КОНФЛІКТ ІНТЕРЕСІВ
Тоді як буковинські лісівники шукають покупця на свою продукцію, прикарпатські деревопереробники не мають сировини
Вже майже два роки, як причетні до лісу підприємницькі структури Чернівецької області закопали топірці війни — давньої і затятої. Деревопереробники Буковини припинили нарешті скаржитися голові облдержадміністрації на лісівників, які, на їхнє переконання, дбали лише про збагачення своїх підприємств з експорту лісоматеріалів, гальмуючи тим самим розвиток деревопереробки. Тож у Михайла Папієва немає тепер жодних причин заводити улюблену популістську пісню всіх попередників про заборону вивезення лісу-кругляку за межі області, аби забезпечити сировиною місцевого товаровиробника.
Люлька миру і бензопила протесту
Держлісгоспи області збилися з ніг, шукаючи покупця. Пропозиція перевищує попит. За два місяці цього року продано лише 27% виставлених на аукціон лісоматеріалів. У 2011 році цей показник становив 78%, у 2012-му — 56%.
— Буває, підприємці не поспішають отоварювати виграний лот. Часткова реалізація лісоматеріалів і несвоєчасне надходження обігових коштів призводить до зриву виробничих програм наших лісогосподарських підприємств. Попри все, ми належно доглядаємо за лісом, виконуємо всі передбачені лісовідновлювальні роботи, які проводимо якраз коштом, вирученим з продажу продукції лісозаготівель, — зазначає начальник Чернівецького облуправління лісового та мисливського господарства Ігор Чебан.
Просвітку не видно. За даними статуправління, торік в області перероблено лише 156 тисяч кубометрів деревини (із заготовлених 977,3 тисячі кубометрів). З них 90 тисяч — на виробничих потужностях спец- і держлісгоспів. У головному управлінні економіки Чернівецької облдержадміністрації лише повторюють статистику, навіть не намагаючись її проаналізувати. «Розвитком деревопереробної галузі займається лісове управління, туди і йдіть із цими питаннями», — роздратовано порадив головний економіст області Ігор Сідляр. Не дивно, що подією вселенського масштабу стало для Буковини відкриття невеличкого приватного підприємства з переробки тирси на паливні брикети, яке нещодавно запрацювало на руїнах колись процвітаючого Путильського лісокомбінату.
«У нас нема проблем із лісосировиною, — сказав голова асоціації деревопереробників Буковини Володимир Дорош на черговому «круглому столі» з розвитку галузі за участю перших осіб владних структур краю й одразу додав: — У нас проблеми на ринку готової продукції. Допоможіть нам, пане голово, з її збутом»…
Що гострішим стає для Буковини питання «Куди подіти заготовлений ліс?», то дедалі дивовижнішими видаються події кількарічної давності, коли місцеві деревопереробники з увімкненими бензопилами в руках мітингували під стінами облдержадміністрації проти будівництва в області потужного деревопереробного комбінату австрійською компанією «Шфайгоферхольц». Австрійські інвестори, недовго думаючи, пішли зі своїми пропозиціями і грошима до сусідньої Румунії і за рік запустили там підприємство. Сьогодні вони оголосили про будівництво аналогічного потужного заводу на Івано-Франківщині.
Торік на Прикарпатті з деревообробки, яка була основною можливістю отримати роботу для жителів гірських районів,
пішло майже тисяча людей. Фото з сайту exkavator.ru
Народна прикмета: нова квота — до корупції
— Причина дефіциту лісоматеріалів — надмірний їх експорт, причому саме того, на якому мали б працювати не закордонні, а наші підприємства, забезпечуючи тут робочі місця і бюджетні надходження, — висловлює загальну думку своїх колег голова асоціації деревообробних підприємств Прикарпаття Ігор Соболевський. — Дехто змушений, аби не зупиняти верстати і не відправляти своїх спеціалістів на біржу праці, везти ліс з інших областей, а це задоволення не з дешевих.
