Уранці відчув, що мене спіткають якісь неприємності: проїхавши з кілометр від дому, змушений був повертатися по ключі, які забув покласти в машину разом із сумкою. «Погана прикмета», — кинула з порога дружина. І як у воду дивилася: немов якась нечиста сила згодом підбила мене заїхати туди, куди не планував, — до «Великої кишені», що на проспекті Академіка Глушкова, 36. Це поряд з Окружною дорогою.
Саме там і сталося те, що віщувала моя інтуїція. Купивши в магазині кілька пачок сухарів, якогось сиру та упаковку мінералки (нібито вони мені були конче потрібні!), попрямував до виходу. Ще не було й восьми. Неподалік машини вже тинялися троє молодиків. Маючи досвід «спілкування» з братками, що спеціалізуються на крадіжках з авто барсеток, кейсів та «дипломатів», свою сумку тримав міцно, як щось найцінніше. Двічі пискнула сигналізація, розблокувавши двері машини. Відчиняю передні праві, кладу пакет з харчами на сидіння, туди само кидаю сумку. Зачиняю ці двері, обходжу ззаду машину, прямую до дверей водія. Відчиняю їх, щоб сісти за кермо. І тут чую хриплуватий голос: «Скажіть, як виїхати звідси на Одесу?»
Тобто буквально на хвилину відволікаюсь на це запитання хлопця в чорній куртці, що стояв попереду машини. Шкурою відчуваючи загрозу, відповідаю щось абстрактне і швидко зачиняюся. Заводжу двигун і обережно вирулюю від магазину. Червоні «двері» на панелі застерігають, що передні праві, які хвилину тому добряче захряснув, не зачинені до кінця. Повертаюся, щоб її притиснути як слід, а серце вже тьохнуло: на сидінні немає сумки. Які відчуття охоплюють ошукану людину, важко передати. Адже позбувся всіх ключів, блокнотів, візитівок... Безвихідь…
— Можна продивитися відеозаписи вашого зовнішнього спостереження? — запитав одного з охоронців біля кас, коли одразу повернувся до «Великої кишені». І пояснюю все, що відбулося зі мною щойно на автостоянці.
— А у нас там телекамер немає, — ліниво відповідає служивий в окулярах.
Що робити? Поспішаю до машини, і вже звідти набираю «102». Черговий міської міліції довго розпитує, що саме я хочу від нього, де я народився і чи одружений, а вже потім дійшов до прикмет злочинців. І наостанок: «Чекайте. Стійте, де стоїте».
Через півгодини у вікно авто уже стукав молодий хлопчина з течкою:
— Я дільничний. Викликали?
— Спасибі вам, сідайте, — запрошую його до машини. — Сумку вже знайшли. Щойно зателефонували, що її треба забрати на Заболотного, 15. Мабуть, й злочинців там для очної ставки тримають. То ваш райвідділ?
— Там наш опорний пункт, — невпевнено відповів дільничний. — Ось бачите, як ми оперативно спрацювали.
«Опорним пунктом» виявився інтернет-магазин електробензоінструменту. Саме його працівник і помітив мою сумку біля колеса однієї з припаркованих машин на Одеській площі. Це майже через дорогу від «Великої кишені». Знайшовши візитівку, зателефонував мені. У переритій сумці залишилися всі мої речі. Крадії, не побачивши в ній ні грошей, ні документів, поклали її на видноті. Спасибі, що не викинули у смітник.
— Ти вже, мабуть, шостий із моїх знайомих, кого за останній рік «почистили» біля цього магазину, — зауважив Олексій, мій приятель, який живе неподалік тутешньої «Великої кишені». Це на Теремках.
…Ця «особиста» історія зі щасливим кінцем, що сталася минулої суботи, не заслуговувала б на увагу, якби не викликала кілька суспільно важливих запитань. Чому, скажімо, органи місцевого самоврядування Києва не добиваються через парламент від власників ринків, готелів та кемпінгів, супермаркетів та банків, усіх багатолюдних об’єктів, навколо яких здебільшого й промишляють «щипачі» й «барсетники», обов’язкового обладнання зовнішнім відеоспостереженням? З його допомогою можна було б запобігати крадіжкам, активніше вираховувати й знешкоджувати злочинців різної спеціалізації. Значно прискорили б процес придбання та монтажу такої сучасної техніки відповідні митні й податкові пільги. І річ не лише в Євро-2012, на тисячах гостей якого планують добряче заробити власники готелів і квартир, розважальних центрів, сексіндустрії. Набагато відчутніше, ніж наше бездоріжжя та брак цивілізованих туалетів у містах і на автотрасах, можуть вдарити по іміджу країни сотні «барсетників», що давно й спокійно орудують у всіх регіонах. Вони, напевне, також ретельно готуються до свого «футбольного свята» — «обробки» довірливих і законослухняних іноземних фанатів-автолюбителів.