Навдивовижу учні білоцерківської школи можуть просто з вікна побачити свою історичну батьківщину Румунію. Звідси до неї всього 200 метрів. Обрамлене звивистою Тисою село Біла Церква, що в Рахівському районі на Закарпатті, тулиться до українсько-румунського кордону. Тут проживає близько трьох тисяч українців, і майже всі румунського походження. 99% представників етнічної групи компактно живуть на території двох областей: Закарпатської й Чернівецької. І хоч це Україна, у прикордонному краї лише вряди-годи чути шевченкове слово.
У школах з румунською мовою навчання, де діти нацменшини здобувають знання рідною з 1 по 11 клас, по той бік слухавки залюбки спілкуються державною. І запевняють: школи не граються в політику й готові впроваджувати мовну статтю нового закону про освіту. Мовляв, розуміють: володіння державною розширить освітні можливості учнів, одначе імплементація має відбуватися поступово й виважено.
ЗАКАРПАТТЯ: вчителі державну знають!
«Нашій школі майже 100 років, вона працювала ще до Другої світової. Нині у закладі 200 учнів, усі дисципліни викладаємо румунською, українську діти вивчають як окремий предмет, — розповідає «УК» директор Білоцерківської загальноосвітньої школи І—ІІІ ступенів Михайло Клементьєв, який володіє чотирма мовами, зокрема французькою, яку викладає. — Проте у сьомому класі навчання ведуть повністю українською, — його створили на прохання батьків. Це наша перша ластівка. В українськомовному класі викладають здебільшого молоді педагоги, які закінчили українські університети. Тобто проблеми немає — українську знають навіть учителі початкових класів. Але левова частка батьків хоче, щоб їхня дитина передусім навчалася рідною».
До запровадження мовної статті у школі ставляться з розумінням. «Звісно, учні мають вивчати державну, але це слід робити розумно, — каже директор. — До шкіл з румунською й угорською мовами навчання має бути індивідуальний підхід. Скажімо, частину дисциплін викладати державною, решту — материнською. І визначати не у відсотках, а попредметно. Інколи відвідую Румунію, де моє коріння, але завжди наголошую: я громадянин України. Ми поважаємо закони й Конституцію держави, в якій живемо. І хочемо, щоб нас також поважали, дослухалися до нашої думки».
Окрім білоцерківської, у Рахівському районі працює ще три школи з румунською мовою навчання: до 11 класу учні навчаються у середньоводянській та плаюцькій, до 9-го — у добрічанській, повідомляють у райвідділі освіти. Загалом на Закарпатті 12 шкіл, де викладання ведуть мовою етнічної групи, у ще двох навчальних закладах поєднано рідну й державну.
Окремий рядок — про Тячівський район, на території якого 10 румунськомовних шкіл: у Нижній Апші, Солотвині, Топчині, Глибокому Потоці. Тут освітяни ніби залягли на дно — у районному відділі освіти за відсутності очільниці відмовилися надати інформацію про навчальні заклади. Не вдалося поспілкуватися з директорами шкіл у Нижній Апші, Глибокому Потоці — упродовж кількох днів не беруть слухавки. На третій день відповіли у Солотвинській школі, утім, її очільник Михайло Опріш навідріз відмовився від коментарів. Цікаво: чого бояться?
Запитають у батьків
Щоб внести роз’яснення з перших вуст, Закарпаття нещодавно відвідала міністр освіти і науки Лілія Гриневич. Вона зустрілася з представниками нацменшин, чиновниками, директорами шкіл, щоб обговорити імплементацію мовної статті.
«Нам вдалося порозумітися. Міністр запевнила: оскільки закон про освіту рамковий, усі деталі буде прописано у законі про загальну середню освіту — його планують ухвалити наступного року, — розповідає «УК» заступник директора департаменту освіти і науки Закарпатської ОДА Аттіла Штерр. — Міністерство обіцяє надати значну свободу школам нацменшин в обранні моделі навчання — самостійно визначити пропорції викладання предметів рідною й державною. Тобто враховуватимуть специфіку кожної етнічної групи. Приміром, в Ужгороді є школа зі словацькою мовою викладання — там працює модель, яку бачить пріоритетним міністерство: з 1 по 4 клас учні навчаються словацькою, далі — більшість предметів українською зі словацькою термінологією, а в старших класах — державною з вивченням рідної».
Одначе румунська не входить до слов’янської мовної групи, як словацька, тож таким школам запропонують кілька моделей. «Відтепер не буде жорсткого вибору: суто румунськомовне навчання або українськомовне. Школа разом з батьками обиратиме, за якою моделлю здобуватимуть знання їхні діти, — пояснює Аттіла Штерр. — Наприклад, дисципліни гуманітарного циклу викладати українською, а природничо-математичного — материнською з наданням української термінології. Адже мета зрозуміла: щоб діти не забувати рідну мову і водночас володіли державною. Як саме новації впроваджуватимуть, ще не визначено. Поки що наші фахівці разом з профільним відомством працюватимуть над створенням нових навчальних програм».
