На теренах нашої держави впродовж століть успішно розвивалося бджільництво. Нині Україна входить у п’ятірку країн-експортерів меду. Але ця лідерська позиція скоро може похитнутися.
Останніми роками наш мед стає дедалі менш якісним, а українська крилата трудівниця опинилася на межі виживання. Чому гинуть бджолині сім’ї, що впливає на якість продукції бджільництва та як захистити безпосередньо галузь? Ці та інші питання є більш ніж нагальними. Їх жваво обговорювали днями на щорічному семінарі бджолярів Дніпропетровщини. За його підсумками ухвалено звернення до Дніпропетровської облдержадміністрації та позачергового з’їзду Спілки пасічників України (має відбутися в Києві 29 березня) з вимогою апелювати до Кабінету Міністрів та Верховної Ради України, щоби вони вжили заходів для порятунку галузі.
Смітник для високотоксичного непотребу
«Останніми роками майже неконтрольоване використання засобів захисту рослин (отрутохімікатів), зокрема високотоксичних, набуло загрозливих масштабів. Про це свідчить той факт, що масові отруєння бджіл зареєстровано в багатьох областях України, в тому числі й у Дніпропетровській, — йдеться у зверненні. — Під час обробки посівів застосовують, зокрема, препарати групи неонікотиноїдів (діючі речовини — фіпроніл, імідоклоприд тощо), які, крім високої токсичності (І клас), мають дуже довгий період розкладу. Слід чекати, що рослини та урожай наступних років на оброблених цими препаратами полях обов`язково матимуть у складі щонайменше сліди цієї сполуки, що призведе до хронічного отруєння бджіл».
Пасічників також турбує, що споживання їжі, виготовленої з оброблених високотоксичними препаратами врожаїв, призведуть також до погіршення здоров`я населення у великому масштабі. Тим паче, що віддалені наслідки дії цих сполук на здоров`я людей ніхто не контролює.
За словами доктора ветеринарних наук професора Євгена Руденка, у пестициди сьогодні додають домішки, які в рази підсилюють токсичність препаратів. Якщо раніше отрути, що застосовували у сільському господарстві, руйнувалися за 3—4 дні, то сучасні хімікати тримають токсичну дію до двох тижнів. За цей час токсини встигають проникнути не тільки на поверхню рослини, а й усередину і у квітковий пилок, який потім збирають бджоли. Також аграрії можуть посіяти кукурудзу, соняшник, ріпак тощо з уже обробленого хімпрепаратами насіння. Потім виростають рослини, в кінцевій продукції з яких (приміром, соняшниковій халві) виявляють залишки токсичних речовин. Навіть кукурудза, яка не є медоносом, небезпечна для бджіл. Адже на її обробленому пестицидами листі накопичується роса, яку п’ють комахи.
Така глобальна катастрофа у бджільництві, пов’язана із сучасними викликами, нині має місце в усьому світі — крилаті трудівниці гинуть і в інших країнах. Але тамтешні масові протести пасічників посприяли забороні застосування небезпечних пестицидів: їх не можна застосовувати у 27 європейських країнах (у тому числі й там, де виробляють ці препарати), частково в США і Канаді. Терміново вживати заходів слід і Україні. Тим більше, що багато заборонених у Європі препаратів надходять до нас, маскуючись під іншими назвами. Наша держава перетворюється на смітник для закордонного хімічного непотребу.
Майже 60% вітчизняного меду завертають
Перш ніж перетнути кордон, українська продукція бджільництва проходить перевірку в сертифікованих за міжнародними стандартами лабораторіях — у Львові або Києві. Тестування спеціальними маркерами показують, що ГМО міститься у 30—60% українського меду, тому Європа його брати не хоче, і майже 60% бджолиної продукції, що містить пилок ГМО-культур, повертають назад. До того ж господар може і не підозрювати, що реалізує мед з ГМО. Навіть якщо його пасіка розташована далеко від сумнівних посівів, пилок звідти може принести вітер.
В Україні майже не реєструють лінії ГМО-культур, але це не означає, що їх у нас не вирощують. Вітчизняні сільгоспвиробники негласно сіють соняшник, стійкий до посухи. Це перспективні й вигідні сорти, але про їхнє вирощування слід інформувати громадськість і працювати цивілізовано. Пасічники зазначають: звісно, сільгоспвиробник має право обирати новітні технології, але не потрібно нехтувати і правом бджоляра. Тому фермери мають повідомляти місцеві органи влади і пасічників про наявність посівів із ГМО та про використання пестицидів.
