На адресу редакції «Урядового кур’єра» щодня надходить велика кількість листів від наших читачів. Їхня тематика різноманітна. Є нариси про земляків, скарги на сусідів, на бездіяльність влади на місцях. Є безліч запитань про нарахування соціальних виплат. А ще — листи з міркуваннями і пропозиціями, як припинити війну на сході країни. Лише черствих душею не бентежить ця тема. А такі, на жаль, також є в нашому суспільстві. Однак ітиметься не про них.
За живе зачепив лист жительки з міста Гайсин Вінницької області Ганни Нестеренко. Умисне чи випадково, але навіть конверт, у який вкладено лист, перегукувався зі змістом написаного. На конверті портрет полковника української армії Тараса Сенюка. Офіцер — у свої неповні 24 роки — загинув під Слов’янськом у червні 2014-го.
Так-от, жінка, якій несила тримати наболіле в душі, пише: «Шановні працівники газети і урядовці, звертаюся до вас з великим проханням, щоб відклали всі побутові завдання і щось робили для припинення війни. Як почую про вбитих і поранених солдатів, то серце кров’ю обливається.
Мій батько загинув під час Великої Вітчизняної війни, прожила весь вік сиротою. І хіба тепер, на старість, про мене хтось дбає? Прошу: робіть усе, щоб припинилася війна. Хай живе мирна Україна і процвітає».
Таких звернень, що надходять в епістолярній манері, багато. А ще більше українці висловлюють свої думки щодо ситуації в усній формі та у вигляді конкретної допомоги бійцям.
Від параду до бою
Зрозуміло, що в одну мить війну не припинити. Передовсім потрібні політичні рішення. Вони є. І досить вагомі. Свідчення того — результати роботи нещодавнього Варшавського саміту. Очевидно й те, що вітчизняне військо за останні два роки життя в умовах неоголошеної гібридної війни з російським агресором відродилося. Завдання про створення професійної армії крок за кроком виконується.
Це помітили й прості українці, це відзначають і військові експерти. Так, за словами керівника Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Валентина Бадрака, донедавна, і цього ніхто не заперечить, армію в Україні використовували для парадів. Нині вона боєздатна, сильна і сита. Відбулася трансформація. Війна Росії проти Української держави позначилася на розвиткові нашої обороноздатності. Держава почала витрачати на оборону величезні кошти. Це п’ята частина бюджету країни.
Серед переліку позитивних зрушень, яких вдалося досягти, експерт називає відновлення боєздатності, набутий бойовий досвід. Каже, що армія стала оперативно спроможною, технічно оснащеною, забезпеченою для виконання завдань для захисту держави. Важливими складовими для зміцнення іміджу армії він назвав ухвалення нової редакції Воєнної доктрини (указ від 24.09.2015 року № 555), Концепції розвитку сектору безпеки і оборони України, затвердження Концепції формування та розвитку Сил спеціальних операцій Збройних сил, а також схвалення урядом торік Річної національної програми співробітництва України з НАТО на 2016 рік.
У 2015-му також підписано Імплементаційну угоду між Міністерством оборони та Організацією НАТО з підтримки й постачання щодо Програми Україна — НАТО з надання допомоги Україні у сфері логістики та стандартизації (набрала чинності з дати підписання), зокрема розроблено модуль автоматизованої системи обліку та руху матеріальних засобів (за напрямом речового забезпечення), розроблено та затверджено 22 військові стандарти на основі стандартів НАТО (STANAG), в проекті оновленого пакета Цілей партнерства для України на 2016—2021 роки передбачено Цілі партнерства «Реформування системи оборонного планування», «Впровадження стандартів НАТО» й «Систему управління національною стандартизацією».
За словами експерта, напередодні історичного саміту НАТО затверджено Стратегічний оборонний бюлетень. А вже у Варшаві безпосередньо під час саміту ухвалено Комплексний план підтримки України. Завдяки цьому документу наша держава отримує найбільшу в історії НАТО допомогу, яка передбачає структурну реформу Збройних сил та системи командування, оптимізацію логістики та спільні тренування, закупівлю обладнання й навчання з його експлуатації, переорієнтування оборонно-промислового комплексу на стандарти НАТО.
Наступні кроки
Звісно, ще багато чого варто зробити для іміджу війська. Валентин Бадрак вважає за необхідне забезпечити виконання затверджених у межах держоборонзамовлення стратегічних проектів. За його словами, необхідно якнайшвидше доопрацювати і затвердити Державну програму розвитку Збройних сил і Державну програму розвитку оборонної промисловості, чітко позначивши курс на створення до 2020—2022 років професійної армії.
Експерт наголошує на правильності акцентів, що стосуються ідеології переозброєння української армії. На його думку, ЗСУ мають до 2020—2022 років отримати можливість ведення ефективної безконтактної війни. Для цього необхідно створити вертикаль управління оборонною промисловістю і систему контролю за виконанням проектів держоборонзамовлення з урахуванням персональної відповідальності конструкторів і директорів підприємств.
— Важливо ухвалити закони, спрямовані на посилення обороноздатності країни, — припускає Валентин Бадрак. — Це зокрема проекти законів про територіальну оборону, про виробництво озброєнь і військової техніки, військово-технічне співробітництво, про офсетні угоди, про державно-приватне партнерство тощо.
Поліграф виведе на чисту воду
Проанонсовані реформи в структурі ЗСУ зачепили безпосередньо і міністерство. Експерт, посилаючись на слова очільника відомства Степана Полторака, повідомив, що одним із пунктів реформування стало вивчення морально-ділових, професійних якостей керівного складу Міністерства оборони і ЗСУ. Випробування через поліграф пройшли 35% представників керівного складу Міноборони, 40% керівників його не витримали.
Ще одним позитивним кроком на шляху до побудови професійного війська експерт назвав запровадження нової військової служби за контрактом і збільшення грошового забезпечення військовослужбовців.
Президент України неодноразово наголошував у промовах на поступовому переході української армії на контрактну основу, який активізовано останнім часом. Так вдасться забезпечити майже повне комплектування військових частин і підрозділів Збройних сил.
Певна річ, що головну роль в армії відіграють підготовлені військовослужбовці. Однак їхнє вміння без підкріплення сучасною зброєю занадто хистке перед супротивником. Відповідно до державного оборонного замовлення, цього року Збройні сили отримають більш ніж 6 тисяч одиниць озброєння і військової техніки та понад 2 мільйони боєприпасів. При цьому в 2016 році поставлено вже близько 300 одиниць озброєння і військової техніки й 58 тисяч боєприпасів. Загалом, повідомив ДК «Укроборонпром», за перший квартал 2016 року силові відомства отримали від концерну 501 одиницю відновленого й нового озброєння і техніки. Слід визнати, що нині переозброєння ЗСУ та НГУ відбувається, зауважує експерт, не без проблем. Одна з них — наповнення спецфонду.
Як бачимо, час навчив і змусив переглянути ставлення до вітчизняної армії. Тож ставку зроблено не на кількість військовослужбовців, а на професіоналізм і підготовку солдатів, їхнє оснащення й забезпечення. Сподіваємося, що втрати на полі бою зменшуватимуться, а перемога невпинно наближатиметься.