БУКОВИНА: синьо-жовтий стяг є, бачення немає
Неподалік Пруту, біля самісінького кордону причаїлися Дяківці у Герцаївському районі Чернівецької області. Завітавши до сільської румунськомовної школи, можна переконатися, що вона розташована в Україні: на чільному місці синьо-жовтий прапор, усю документацію ведуть державною.
«Чи вивчають школярі українську?» — цікавлюся. «Звісно! — запевняє директор Дяківецького навчально-виховного комплексу І—ІІ ступенів Михайло Іовиця. — Нині у школі 87 учнів — до дев’ятого класу. Вони вивчають українську як окремий предмет, мають багато годин на тиждень (більше, ніж румунської). Скажімо, у 8—9 класах поглиблено вивчають українську, щоб могли вступити до різних навчальних закладів. Одначе всі шкільні предмети вивчають рідною».
У селі більшість батьків ще не збагнули переваг вивчення державної, але є ті, хто це розуміє. «Не впевнений, що переходити на українську з п’ятого класу буде ефективно, — додає Михайло Іовиця. — Наше село румунськомовне, і діти спершу мислитимуть рідною, а вже потім перекладатимуть державною. Гадаю, в такому разі не вдасться досягти навіть тих результатів, які є нині».
«Невже погіршаться?» — дивуюся. «Так, це суто моя думка», — лунає відповідь. «Одначе державною мовою викладатимуть лише частину предметів, решту — рідною мовою нацменшини», — роз’яснюю. «Розумію, але не можу уявити, — зізнається директор. — Хоч наші вчителі володіють українською — багато хто закінчив педагогічний факультет Чернівецького університету. Вони зможуть викладати свій предмет державною. Навіть я, вчитель хімії й фізики, який навчався російською ще за совітів і вивчив українську завдяки документації. Хоч мої предмети не з легких, зможу зробити будь-який переклад».
Куди йде молодь після закінчення школи, майже не знаючи мови країни, в якій живе? За словами Михайла Іовиці, випускники вступають до професійно-технічних закладів у Чернівцях, до румунськомовних ліцеїв, їдуть на заробітки за кордон. Решта, якщо налягають на мову Шевченка, навчаються в коледжах, потім складають ЗНО і вступають до університетів.
Загалом у Герцаївському районі на Буковині, де понад 92% жителів румуни, учні навчаються рідною мовою у 24 школах. «У більшості з них викладають історію України, інформатику, географію, захист Вітчизни державною, — запевняє начальник Герцаївського районного відділу освіти, молоді та спорту Октавян Магас. — Щоб збільшити кількість предметів, які викладатимуть українською, потрібні вчителі. Це може бути проблематично для педагогів старшого віку, яких навчали російською, одначе молодші знають державну. Дехто закінчував виші в Молдові чи Румунії, але загалом це не проблема. Адже дітям румунської громади потрібно створити додаткові можливості для розвитку. Я завжди наголошував: треба знати й рідну мову, й державну. Тим паче, що 95% випускників шкіл нашого району залишаються тут, за кордон виїжджає дуже мало молоді».
КОМПЕТЕНТНО
Лілія ГРИНЕВИЧ, міністр освіти і науки:
— У межах імплементації мовної статті не існує єдиного підходу для всіх меншин. Є два чинники, які мають впливати на модель навчання для школярів з національних громад: мовна сім’я їхньої материнської мови та мовне середовище, в якому вони живуть. Якщо в початковій школі закон гарантує навчання рідною, в базовій та старшій пропонуємо застосовувати різні моделі.
Зокрема, для учнів з угорської та румунської меншин частка рідної й української може відрізнятися залежно від потреб школярів та рівня володіння мовою. У старшій школі збільшуватиметься кількість предметів, які вивчають державною. Рекомендоване співвідношення буде визначено в законі «Про загальну середню освіту». Точна пропорція дисциплін, яку вивчають певною мовою або двомовно, залишатиметься на розсуд школи.
Насамкінець. У МОН підтверджують: упровадження мовної статті відбуватиметься поступово — для цього передбачили перехідний період до 2020 року. За цей час ще багато треба зробити. А головне — дати керівникам шкіл, учителям, батькам те важливе бачення, яке, на відміну від державної символіки, ще не всюди можна знайти у небідних селах на Буковині й Закарпатті. Жителі розкішних сільських палаців повинні нарешті збагнути, що багатство їхніх дітей не в статках і показовості, а в знаннях і можливості обрати собі гідне майбуття.