Керівник Програм співробітництва Представництва Європейського Союзу в Україні Беренд де Гроот:
«Те, що пропонує ЄС, дає Україні дуже добру нагоду вдало провести децентралізацію, зробити з неї історію успіху»
Ініціатива українського уряду щодо реформування державного управління, надання органам місцевого самоврядування реальних важелів для виконання їхніх повноважень знайшла широку підтримку міжнародної спільноти. Відчутну допомогу щодо проведення реформ в Україні надає ЄС, де давно подолали шлях децентралізації, який лише після Революції гідності обрала наша країна. Наскільки нам це вдається, що потрібно ще зробити, чому не завжди виходить досягти накресленого — про це наше інтерв’ю з керівником Програм співробітництва Представництва Європейського Союзу в Україні Берендом де ГРООТОМ.
.jpg)
— Пане де Гроот, ви часто буваєте в різних регіонах України, де спілкуєтеся з представниками місцевого самоврядування та державної влади. Як вважаєте, наскільки вони підготовлені до проведення реформ та чи проявляють у цьому ініціативу?
— Наші співробітники регулярно бувають і в районних центрах, і у громадах. Їжджу в регіони і я. І мене щоразу приємно дивує, наскільки люди добре обізнані з питаннями децентралізації. Спілкуючись на різні теми, ми цікавимося, що вони думають із цього приводу. І завжди є ті, хто знають, що сказати, у кого є власна думка стосовно цього. Мені здається, що люди активно цю тему між собою обговорюють, отже вона їх турбує. Часто висловлюють позитивне ставлення до процесу, але водночас у людей багато питань, які потребують пояснень. Тому з ними слід дуже тісно співпрацювати.
— Що найбільше цікавить представників громад і пересічних громадян, з якими ви зустрічалися?
— Питання, що часто постає, — це школи, їх об’єднання. Щоб обговорити цю тему, 5—10 хвилин недостатньо. Тому якщо уряд хоче і надалі впроваджувати політику задля успішного функціонування громад, їм необхідно приділяти час, показувати альтернативи, роз’яснювати результати, яких можна досягти, якщо піти цим шляхом, і які можуть бути наслідки, якщо відмовитися від реформування.
Звичайно, якщо раніше громади не мали змоги отримувати додаткову інформацію, розробляти плани організації свого життя, а тепер здобувають інструменти, які дають їм змогу вирішувати питання з огляду на власні потреби, і ці процеси відбуваються досить швидко, то іноді не всі встигають за ними. Водночас ті, з ким ми зустрічаємося в регіонах, мають великі очікування щодо результатів децентралізації. А це плідний ∂рунт для її проведення. Але необхідно цією роботою займатися системно й докласти максимум зусиль, щоб досягти доброго результату.
— З огляду на досвід роботи в інших країнах чи не могли б ви оцінити, наскільки ефективно відбувається процес децентралізації в Україні?
— Децентралізація, місцеве самоврядування мають величезне значення в усьому світі. На жаль, є країни, де місцева адміністрація не дуже добре організована. Наприклад, по послуги, які в моїй країні, в Нідерландах, надають на місцевому рівні, в Україні часто доводиться звертатися в районний чи навіть обласний центр.
Я займався питаннями децентралізації у багатьох країнах, серед них Мадагаскар та Пакистан. На мою думку, енергія місцевих громад і здатність людей до самоорганізації однакові всюди — чи це Нідерланди, Мадагаскар, Пакистан, чи Україна. І різниця, як правило, полягає в організації державної системи, тобто в тому, чи ця система наділяє місцеві органи повноваженнями і чи готовий центр ділитися своєю владою з місцевими громадами.
Наприклад, Пакистан — федеральна держава. Ця країна тричі проходила процес децентралізації, й тричі ситуація поверталася назад. Востаннє — коли військовий лідер Мушарраф пішов у відставку. Всі зраділи, бо вважали, що знову настала демократія. Але місцеві еліти на рівні провінцій і територій, які мали значний вплив, були не дуже зацікавлені в тому, щоб ділитися владою з місцевими громадами.
— Як і в Україні...
— Це сказали ви, а не я. Належно організована місцева влада — свідчення зрілості всієї державної системи.
— На продовження цього питання: на позитивний досвід яких країн, що вже пройшли головний етап децентралізації, варто орієнтуватися Україні?
— Польща, країни Балтії. Усі вони пройшли через комплексну децентралізацію. Звичайно, цей процес ніколи не зупиняється, він триває, тому що це частина політичного життя. Людям не подобається, коли влада зосереджується в центрах і там вирішують за них, що їм слід робити на місцях. Польща, Естонія, Латвія, Литва вийшли з радянської ери, і їм була не до вподоби отримана у спадок система. Тому вони її змінили.
Це не означає, що нині, перебуваючи в Латвії, не можна почути критики якихось тамтешніх процесів. Але в цій країні провели настільки кардинальні зміни в реформуванні влади, що раптове повернення до минулого неможливе.
Можу ще раз навести приклад, пов’язаний із моєю країною: уряд Нідерландів запропонував об’єднати в муніципалітети населені пункти, де понад 100 тисяч населення. Люди виступили проти цього. Бо в такому разі відстань від адміністративного центру до громадян була б надто великою.
У Бельгії ж порівняно менші муніципалітети. Тому для ефективності можна деякі з них об’єднати. Проте є певний політичний клас, який не хоче втрачати свої посади і позиції.
Процес реформування дуже динамічний, непростий, і він завжди буде таким. І коли в Україні ми говоримо про об’єднання 6—8 громад, то слід враховувати, що в цих населених пунктах є голови сільрад, секретарі, які, можливо, не бажають об’єднуватися в одну громаду, де буде лише один голова. Тож у процесі реформування виникатимуть певні дискусії, але мистецтво управління полягає в тому, щоб через роз’яснення, заохочення довести справу до завершення.
