У 2005 році я взяв в іпотеку будинок для особистого проживання. Кредит був оформлений у банку в валюті. На даний час у мене перед банком виникла велика заборгованість у зв’язку з тим, що я втратив роботу і не маю постійного заробітку. Я чув, що є процедура банкрутства фізичних осіб, на підставі чого списують борги, які людина не може сплачувати. У зв’язку з чим прошу надати роз’яснення: чи можу я скористатись як фізична особа даною процедурою банкрутства та з чого почати?
Є. Савенко,
м. Вінниця
.jpg)
21.04.2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства (далі — КУзПБ), який введений у дію 21.10.2019 року. КУзПБ дозволяє реструктуризувати борг фізичної особи і зробити це через суд. Така ініціатива дозволяє списати частину заборгованості і частково задовольнити вимоги всіх зацікавлених сторін.
Згідно з КУзПБ, фізична особа має право оголосити про свою неплатоспроможність та позбутися боргів. Це у першу чергу корисно, якщо йдеться про заборгованість по валютному кредиту (іпотеці), споживчому кредиту, автокредиту, мікрокредиту тощо.
Чи може фізична особа бути банкрутом?
Частиною 1 ст. 2 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Згідно із книгою 4 «Відновлення платоспроможності фізичної особи», КУзПБ встановлює умови та порядок, зокрема, відновлення платоспроможності фізичної особи.
Статтею 1 КУзПБ визначено, що неплатоспроможність — це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов’язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КУзПБ передбачено, що до боржника — фізичної особи застосовуються такі судові процедури:
— реструктуризація боргів боржника;
— погашення боргів боржника.
Процедура погашення боргів боржника вводиться у справі про неплатоспроможність разом з визнанням боржника банкрутом.
Погашення боргів боржника — судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою задоволення вимог кредиторів за рахунок реалізації майна банкрута, визнаного банкрутом у порядку, встановленому Кодексом.
Частиною 2 ст. 209 Господарського кодексу України визначено, що нездатність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів інакше як через застосування визначеної судом ліквідаційної процедури вважається банкрутством.
Отже, фізична особа має право вирішити питання щодо свого «проблемного» кредиту, шляхом ініціювання справи про банкрутство.
Зауважу, що Кредитор (в основному це банки та інші фінансові установи, які раніше активно кредитували фізичних осіб) не мають права почати процедуру банкрутства фізичної особи як боржника.
Документи та умови оголошення фізичної особи банкрутом
Відповідно до статті 115 КУзПБ, провадження у справі про неплатоспроможність боржника, зокрема, фізичної особи може бути відкрито лише за заявою боржника.
Боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо:
1) розмір прострочених зобов’язань боржника перед кредитором (кредиторами) становить не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати;
2) боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов’язань упродовж двох місяців;
3) ухвалено постанову у виконавчому провадженні про відсутність у фізичної особи майна, на яке може бути звернено стягнення;
4) існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов’язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).
До складу грошових вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.
Згідно зі статеюі 116 КУзПБ, заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подається боржником за наявності підстав, передбачених цим Кодексом.
У заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зазначаються:
1) найменування господарського суду, до якого подається заява;
2) ім’я боржника, його місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), номер засобу зв’язку боржника, його адреса електронної пошти (за наявності);
3) виклад обставин, що стали підставою для звернення до суду;
4) перелік документів, що додаються до заяви.
До заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються:
1) довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником;
2) документи, що підтверджують наявність (відсутність) у боржника статусу фізичної особи — підприємця;
3) конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника) — його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов’язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов’язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором;
4) опис майна боржника, що належить йому на праві власності, із зазначенням місцезнаходження або місця зберігання майна;
5) копії документів, що підтверджують право власності боржника на майно;
6) перелік майна, що перебуває у заставі (іпотеці) або є обтяженим в інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кожного кредитора, на користь якого вчинено обтяження майна боржника, — ім’я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), сума грошових вимог, підстава виникнення зобов’язань, а також строк їх виконання згідно із законом або договором;
7) копії документів про вчинені боржником (протягом року до дня подання заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність) правочини щодо належного йому нерухомого майна, цінних паперів, часток у статутному капіталі, транспортних засобів та угоди на суму не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати;
8) відомості про всі наявні рахунки боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках;
9) копія трудової книжки (за наявності);
10) відомості про роботодавця (роботодавців) боржника;
11) декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства;
12) докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень;
13) інформація про наявність (відсутність) непогашеної судимості за економічні злочини;
14) інші документи, що підтверджують наявність підстав, визначених статтею 115 цього Кодексу.
Разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник зобов’язаний подати пропозиції щодо реструктуризації боргів (проект плану реструктуризації боргів).
Декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували поданню до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Декларація повинна містити інформацію щодо майна, доходів та витрат боржника і членів його сім’ї, що перевищують 30 розмірів мінімальної заробітної плати.
До членів сім’ї боржника належать особи, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, інші особи, які спільно з ним проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки (крім осіб, взаємні права та обов’язки яких з боржником не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
У разі відсутності підстав для відмови у прийнятті заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність або для повернення такої заяви господарський суд не пізніше п’яти днів з дня надходження заяви постановляє ухвалу про прийняття заяви до розгляду (стаття 117 КУзПБ).
