Дорогі мої співвітчизники!
Шістдесят дев’ятий раз відзначають українці звільнення України і Європи від коричневої чуми. І вперше за 69 років це відбувається в умовах війни. Хай і неоголошеної, але справжньої війни, яку веде російський режим проти України.
Уперше після 41-го року ворог перетнув кордони України, порушив її територіальну цілісність, анексував частину території, заслав сюди диверсійно-терористичні групи. Українці — мирний народ, який ніколи ні на кого не нападав. Але нам не залишили іншого вибору, як взяти до рук зброю.
Неначе за допомогою машини часу ми повернулися у тридцяті роки. Саме звідти запозичив свою шокуючу риторику лідер однієї з сусідніх держав. Хіба анексія Криму не подібна окупації Судетської області? Чи невизнання українців як нації, відмінної від росіян, не нагадує дискусії про підготовку до аншлюсу Австрії?
Зіштовхнувшись із зовнішньою агресією та терористами, Україна ще більше цінує безсмертний подвиг тих, хто виборов мир 69 років тому. Тих, хто під різними прапорами билися за Україну, за життя, за майбутнє.
Близько трьох мільйонів українських фронтовиків не вернулися з поля бою. П’ять з половиною мільйонів жителів України були вбиті на окупованій території. Війною було зруйновано майже 700 міст і 28 тисяч сіл. І той, хто зараз говорить у Москві, що, мовляв, перемогли б і без вас, чинить наругу над па?м’яттю мільйонів полеглих.
Ми — народ-переможець, який має право пишатися своїм внеском у подолання фашизму. І цілком заслужено в 1945 році Україна стала однією з країн-засновниць ООН.
Пом’янемо тих, хто загинув. Вклонімося тим, хто живий і з кого ми повинні брати приклад тепер, коли над нашою Вітчизною знову нависла смертельна загроза.
Від імені Уряду України та від себе особисто вітаю ветеранів, дітей війни, всіх, хто, як і я, вважає 9 Травня великим днем!
Звертаюся до всіх патріотів України різних ідеологічних поглядів. Вимога — утриматися від будь-яких дій, які недругами України будуть використані в інформаційній війні проти нашої країни.
Я не розраховую на те, що екстремісти візьмуть паузу в своїх кривавих справах хоча б на цей день. Керівництво держави поінформоване про чорні плани російських диверсантів та їхніх найманців. Влада вживає всіх заходів щодо безпеки, але нам протистоять люди, в яких нема нічого і нікого святого. Прошу по можливості утримуватися від будь-яких масових акцій, а в разі участі в них не піддаватися на провокації. Демонструвати терпимість до прапорів, гасел, інших поглядів.
Антитерористична операція, яка триває на Донеччині і де наші вояки демонструють таку ж доблесть, як їхні діди й прадіди в Червоній Армії чи УПА, направлена винятково проти терористів. Проти тих, які взяли до рук зброю та вбивають. Але ми говоримо з кожним, хто цивілізовано висловлює свої погляди. Навіть такі, з якими ми категорично не згодні.
За власної ініціативи та згідно з Женевськими домовленостями ми розпочали широкий загальнонаціональний діалог з питань нової Конституції України. Головні зміни стосуються масштабної децентралізації влади, розширення повноважень громад, районів, областей. Ми скасовуємо посади глав адміністрацій, яких присилають з Києва. Владу здійснюватимуть виконкоми, сформовані Радами, які обиратимуться людьми. Разом з повноваженнями на місця піде і право розпоряджатися коштами. Коли ми говоримо про децентралізацію, то виходимо з того, що це стосується й гуманітарної політики. Які ще свята відзначати, кого ще вважати героями, в якій церкві молитися, якими мовами говорити — це те, чого ніколи не нав’яжеш людям згори. Це те, в чому важливо враховувати місцеву специфіку.
Ми зберігаємо в силі мовний закон Ківалова-Колесніченка, ухвалений «регіоналами» та комуністами. В тих областях, де більшість людей говорить російською, — вона має юридичний статус регіональної. Фактично ж її права та можливості там такі ж самі, як у державної української. Як Глава Уряду, при розгляді змін до Конституції запропоную норму, згідно з якою при збереженні статусу української як єдиної державної місцеві ради отримають право надавати статус спеціальної російській та іншим мовам. Єдність країни не можливо забезпечити, не навчившись слухати один одного та йти на компроміс.
Уряд також ініціював законопроект про проведення 25 травня всеукраїнського консультативно-дорадчого референдуму. Ми хотіли поцікавитися думкою людей щодо єдності країни, державного устрою. На жаль, Парламент поки що не підтримав нас. Думка людей насправді не цікавить ані комуністів, ані Партію регіонів. Вони не дали за це жодного голосу. Так само вони блокують і амністію чи звільнення від відповідальності тих учасників заворушень, хто добровільно складе зброю і хто не вчиняв тяжких злочинів.
Я вже побував у Донецьку, Дніпропетровську, Одесі та Харкові. Слухав людей, люди — мене. Ми почули один одного. В усіх чотирьох містах переконався, що переважна більшість бачить своє майбутнє у складі єдиної України. В Москві це знають, тому і роблять ставку на грубу силу.
Але ми сильніші, принаймні духом та волею. Я із впевненістю дивлюся в майбутнє. Ми з честю витримаємо всі випробування. Ми збережемо нашу єдність.
Зі святом, дорогі співвітчизники!
Cлава Україні!