Автостопник
Роман Онуфрик
Як мандрується автостопом? Нагода з’ясувати це з’явилася в мене нещодавно, після того як ранковий потяг з Чернівців до Івано-Франківська скасували, а першими рейсовими автобусами із зупинками біля кожного стовпа туди довезуть якраз під обід. Але перед тим, як вийти на це своєрідне трафік-полювання, вирішила дізнатися його секрети у бувалих мандрівників. Роман Онуфрик, програміст, а заразом молодий чернівецький байкер, відтоді як осідлав «залізного коня» — одразу позбувся всіх дорожніх проблем. Проте у студентські роки пройшов добру школу автостопу. Він радо погодився провести майстер-клас, причому не відходячи від траси.
Ось мій вірний «залізний кінь». Фото автора
— Денисе, як з усього потоку виділити «свою» машину?
— «Ваша» машина сама вас упізнає, але їй треба активно допомогти. Головне — дивитися водієві прямо у вічі. Та й голосують на міжміських трасах дещо інакше, ніж у місті.
Повинен бути діловий жест, енергійний — як заклик, як ввічливий наказ, причому конкретному водію, а не уклінне прохання до всіх одразу. До речі, на нашому сленгу обиватель, якому треба дістатися до дачі чи найближчого села і який є нашим конкурентом на околицях населених пунктів, називається тюленем — через ледь підняту руку, розслаблену, наче ласта, на противагу автостопникам, які завжди енергійно голосують. Тож тримайте руку паралельно трасі, будьте на всі сто впевнені у собі і пам’ятайте: якщо водій не зупинився, то не тому, що не хотів вас узяти, а тому що не міг. Зазвичай він пояснює причину, навіть виправдовується за свою поведінку жестами. Наприклад, проведе долонею по горлу — мовляв, забитий ущерть. Якщо хочете зупинити фуру, можна зігнути руку в лікті і виставити відкриту долоню — це загальноприйнятий жест далекобійників.
— А де краще стояти на трасі?
— Не варто маячіти на мосту чи під мостом, на роздоріжжі, крутому підйомі чи спуску. Найкраща позиція — там, де вас буде видно здалеку, щоб машинам було зручно пригальмувати. Ідеальні місця — за постом ДАІ, за автозаправкою, на перехресті, біля повороту — особливо ліворуч. Ніколи не голосуйте на ходу. Це небезпечно і неефективно.
— Певно, є правила, як поводитися у машині, адже головне — не зупинити авто, а доїхати.
— Не так правила, як досвід — не завжди радісний. Так-от: ніколи не починайте і не підтримуйте розмов про політику. Це табу! Бо не знаєте, на кого наскочите. З тієї ж причини не зачіпайте футбольні команди, музичні гурти, співаків. Чекайте, доки водій заговорить, а потім ваше завдання — вислуховувати його, демонструючи суцільну цікавість і підтримуючи приємну для нього, наголошую — для нього, а не для вас, тему. Хай він тішиться з того, що йому нарешті пощастило знайти такого чуйного співрозмовника!
— За проїзд треба платити чи автостоп це принципово виключає?
— Автостоп і халява — різні речі. Якщо є гроші, а водій наполягає — краще розрахуватися. Загалом щодо цього питання домовляються, як мовиться, ще «на березі». «Таксист», тобто водій, що підвозить попутників тільки за гроші, відразу називає ціну чи запитує: «Скільки дасте?» Далі вам вирішувати. Загалом, коли водій просить гроші, то це не означає, що він неодмінно скнара — просто вони йому саме зараз дуже потрібні… Проте водії одразу «вираховують» автостопників і коли бачать, що це студент, молода людина у скруті чи професійний стопер, про оплату не йдеться. Скажу навіть більше: у нас такі люди, що ще й фінансово допоможуть студентові… Он машина зупиняється — точно ваша. Ну, щасливої дороги!..
Світлана ІСАЧЕНКО,
«Урядовий кур’єр»
ЦІКАВО ЗНАТИ
♦ Багато хто помилково вважає, що автостоп — доля тих, хто не має змоги чи бажання платити за проїзд. Зовсім ні. «Автостоп — це не спосіб економити кошти, — наголошують знаючі автостопники і додають: — Це ефективний спосіб пересування, коли в кишені самий вітер, а ще — метод пізнання доброти та єдності світу». За великим рахунком, це мистецтво не загубитися і не розгубитися посеред дороги й у важких життєвих обставинах.
♦ Сенс автостопа криється в тому, що двоє незнайомих людей — водій і автостопник — пускають один одного в особистий простір на умовах найвищої довіри. При цьому вони отримують реальну взаємну вигоду. Автостопник не просто дістається до певного пункту призначення, він подорожує, пізнає світ, смак справжньої дороги, набуває життєвого досвіду. Водій має розкіш спілкування — а воно на дорозі не валяється! До того ж розмова рятує від довготривалої одноманітності, не дає заснути за кермом.
♦ Сучасний автостоп — це система пересування попутним транспортом на далекі відстані зі своїми правилами, технологіями. Він передбачає не лише різні види авто, а й інший транспорт, включаючи авіацію. Причому безквитковий проїзд на пасажирських перевезеннях автостопом не вважається, якщо водій не дав на те згоди. Основна умова — неформальність. Тож коли вас узяли на попутний корабель помічником кока або у повітряний рейс стюардесою в один бік — це вже не автостоп.