Реструктуризація боргів фізичної особи
Згідно зі статтею 124 КУзПБ, план реструктуризації боргів боржника розробляється з метою відновлення платоспроможності боржника.
У плані реструктуризації боргів боржника зазначаються:
1) обставини, які спричинили неплатоспроможність боржника;
2) інформація про визнані судом вимоги кредиторів із зазначенням їх розміру та черговості задоволення;
3) інформація про майновий стан боржника за результатами проведених заходів з виявлення та складання опису майна боржника (проведення інвентаризації);
4) інформація про всі доходи боржника, у тому числі доходи, які боржник розраховує отримати протягом процедури реструктуризації боргів;
5) розмір суми, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредиторів;
6) вимоги кредиторів до боржника, які будуть прощені (списані) у разі виконання плану реструктуризації боргів;
7) розмір суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб, у розмірі не менше одного прожиткового мінімуму на боржника та на кожну особу, яка перебуває на його утриманні.
План реструктуризації боргів боржника може містити положення про:
1) реалізацію в процедурі реструктуризації боргів частини майна боржника, у тому числі того, що є предметом забезпечення, черговість, строки реалізації такого майна та кошти, які планується отримати від його реалізації;
2) зміну способу та порядку виконання зобов’язань, у тому числі розміру та строків погашення боргів;
3) відстрочення чи розстрочення або прощення (списання) боргів чи їх частини;
4) виконання зобов’язань боржника третіми особами, зокрема шляхом укладення договору поруки, гарантії та інших правочинів згідно з цивільним законодавством;
5) інші заходи, спрямовані на покращення майнового стану боржника та задоволення вимог кредиторів (перекваліфікація, працевлаштування тощо).
Звертаю увагу на те, що строк виконання плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність не може перевищувати п’ять років.
У разі погашення боргів за кредитами, отриманими боржником на придбання житла, строк виконання плану реструктуризації боргів боржника не може перевищувати 10 років.
За вмотивованим клопотанням боржника та за умови погашення понад 80 відсотків вимог кредиторів господарський суд може продовжити строк виконання плану реструктуризації боргів боржника понад граничний строк.
План реструктуризації боргів боржника затверджується господарським судом лише після повного погашення боргів боржника щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, щодо сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та щодо сплати інших обов’язкових платежів на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, якщо така заборгованість існує.
План реструктуризації боргів боржника набирає чинності з дня його затвердження господарським судом і є обов’язковим для боржника та кредиторів.
Визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника
Статтею 130 визначено, що Господарський суд ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника у разі, якщо протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника.
Повідомлення про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника офіційно оприлюднюється на офіційному веб-порталі судової влади України протягом трьох днів з дня прийняття відповідної постанови суду.
Звертаю увагу на те, що до складу ліквідаційної маси не включається житло, яке є єдиним місцем проживання сім’ї боржника (квартира загальною площею не більше 60 квадратних метрів або житловою площею не більше 13,65 квадратного метра на кожного члена сім’ї боржника чи житловий будинок загальною площею не більше 120 квадратних метрів) та не є предметом забезпечення, а також інше майно боржника, на яке згідно із законодавством не може бути звернено стягнення.
Також до складу ліквідаційної маси не включаються кошти, що перебувають на рахунках боржника у пенсійних фондах та фондах соціального страхування.
Звільнення від боргів та які борги не списуються у справі про банкрутство
Відповідно до статті 134 КУзПБ, Господарський суд при постановленні ухвали про завершення процедури погашення боргів боржника та закриття провадження у справі про неплатоспроможність ухвалює рішення про звільнення боржника — фізичної особи від боргів.
Звертаю увагу на те, що фізична особа не звільняється від подальшого виконання вимог кредиторів після завершення судових процедур у справі про неплатоспроможність та обов’язку повернення непогашених боргів, а саме:
1) відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи;
2) сплати аліментів;
3) виконання інших вимог, які нерозривно пов’язані з особистістю фізичної особи.
Негативні наслідки (обмеження) процедури банкрутства фізичної особи
Протягом п’яти років після визнання фізичної особи банкрутом не може бути відкрито провадження у справі про неплатоспроможність за її заявою, крім випадку, якщо боржник погасив усі борги в повному обсязі у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Протягом п’яти років після визнання фізичної особи банкрутом така особа зобов’язана перед укладенням договорів позики, кредитних договорів, договорів поруки чи договорів застави письмово повідомляти про факт своєї неплатоспроможності інші сторони таких договорів.
Фізична особа не може вважатися такою, яка має бездоганну ділову репутацію, протягом трьох років після визнання її банкрутом.
Судова практика, яку необхідно застосовувати по даній категорії справ
Починаючи з 2019 року, були винесені судові рішення/ухвали на користь фізичних осіб, які реально допомогли «безнадійним» позичальникам реструктуризувати борг.
При вирішенні такого питання вважаю за доцільне скористатись наступною судовою практикою: Господарський суд Запорізької області від 26.10.2020 у справі №908/3329/19; Господарський суд м. Києва у справі №910/16249/19 та Господарський суд Львівської області у справі №914/1016/20.
Запитання можете надсилати на електронну адресу expert@ukcc.com.ua
Матеріали рубрики «Запитайте в експерта» захищено авторськими правами