— А чим закінчилася спроба об’єднати такі великі громади у Нідерландах?
— Від цієї ініціативи відмовилися.
— У Польщі, яка, безумовно, є прикладом децентралізаційних процесів для нашої держави, досить маленькі громади. Отже, Україні в питанні об’єднання слід обирати щось середнє між Нідерландами і Польщею?
— Мета децентралізації полягає у тому, щоб на місцевому рівні була дієва, ефективна адміністрація. У разі роздрібнених територіальних громад, коли їх понад 12 тисяч, в багатьох населених пунктах неможливо надавати ті послуги, які потрібні на місцевому рівні. І якщо місцеві громади не зможуть ефективно надавати послуги, декому з тих, хто обіймає вищі посади на районному чи обласному рівні, це може навіть стати у пригоді, бо так ці маленькі громади можна утримувати в залежному стані.
В об’єднанні громад немає правил, які б стовідсотково спрацьовували і могли б швидко забезпечити цей процес. Тому що це залежить і від щільності населення, і від відстаней, інколи — від етнічного складу. Але зазвичай під час об’єднання намагаються досягти рівня 10—30 тисяч жителів. Також зважають на те, щоб громадяни не проживали далі, ніж 10—15 кілометрів від адміністративного центру.
— А якщо, наприклад, процес добровільного об’єднання не вдасться завершити, то чи не потрібно буде це зробити шляхом ухвалення закону про обов’язкове об’єднання громад?
— Врешті-решт, можливо, до того все і прийде. Звісно, це питання також постійно обговорюють. Але не думаю, що Україна вичерпала всі можливості для добровільного об’єднання. Цей процес займає роки. І навіть після того, як основної мети начебто досягнуто, він все одно триває. Одна з найбільших мотивацій для об’єднання полягає в тому, що менші громади не матимуть таких переваг, як субсидії, інвестиції, які одержать більші громади.
— Тобто останні матимуть змогу акумулювати більше коштів для вирішення питань кожного населеного пункту, що входить до складу громади. Чому ж тоді окремі села не прискорюють цього процесу?
— Може, деякі села не хочуть об’єднуватися, бо така позиція сільського голови, секретаря місцевої сільради. Проте вони не можуть забезпечити належну підтримку своїй громаді, й селяни змушені їздити в район, щоб отримати певні послуги. А ось сусідні громади, що об’єдналися, мають гарний центр адміністративних послуг, поліпшують дороги, будують спортивний центр. Хіба це не приклад для наслідування? І тоді почекаймо наступних виборів.
— ЄС, його представництво в Україні надає велику допомогу нашій державі у реформуванні місцевого самоврядування.
— Європейський Союз розгортає велику програму, спрямовану на підтримку місцевого самоврядування і децентралізації. Для цього створюють спеціальні центри у 24 регіонах України. Упродовж наступних 3—4 років ЄС забезпечуватиме підтримку співробітників цих регіональних центрів чисельністю від 10 до 12 осіб у вигляді заробітної плати і фінансування діяльності центрів.
Загалом ідеться про 300-350 фахівців, які працюватимуть у своєму регіоні і з новоствореними громадами, і з тими, що перебувають у процесі об’єднання, й допомагатимуть упровадженню реформ у всій Україні: на Львівщині, Одещині, Харківщині — всюди. Ми підтримуємо створення центрів адміністративних послуг у 600 громадах. Тут наша допомога поєднується з фінансуванням із державного бюджету. У межах цієї програми також надаватимуть експертну підтримку Європейського Союзу та інших донорів, що забезпечуватиме Центральний офіс реформ, який буде створено при Міністерстві регіонального розвитку. Це дуже важлива основа для децентралізації.
Спеціальну допомогу надаватимуть Донецькій і Луганській областям, де працюватимемо разом з Організацією Об’єднаних Націй для сприяння поновленню та посиленню органів місцевого самоврядування на підконтрольних українському уряду територіях. ЄС також вирішив зробити внесок у Державний фонд регіонального розвитку. Цей фонд дуже важливий для місцевих органів влади і має мотивувати їх до ініціативності й внесення своїх проектів для реалізації за його підтримки.
— Пане де Гроот, раніше допомогу, яку надавали міжнародні донори, не завжди використовували, так би мовити, за призначенням. І, як свідчить практика, за використанням цих коштів необхідний постійний контроль, щоб їх не розікрали.
— Безумовно, в нас є механізм контролю. Тому я не згоден із вами, що нашу допомогу можна використовувати не за призначенням. У нас в минулому не було таких випадків. Інша річ, коли заходи чи напрями діяльності, які ми підтримували, не давали очікуваного результату або були не настільки ефективними, як ми хотіли. Якщо я пропоную вам можливість щось зробити, а ви не використовуєте її, то це радше свідчить про неефективність зусиль, аніж про те, що ви привласнили гроші.
Те, що пропонує Європейський Союз, — дуже добра нагода для суспільства і уряду вдало провести децентралізацію, зробити з неї історію успіху. І цю ідею слід якнайбільше доносити до людей, які можуть отримати переваги від реформ. Адже саме від них іде запит на здійснення цього процесу, саме вони хочуть змін. Тому сподіваюся, що народні депутати добре це розуміють і найближчим часом схвалять зміни до Конституції, що дасть змогу завершити формування законодавчих меж децентралізації.
Також сподіваюся, що це так само добре розуміють представники місцевої та регіональної влади й самоврядування і бачать процес децентралізації як можливість поліпшити ситуацію в країні, а не як загрозу для своїх посад.
Василь ТУГЛУК,
«Урядовий кур’єр»