За якими правилами мають діяти одні й другі? Насамперед, пасіка обов’язково повинна мати ветеринарний паспорт і бути зареєстрованою у сільській раді. Про її місцезнаходження слід письмово повідомити органи місцевого самоврядування та керівників аграрних підприємств. Це потрібно для того, щоб захистити бджіл від несанкціонованої обробки пестицидами прилеглих посівів. Адже фермер може заявити, що не знав нічого про вулики і тому не поінформував про обробку отрутою. Якщо ж пасіка офіційно зареєстрована, то фермери зобов’язані письмово повідомляти про застосування хімпрепаратів, а бджолярі зможуть (якщо комахам буде завдано шкоди) звернутися до прокуратури. Крім того, пасічникам радять цікавитися в обласних управліннях АПК переліком агрохімікатів, які застосовуються в області, та інформацією, які поля засівають ГМО-культурами.
На думку головного технолога, заступника директора племінного заводу ПрАТ «Бджолоагросервіс» Ліди Сіменко, болючі питання отруєння бджіл треба і можна вирішувати разом із управліннями АПК. Такий позитивний досвід на Дніпропетровщині є. Тому Лідія Іларіонівна закликає пасічників не мовчати, бути активнішими і надавати свої пропозиції щодо поліпшення роботи галузі.
Що замість користі?
Ще однією проблемою, на яку слід звернути увагу, є препарати, що їх виробляють для боротьби із хворобами бджіл. На жаль, і тут Україна відкриває ворота для завезення сумнівної продукції. У наших магазинах продають багато препаратів, які містять заборонені у бджільництві речовини, а виробники на етикетках цього не вказують. Приміром, серія російських препаратів, які увійшли на український ринок, негативно впливає на бджіл і може відкинути українське бджільництво на багато років назад. Далі ці речовини потраплять у мед та інші продукти бджільництва.
«В Україні ситуація тривожна: відбувається масова загибель бджіл, — зазначив голова Дніпропетровської обласної спілки пасічників Євген Молотков. — Тому ми звертаємося й до органів влади та позачергового з’їзду пасічників України зі своїми пропозиціями, аби врятувати галузь».
«Ми найбільше зацікавлені у виробництві найякіснішої продукції на своїх пасіках, тож хочемо нести людям здоров`я, а не труїти їх», — заявляють пасічники.
Дніпропетровські бджолярі пропонують: варто посилити контроль за правильним використанням засобів хімічного захисту рослин; потрібно заборонити використання препаратів класу неонікотиноїдів в Україні, обов`язково реєструвати в нашій країні нові засоби захисту рослин з урахуванням віддалених наслідків їхнього використання, слід увести систему спеціальної підготовки осіб, що працюють з отрутохімікатами ІІ та І класів токсичності (зокрема для бджіл), можливо, навіть ліцензування роботи з деякими із них (особливо небезпечними отрутохімікатами), а також необхідно підвищувати культуру застосування хімічних засобів захисту рослин всіма доступними способами.
ПРЯМА МОВА
Маємо розробити
Євген РУДЕНКО,
професор:
— Нині виникли проблеми, про які раніше й не чули. Насамперед, в Україні не виконують законів, спрямованих на захист бджолярів і здоров’я людей. У нас відбувається несанкціоноване вирощування ГМО-культур. Особлива проблема — це використання заборонених препаратів. Бізнес, пов’язаний з виробництвом пестицидів, — це сотні мільярдів доларів. Втрати врожаю, якщо не обробляти поля пестицидами, становлять 60%, а від недоопилення бджолами — 30%. І нікуди від цього не подітися. Тому маємо виробити правила і порядок використання, реєстрації препаратів.
Майбутнє, звісно, за інтенсивними технологіями. А це означає пестициди і ГМО, хоч офіційно з лінії останніх в Україні зареєстровано тільки сою. Лише цього року починають реєструвати і офіційно завозити в Україну кукурудзу та соняшник. А дотепер усе це використовували нелегально. Досить взяти лише ветеринарні сертифікати, отримані з відомої у світі незалежної лабораторії, яка досліджує бджолину продукцію, щоб побачити: в українських зразках меду за останні три роки постійно знаходять ГМО.
Щодо масштабів впливу використання хімікатів на бджільництво, то за 2007—2009 роки Америка втратила 35—40% бджолиних сімей. У Європі, зокрема у Франції, такі самі показники. Суттєві втрати спостерігали і на деяких землях Німеччини. Отже, маємо тривожні дзвінки. І нам в Україні треба не допустити масштабної загибелі бджолиних сімей.
Ми в Google+