Інтернет заполонив наше життя. Просто дивно, як раніше обходилися без свіжих новин, електронних бібліотек, он-лайн переглядів телесюжетів, фільмів і передач, віртуальних подорожей, спілкування в соціальних мережах… Ми стали відчутно прогресивнішими, та чи зробило це нас кращими? На перший погляд ні, на другий — категорично ні. Чому? Та тому, що саме Інтернет поруч із позитивними речами дав можливість виставити на широкий загал також усе найгірше, що здатне продемонструвати людство. І найбільш неприємним у цьому плані є стан культури спілкування.
Не знаю, як кому, а мені щодня ріжуть око і псують настрій безграмотні і сумбурні тексти із вкрапленнями нецензурних слів. Найчастіше таким словесним мотлохом рясніють коментарі до різного роду публікацій. Сленг, жаргон, лайка і вульгаризми на фоні абсолютного ігнорування розділових знаків та вільного трактування мовного правопису невідомо з якого дива стали «фішкою» в обговоренні порушених тем. Особливо в молодіжному середовищі. Це ж настільки треба не поважати співрозмовників, аби обмінюватися думками в такому форматі! А найгірше в цій ситуації те, що все написане в Павутині стає зразком для наслідування для мільйонів її шанувальників і користувачів.
Певно, що до такого неподобства наші співгромадяни не дійшли б, якби не надана Інтернетом можливість заховатися за вигаданим ім’ям та картинкою замість фото. З одного боку — кожен має можливість вільно висловити все, що вважає за потрібне. З іншого — це все, на жаль, дуже часто нагадує сміливість Рябка, котрий подає голос, заховавшись за високою огорожею. І навіть якщо відкинути граматичні огріхи тих запарканних висловлювань, найбільше вражають моральні моменти: багато хто із задоволенням користується безкарною можливістю облити ближнього брудом чи просто пограти на нервах співвітчизників, споганивши позитив епатажним чи провокаційним викрутасом.
Простий приклад: у сім’ї народилася трійня. Після викладеної на сайті інформації друзі і знайомі, а також незнайомі люди приязно бажають щасливому подружжю здоров’я, сил, терпіння, достатку... «Тепер зможуть жити на дитячу допомогу. Працювати точно не треба!» — додає і свою ложку дьогтю якийсь «доброзичливець». І таких прикладів можна навести чимало: обов’язково знайдеться індивід, котрий шокує громадськість за принципом «А Баба Яга — проти!» Причому у нашому випадку Баба Яга анонімна…
«Ну чому б не порадіти за людей? Чи то культури не вистачає, чи то щастя…» — риторично обурився за аналогічної ситуації один з учасників форуму.
Либонь, у нас забагато користувачів Інтернету, котрі практично поселилися у його просторах. І дуже швидко знудилися — як і в реальному житті. Тож і шукають собі розваг, вигадуючи «приколи». А знічев’я можна понаписувати чого завгодно. Через такі от моменти мережа часто нагадує літак, котрий заплутався у високовольтних дротах: надто вже некерований натовп на його борту. А екіпаж, схоже, забувся, куди збирався летіти…