По нашій Угоді про зону вільної торгівлі. Цього тижня відбудеться підписання другої частини Угоди між Україною і ЄС, а саме всеохоплюючої зони вільної торгівлі. Політичну частину Угоди було підписано два місяці тому, і це підтвердило беззастережність українського курсу на європейську інтеграцію. Президент підпише економічну частину угоди, і немає сумнівів у тому, що ця Угода і є планом реформування української економіки.
Яке завдання зараз перед нами стоїть? Це конкурентність української продукції, це якість українських товарів, це доступ цих товарів на європейські й інші ринки і це створення робочих місць у країні. У короткостроковій перспективі нам треба вжити заходів стосовно реальних змін як структури української економіки, так і якості українських компаній, змін стандартів і формування українського продукту, який за своїми якостями і за своїми стандартами повністю відповідає європейським вимогам. Це дасть нам змогу у середньостроковій перспективі збільшувати обсяги експорту і завойовувати нові ринки.
Завдання дуже амбітне, але іншого шляху для України, ніж той, який передбачено Угодою про зону вільної торгівлі між Україною і ЄС, немає. Це правильний шлях, де українська економіка стає частиною великого інтегрованого простору ЄС.
Абсолютно зрозуміло, що Угода має як надзвичайно великі позитиви, так і вимагає реальних дій, реальних дій, насамперед від реального сектору економіки, від уряду і парламенту, які зобов’язані законодавчо забезпечити перехід на європейські стандарти.
Росія, як завжди, нервово реагує на будь-яку європейську інтеграцію України, і заяви російського керівництва про те, що вони будуть закривати російський ринок у тому випадку, якщо Україна підпише економічну частину Угоди з Європейським Союзом, не мають жодного економічного підгрунтя.
Для того, щоб зняти будь-які застереження з цього питання, ми готові провести публічні технічні консультації щодо імплементації Угоди. Хай нам росіяни скажуть, у чому є ризики для них.
Мені нагадує це 2005 рік, коли ми вступали до СОТ. Ті самі фрази, ті самі цитати лунали з російського боку, тільки щоб не допустити Україну до членства в СОТ. При цьому Росія сама наввипередки йшла з тією метою, щоб першою вступити до СОТ.
Тому ми готові провести технічні консультації. Ми хочемо зрозуміти, чим європейська якість товарів так загрожує нашим північним сусідам. У принципі, у них на полицях — європейські товари, та й начебто по російських дорогах також європейські машини в основному їздять.
Що стосується наших подальших дій. Ми провели першу робочу нараду, яка полягає в тому, що Україна, та й, власне кажучи, світ живе в нових політичних, безпекових та економічних реаліях. Ми повинні усвідомити ці нові економічні реалії. Нам потрібні нові ринки.
І саме для цього протягом цього місяця я особисто буду збирати всі підприємства-експортери, які експортують як до Євросоюзу, так і на ринки СНД, так і на ринки інших країн з тим, щоб по кожному підприємству визначитися, де ми можемо отримати додатковий ринок. І ми ухвалили наступне рішення: після цієї наради (немає чого сидіти в Києві) економічний блок уряду разом із Прем’єр-міністром збереться і поїде по всіх перспективних ринках по всіх країнах, де ми будемо лобіювати інтереси українських промисловців, українських компаній, українського товару і України в цілому.
Так робить весь цивілізований західний світ. І я можу чітко заявити позицію уряду: ми будемо підтримувати національний капітал, національні компанії, національного виробника всіма засобами і методами через політичний і економічний діалог для того, щоб збільшувати обсяги експорту української продукції, для того, щоб диверсифікувати ринки, для того, щоб створити робочі місця для людей, для того, щоб підняти якість і конкурентність української продукції.
Зараз ми поки що пройшли перший етап, який дав змогу уникнути дефолту країни. Я б його назвав етапом реанімації.
Тепер потрібно переходити до реабілітації — як економічної, так і політичної. Саме тому я вимагаю від членів уряду подати своє бачення реабілітаційного пакета в кожній галузі, якою керують відповідні міністри. Цілі, куди ми йдемо, чого і як ми хочемо досягнути. Це те, чого вимагає сьогодні Україна.
Зі свого боку, дві базові цілі, яких ми досягнемо в середньостроковій перспективі, є. Перше — агропромисловий комплекс. Протягом трьох років ми здатні не просто суттєво збільшити обсяги виробництва, а стати однією з основних країн, які впливають на світовий ринок продовольства. Тому перша українська програма — це так звана продовольча програма.
