ПОГЛЯД НА ПРОБЛЕМУ

Населення  узбережжя Азовського моря живе в очікуванні допомоги та
…поступового зменшення берегової смуги

Дядько із села, де відсутня лазня, на запитання, де ж він, горопаха, взимку купається, відмахувався: «Та скільки там тієї зими!..» Цей призабутий анекдот пригадався під час перебування  в селищі Сєдове Донецької області, бо місцеві жителі під час розпитувань здебільшого тримали під великим секретом місце, де вони влітку пірнають у море: «Там, де вдасться пройти до води! Або взагалі ніде!..»

Чи можливе таке там, де теплого Азовського моря, здається, вистачить для всіх: і приїжджих, і «аборигенів»? Утім, моря справді тут достатньо. А ось пляжів в останні роки немов кіт наплакав. І цієї території стає дедалі менше.

Море «в клітинку»

— У нас практично немає вільного виходу до моря, бо всю територію на березі віддали приватникам в оренду на тривалий час! — бідкаються жителі селища Сєдове Новоазовського району, попередньо прохаючи не називати їхніх прізвищ. — Для нас, місцевих, залишилися два клаптики-пляжі. Решта довкола забудована й відгороджена парканами чи металевими сітками. На море доводиться дивитися, немов крізь грати! Тому приїжджі довго ходять вулицями, розпитуючи, як і де можна вийти на морський берег…

Дивна, погодьтеся, ситуація для приморського населеного пункту, де всі дороги ведуть до моря. А пояснюється це скупченням баз відпочинку на березі, які не пускають на свою територію «зайвих». Або дозволяють пройти на «свої» платні пляжі за 5 чи 10 гривень. Утім, місцеві жителі таки мають певні пільги — можуть безперешкодно пройти через територію приватників. Знаєте як? За умови якщо покажуть… паспорт із місцевою пропискою.

— А хто захоче із собою брати документи на пляж? — риторично питають.

Отож два невеличкі селищні пляжі — єдина територія, де можна порозкошувати в плавках і без паспорта. Та місця для всіх тут замало. А буде ще менше. По-перше, за словами «аборигенів», за один із пляжів у центрі селища саме йде війна і він тепер теж переходить до приватників. А, по-друге, на берег зараз стрімко наступає море, яке вже проковтнуло чималу територію пляжів і продовжує свою руйнівну діяльність.

Причиною цього найчастіше називають необдуману активну забудову на березі. Це розпочалося ще в 60-70-і роки, коли зводили бази, табори та будинки відпочинку. А оскільки в останні десятиліття про укріплення берега забули, море почало віддячувати: велику частину пляжних зон немов корова язиком злизала. Зараз ті бази у Сєдовому вже стоять буквально впритул до води. Зовсім близько до моря — за якихось метрів 80 — опинився і музей уродженця цих місць, відомого полярника Георгія Сєдова.

— Тут ще берегова зона більш-менш зміцнена , але вода вже дістає аж до нашого приміщення, — розповідає науковий співробітник музею Надія Горлакова. — Під час повені підтопило зал на першому поверсі, а коли розгуляється шторм, то вся площа залита водою. От і в квітні тут розлилося й стояло чимале «озеро»…

Пляжу для всіх уже не вистачає

Стан, в якому зараз перебуває берегова смуга завдовжки 4 кілометри, називають найголовнішою проблемою і в селищній раді. «Берега практично немає, — підтверджує голова ради Віктор Безусенко. — Я з дитинства добре пам’ятаю, які тут гарні й великі пляжі були, бо тоді стояли хвилерізи. Тепер море підійшло до баз відпочинку надто близько. Наші люди скаржаться, що немає виходу до моря, але як ми можемо вплинути на приватних власників бази? Адже у них тепер пляжу не вистачає навіть для своїх відпочивальників…»

За словами селищного голови, рівень води піднявся ще й після того, як господарі баз взялися самотужки і не зовсім правильно зміцнювати берег. Адже це робота не для аматорів, а для фахівців проектного інституту. Тут потрібен спільний комплексний підхід до зміцнення всієї берегової смуги. Саме над цим зараз працюють фахівці Донецького інституту геодезії, які готують генеральний план. Інша річ — де взяти кошти для виконання трудомісткої роботи? Лише на кошторис потрібно 2 млн грн, а безпосередньо зміцнення берега обійдеться в 110-115 млн. Тож сєдовці тепер намагаються заручитися підтримкою не тільки в районній та обласній держадміністраціях, а й у столиці — клопотання про підтримку на державному рівні направлено до Кабміну та Верховної Ради. Причому зволікати з реалізацією програми з укріплення берега не варто: море щороку поглинає більше й більше території, і Сєдове ризикує втратити свій статус популярного місця відпочинку. Хто захоче їхати до моря, де катма пляжів?

