Нещодавно заступник міністра економіки Денис Кудін заявив, що кризу, яка розпочалася навесні, нині успішно подолано і на ринку пального начебто вже немає дефіциту.
Нагадаємо, що у матеріалі «Урядового кур’єра» «Уряд напрацював рішення з подолання дефіциту пального» від 12 травня 2022 року ми провели ретельний аналіз кризи на ринку. Тоді можновладці та нафтотрейдери в умовах нестачі бензинів і дизельного пального відновлювали логістичні ланцюги постачання і шукали нові шляхи з країн Західної Європи.
Переорієнтація та зниження цін відбулися, проте…
Для подолання цієї кризи Україна переорієнтувалася на імпорт із країн ЄС. Така переорієнтація не могла відбутися швидко, оскільки необхідні були домовленості з європейськими країнами, слід було налагодити нові зв’язки для постачання.
«Після налагодження всієї необхідної логістики Україна змогла вийти на довоєнний рівень імпорту, оскільки в липні 2022 року завозила орієнтовно 760 тисяч тонн бензину, дизелю і газу. Це означає, що попит і пропозиція загалом збалансовані з переважанням другого чинника, а дефіциту пального більше немає», — вважає заступник голови правління громадської організації «Асоціація представників малого та середнього бізнесу міста Києва» Вікторія Тютюнникова.
Інші експерти не так оптимістичні щодо подолання кризи на українському ринку пального. Заступник директора науково-технічного центру «Психея» Геннадій Рябцев зазначає, що насичення ринку бензинами, дизельним пальним та автомобільним газом справді мало місце, проте однозначно про остаточне розв’язання цієї проблеми зараз казати не можна.
«Тоді, коли розпочнеться опалювальний сезон в Україні та європейських країнах, проти росії буде введено нафтове ембарго. Тож дефіцит пального, отже і зростання цін на нього повернеться у ще більших масштабах, ніж це було навесні. Причина в тому, що в нафтотрейдерів немає середньо- та довгострокових контрактів на постачання пального. У цьому можна звинуватити чиновників, які не дають вказівки про резервування бензинів та дизелю на нафтобазах у Польщі та Румунії й дуже довіряють у цьому питанні системним операторам ринку», — вважає він.
На думку Дениса Кудіна, ціни на пальне в Україні вже давно й успішно пішли вниз. І це також правда.
За інформацією сайту AUTO.RIA, станом на 19 серпня 2022 року коштували: бензин А-95+ — 51,99 гривні за літр, А-95 — 49,87, А-92 — 48,04, дизпаливо — 53,46, автогаз — 27,17 гривні за літр.
Для порівняння: 20 червня 2022 року, коли кризу на ринку ще не було подолано, ціни на пальне в середньому були такими: А-95 + — 52,32 гривні за літр (на 43 копійки дорожче порівняно із серпневими цінами), А-95 — 50,83 (на 96 копійок дорожче), А-92 — 50,30 (на 2,26 гривні), дизпаливо — 56,58 гривні (на 3,12 гривні), автогаз — 42,04 (на 14,87 гривні дорожче). Як бачимо, зниження є і на автогаз та дизпальне істотне.
«Проаналізувавши динаміку зростання і зниження цін на бензин та дизель за попередній тиждень, бачимо, що вони мінімально знижувались і на минулому тижні, із 15 серпня по 19 серпня. Після 19 серпня вже нема динаміки зниження цін, оскільки вони залишились на тому самому рівні», — зазначає Вікторія Тютюнникова.
Успіх такого зниження Геннадій Рябцев пояснює дуже просто: це відбулося завдяки тому, що не справляли акцизний податок та було з 20 до 7% знижено ПДВ. Однак усе може змінитися.
Варто врахувати європейський досвід
Як відомо, Кабінет Міністрів ініціював законопроєкт, у якому запропонував встановлення акцизу на всі види пального в розмірі 100 євро за тонну. Проте Верховна Рада 16 серпня 2022 року не підтримала цей документ. В уряді, щоправда, вважають, що його ухвалення не призвело б до підвищення цін на пальне.
Основним аргументом на користь повернення акцизу на пальне уряд називає те, що Державний дорожній фонд не має джерел наповнення, а повернувши акциз, туди планували залучити кошти.
Хоч коштів справді катастрофічно мало, є один проблемний момент, який, як вважає більшість експертів, робить повернення акцизу ірраціональним. Він полягає в тому, що після введення акцизу не буде диференціації залежно від виду пального, як це було раніше, оскільки запропоновано встановити єдину суму акцизу — 100 євро за 1000 літрів.
«До війни ставка на бензин становила 213 євро за 1000 літрів, дизель — 139 євро, скраплений газ — 52 євро. Тобто розмір акцизу на пальне для бензину та дизелю буде меншим, ніж до війни, а на скраплений газ — навпаки, удвічі вищим. Тож введення акцизу буде досить відчутним для власників автомобілів з газобалонним обладнанням», — переконує Вікторія Тютюнникова.
Варто враховувати європейський досвід щодо співвідношення ставок акцизу між різними видами пального. До прикладу, у Франції ставка для дизелю (бензину) та газу відрізняється більш ніж уп’ятеро, тобто для газу вона істотно менша. У Польщі ставка акцизу на газ також менша вчетверо-вп’ятеро. В інших країнах Європи теж чітка диференціація, і це цілком логічно, оскільки в літрі газу менше енергії, ніж у літрі бензину чи дизелю.
Із цим погоджується Геннадій Рябцев. Він зазначає, що в Україні формування акцизу на пальне має відбуватися відповідно до директив ЄС. Директор компанії «Газтрон-Україна» Владислав Колодяжний зазначає, що саме всупереч цим європейським директивам і здоровому глузду вже впродовж п’яти років чиновники лобіюють збільшення акцизу на автогаз і в цьому питанні нічого не змінюється.
Диверсифікація постачання та відновлення власного виробництва
З яких країн Україна тепер завозить бензини та дизель? Як планують надалі диверсифікувати джерела імпорту пального?
Географію постачання було істотно розширено після початку війни, відбулася переорієнтація на імпорт із країн Європи. Ми стали імпортувати з Німеччини, Італії, Фінляндії, Греції, а також із більш традиційних напрямків: Словаччини, Польщі, Литви, Румунії та Молдови.
«У липні ми розпочали імпорт бензину з Болгарії. Подальшу диверсифікацію джерел імпорту пального ще не було анонсовано. Проте, на мою думку, це матиме місце, якщо буде досягнуто домовленостей з іншими країнами про вигідніші ціни та за умови створення нових логістичних напрямків», — зазначає Вікторія Тютюнникова.
Чи може Україна в умовах, коли було знищено всі її виробничі потужності, відновити їх? Більшість експертів упевнена, що велике промислове виробництво можна відновити лише після закінчення війни.
А що стосується невеликих заводів, які фактично кустарним способом виробляють бензини та дизельне пальне (про це писав свого часу й «Урядовий кур’єр»), то Геннадій Рябцев цю ідею вважає цілком слушною. Звісно, якість пального на таких виробництвах не може бути дуже високою. Проте в умовах жорстокої війни це не головне — лише б пального було достатньо й воно допомагало перемагати ворога.