Ми провели вже низку зустрічей з нашими західними партнерами, і я буду готовий презентувати в парламенті і народу України цей пакет розвитку українського продовольчого сектору, який отримає також кредитну підтримку іноземних партнерів.
Другий блок — це енергетика. У плані енергетики енергоефективність, а це зменшення споживання, і тут я вкотре наголошую профільним міністерствам: ви живете так, начебто в країні нічого не змінилось, начебто Росія не відключила газ, що далі так можна жити. Шановні члени уряду, далі так жити не можна, і треба з людьми чесно, відверто говорити і пропонувати, і казати про ті невідкладні кроки, які вже треба робити.
Тарифи зросли — значить, що треба робити? Зменшувати споживання. Для того, щоб зменшити споживання, треба дати можливість людям стимули: поставити прилади обліку, дати можливість утеплити хату і допомогти ресурсами.
Тому другий блок — це енергетика, яка передбачає два питання: зменшення енергоспоживання, енергоефективність і збільшення видобутку. Це ті пріоритети, які, за моїм відчуттям, є реалістичними, тому що старі традиції, коли уряд визначає 150 пріоритетів і пише програми на кількасот сторінок, завершувалися, як завжди, одним і тим самим: нічого ніколи не було реалізовано.
Тому я вимагаю від уряду конкретики, чітких цілей і досягнення цих цілей. Ситуація в країні надто складна. Мільярдні кошти, яких не було передбачено бюджетом, фінансуються сьогодні для того, щоб забезпечити територіальну цілісність Української держави. З нами ведеться реальна неприкрита війна нового типу. Це війна. Стріляють, вбивають, тероризують, знищують, залякують, намагаються знищити Українську державу і українську незалежність. Речі треба називати своїми іменами .
Із нами ведеться інформаційна війна всередині країни і за її межами, на яку витрачаються мільярдні кошти російською стороною. З нами ведеться економічна війна, коли без жодних підстав заявляють, що закриють нам ринок, тому що, бачте, угода їм не подобається. Виконуйте ту угоду, яку ви з нами підписали, сусідні країни. А в нас є зона вільної торгівлі в рамках СНД. Ми свою частину виконуємо.
І тому відповідальність — це моя ключова вимога до уряду і до керівників місцевих адміністрацій. Тільки через відповідальність можна отримати довіру людей. А тільки через довіру і віру людей в країні можна проводити реформи, тому що реформа — це не коли чиновник написав текст, а реформа — це коли енергію мільйонів спрямовано на досягнення мети.
Зараз у Києві перебуває Місія МВФ. Ми проводимо зустрічі для отримання другого траншу фінансової допомоги для України. У мене доволі позитивні сподівання, незважаючи на надскладну ситуацію і на те, що не враховувалася при початку переговорів з МВФ та складна ситуація, яка є, тому що ніхто не сподівався на такий значний обсяг бюджетних витрат на оборону і безпеку. Також фактичні бойові дії в зоні АТО, які тривають по сьогодні. Але наші партнери з МВФ, сподіваюся, будуть враховувати всі нові виклики і складнощі, які є в Україні. І хочу ще раз підкреслити, що ми, незважаючи на всі складнощі, виконуємо всі критерії.
Тому наш план такий:
1. 27-го числа підписуємо Угоду.
2. Завершуємо процедуру формування механізму реалізації цієї Угоди. Нагадаю, в кожному міністерстві — заступник міністра з питань європейської інтеграції. Конкурс оголошено, прошу терміново прискорити конкурс і призначити нових людей.
3. Вважаю за необхідне в складі Кабінету Міністрів ввести посаду віце-прем’єр-міністра з європейської інтеграції, під яким буде департамент з ЄС.
4. Зустріч з усіма українськими експортерами і опитувальник перед зустріччю щодо того, які ринки для них відкриті, які закриті і що треба зробити для того, щоб ці ринки відкрилися.
5. Планування поїздки уряду разом із бізнесом по всіх перспективних ринках.
6. Проведення технічних консультацій з Росією. Підкреслюю: виключно технічних — щодо імплементації Угоди. Нехай скажуть, що їх там турбує.
7. Підготовка Україною заходів щодо адекватної відповіді у тому випадку, якщо Угода про зону вільної торгівлі між Україною і СНД буде порушуватися Російською Федерацією.
Так що, дорогі друзі, починаємо економічно жити по-новому. Виклики — це завжди можливості, а можливості — це завжди прогрес і поступ уперед. Тому давайте скористаємося цими можливостями.