. Ліквідували підземну аварію через тиждень. А щоб унеможливити подібні ситуації в майбутньому, спеціальна комісія, яка з’ясовувала причини виникнення НП, також розглянула питання про укомплектування шахтних водовідливів додатковим обладнанням.

Найсмачніша затяжка — перед спуском до лави. Фото з сайту PRUPU.org   

Шлях до каси через страйк  чи аварію?

Згадана «водяна тривога» мала певний резонанс, бо підтоплення загрожувало не тільки шахті ім. М.Горького. Тим більш, що до підземелля вугільного підприємства — «водокачки» — зараз збігаються ще й води вже закритих сусідніх шахт. На випадок серйозної аварії такої долі не уникли б і виробки вугільних підприємств, які нині працюють. Приміром, вода могла потрапити до загазованих порожнин шахти ім. М. Калініна і витіснити метан на поверхню —  в підвали житлових будинків та інших споруд.

Чому ж густозаселена центральна частина Донецька опинилася майже за крок від техногенної катастрофи у вигляді виходу на поверхню підземних вод та метану?

— Обладнання «летить», бо бракує коштів на придбання нових агрегатів чи бодай запчастин, — каже кореспонденту «УК»  гірник, який працює на водовідливі шахти ім. М.Горького. — Фінанси, які надходять підприємству, йдуть на виплату зарплати, до пенсійного та інших фондів. А ось для закупівлі тих же нових насосів — зась… Зрештою, таке ставлення до шахт-«водокачок», на жаль, майже норма. Бо торік наші колеги в Єнакієвому ледве «вистрайкували» собі заборговану зарплату. Та й то тільки після того, як погрожували покинути робочі місця і затопити півміста…

Торік у липні й справді виникла непроста ситуація на водовідливному комплексі «Червоний Жовтень», що входить до державного підприємства «Укршахтгідрозахист» (м.Єнакієве Донецької області). Через тривалу затримку виплати заробітку шахтарі були готові вдатися до акції протесту. Тобто вони мали намір зупинити роботу водовідливного комплексу, після чого місту загрожувала б екологічна катастрофа. Власне, тоді в схожій ситуації опинилися майже всі шахти-«водокачки», де виникли величезні борги із зарплати. І тільки після того, як ситуацію взяли під особистий контроль перші керівники держави (відповідні звернення гірники надіслали Президенту України та Прем’єр-міністру), шахтарі отримали заборговані їм гроші і водовідливні комплекси запрацювали в звичному режимі. Як підтвердив «УК» голова первинної організації галузевої профспілки шахти «Червоний Жовтень» Юрій Тесля, нині на шахті регулярно виплачують зарплату, і торішні проблеми гірники згадують як якесь непорозуміння.

Щось схоже тепер відбувається і на донецькій підтопленій шахті: кошти на нове та додаткове обладнання почали гарячково шукати тільки після реальної загрози підтоплення сусідніх вугільних підприємств та території в центрі міста. Втім, є в цій ситуації й певний позитивний момент, адже новий керівник області вже назвав шахти такої категорії серед пріоритетів своєї роботи. Тобто є надія, що проблеми на «водокачках» розв’язуватимуть не тільки під час НП, а й всіляко запобігатимуть їхньому виникненню.