А ось практику незаконної забудови тутешньої берегової смуги Віктор Безусенко спростовує. «У нас практично немає таких випадків, — запевняє він. — Ми тримаємося за кожен клаптик землі. І якщо здаємо в оренду, то тільки в законному порядку, бо зацікавлені, аби плата за оренду надходила у місцевий бюджет. Намагаємося також запобігати нецільовому використанню землі. Якщо, приміром, виділили площу під човновий кооператив, то тут дозволяється розташувати ангари для човнів тощо, а ось влаштовувати постояльців для відпочинку заборонено. Але в приватному секторі господарі часто перебудовують свої приміщення під міні-готелі, де розташовують приїжджих. Цю ситуацію місцева влада повинна контролювати разом із працівниками податкової служби та прокуратури».

Берег у Сєдовому з роками щезає, а вода й надалі наступає. Утім, цю непросту ситуацію місцеві жителі називають ще «квіточками». А «ягідки» дозріли в селі Обрив, де море вже хлюпає за 10, 15 чи 20 метрів від хат! У небезпечній зоні опинилися 18 сімей, яких потрібно звідти відселяти. Поки не пізно…

«Зона ризикованого городництва»

Село Обрив, що підпорядковується Сєдовській селищній раді, невипадково отримало свою назву. Населений пункт розташований на високій глиняній кручі. На її краю легко дихається, звідси чудові краєвиди на блакитні морські далі. А от униз краще не дивитися: під ногами за пару десятків метрів хлюпають поруділі від глини хвилі, що накочуються на стрімку стіну кручі. І періодично море поглинає чергову порцію чорнозему та глини, брили яких відвалюються і з гуркотом падають донизу.

— Ми живемо тут з 2003 року, — розповідає господар однієї з осель на «екстремальній» вулиці Косагова Володимир Шилко. — Раніше між хатою та обривом був город і навіть колгоспне поле. Останнього вже немає й сліду, а круча підходить до краю городу. Оцю альтанку я вже двічі переносив. Востаннє вона стояла до обриву за 8 метрів, а зараз залишилося якихось півтора…

Як свідчить місцеве населення, колись круча падала і наступала на село в середньому метр щороку. Потім простір між обривом і хатами з городами почав зменшуватися швидше. За останні десять років море з’їло понад 15 метрів і зупинятися не збирається.

— Коли великий шмат землі та глини гупає донизу, в хаті аж ліжко двигтить, — зізнається Анна Шилко. — Хоча наша хата ще на чималій відстані від краю. А що відчувають наші сусіди, у яких помешкання за двадцять-тридцять метрів від краю?!

Мешканка однієї з таких хат Лариса Ступак каже, що в 1978 році до обриву була добра сотня метрів. Зараз залишилося якихось 15. Город колись був 15 соток, а тепер лише 7. А в сусідів ще менше: навпроти них у квітні  обвалилося відразу три метри!..

Сусідній город справді опинився на самісінькому краю урвища і тепер перебуває в тутешній «зоні ризикованого землеробства».  Приміром, господиня навіть не впевнена, чи вдасться зібрати весь урожай картоплі, бо крайні рядки, може статися, «попливуть» і недозріла бульба посиплеться в море. Тому й попросила жінка сфотографувати картоплю «на пам’ять»…

— Куди ми тільки не писали листи з проханням якось допомогти нам: і в область, і в столицю, та все марно, — бідкаються мешканці вулиці. — Потрібно або зміцнювати берег, або відселяти нас звідси. Чого ще чекати? Рано чи пізно до цього все одно дійде, бо круча мало-помалу падає. Та якоїсь чіткої відповіді ми поки що не отримали.

Селищний голова Віктор Безусенко теж упевнений, що проблему потрібно розв’язувати вже зараз. «5-10 років Сєдове ще, мабуть, переживе, а от в Обриві та Холодному — це бомба уповільненої дії, — вважає він. — Море наступає, і невдовзі про проживання у небезпечній зоні не може бути й мови…»

За його словами, для відселення людей із краю урвища є резервні площі, проте відсутні кошти. Тому тепер уся надія на відповідну реaкцію керівників району, області та країни, до яких місцева громада неодноразово зверталася по допомогу.

…Варто ще нагадати, що територія, де море вже тривалий час поглинає берег, входить до регіонального ландшафтного парку «Меотида». А окремі бази Сєдового та музей земляка-полярника входять до програми прийому гостей Євро-2012. Отож, може, туристам-екстремалам варто буде запропонувати відвідати ще й ту вулицю на кручі в Обриві? Оскільки наступного літа крутий обрив доповзе вже до порогів деяких хат, гострі враження гостям будуть гарантовані.