— Критика безпідставна, оскільки торік жодного разу на аукціонах не було реалізовано всієї представленої на продаж деревини, а виконання аукціонних договорів тими, хто вигравав лоти, становило 79%. Хоча в нас, зазначу, ціни найнижчі у Карпатському регіоні, — каже у відповідь начальник Івано-Франківського облуправління лісового господарства Олексій Голубчак. — Щодо власне експорту лісоматеріалів, то він становить п’яту частину загального обсягу заготівлі, і це також найнижчий показник серед сусідніх областей. Причому за кордон, ми переважно відправляємо деревину, для переробки якої на внутрішньому ринку бракує належного технічного обладнання, тому і попит на неї низький.
Але, як з’ясувалося на нещодавній колегії Івано-Франківської облдержадміністрації, присвяченій розвитку лісової та деревопереробної галузі краю, мають рацію, хоч як це дивно, обидві сторони цього задавненого конфлікту інтересів.
— Непоодинокі випадки перепродажу за кордон придбаної на аукціонах лісопродукції, — констатував директор департаменту промисловості та інфраструктури облдержадміністрації Павло Аврамченко і запропонував повернутися до запровадження квот на вивезення лісоматеріалів. Хоча, здавалося б, питання взагалі не потребує жодного додаткового регулювання. Адже перекупників сировини і будь-які корупційні схеми відсікає затверджений регламент аукціонів, який чітко обумовлює, хто може бути покупцем: суб’єкт господарської діяльності, резидент країни, який бажає придбати сировину для власного деревообробного виробництва.
Гарантії — лише гігантам?
Колегія таки доручила відповідним департаментам Івано-Франківської облдержадміністрації вивчити доцільність і ефективність встановлення експортних квот на вивіз деревини паливної та лісоматеріалів необроблених. У будь-якому разі з того буде користь. Принаймні владні структури, що керують економікою і промисловістю області, нарешті дізнаються, якого обсягу сировини потребують потужності місцевої деревообробної галузі (нині і на перспективу), котру вони з пафосом називають пріоритетною для Прикарпаття.
Досі цю цифру ніде не озвучували. Схоже, її наразі ніхто не знає, хоча без неї всі плани і розмови про раціональне використання основного лісового ресурсу, захист вітчизняного товаровиробника і розвиток деревообробної галузі в краї — більше струс повітря, аніж конструктивні кроки. Втім, з огляду на останні події в цьому секторі економіки, вже, схоже, нема нагальної потреби її виводити.
— Сьогодні в області реалізується два потужних закордонних інвестиційно-інноваційних проекти в галузі деревопереробки, які потребують сировинного забезпечення у значних обсягах. Ринок лісопродукції, що формується з наших прикарпатських лісосік, вже, вважайте, розібраний великими гравцями без жодних аукціонів. Нам, порівняно невеличким місцевим товаровиробникам, місця на ньому вже немає! Не дивно, що галузь краю останніми роками демонструє падіння — і в обсягах реалізованої продукції, і в кількості працівників. Торік з деревообробки, яка споконвіку була основною, а почасти чи не єдиною можливістю отримати роботу для жителів наших гірських районів, пішла майже тисяча людей, — каже Ігор Соболевський.
Отож, із мільйона заготовлених в області кубів лісу половину легко забере (ще й буде мало!) запланований у Коломиї завод з поглибленої переробки хвойних порід австрійської корпорації «Шфайгоферхольц». 100 тисяч кубів бука візьме нове виробництво в Делятині, 200 тисяч кубів техсировини через спецаукціони підуть на плитні підприємства, стільки само потрібно для забезпечення існуючих експортних контрактів.
Малому та середньому бізнесу залишаються лише тріски. Щоправда, лісівники обіцяють збільшити обсяги заготівлі (чомусь лише за рахунок вибіркових рубок і рубок догляду, хоча наразі ресурсний потенціал прикарпатських лісів не використовують повною мірою, показник вилучення деревини на пні становить менш ніж половину її загального річного приросту). Але куди піде цей додатковий ліс — на аукціони чи за прямими договорами?
Аби гарантувати деревопереробним гігантам стабільне надходження сировини, необхідної для завантаження виробничих потужностей, Івано-Франківська облдержадміністрація звернулася до Держагентства лісових ресурсів України з пропозицією внести зміни до положення про аукціони і запровадити довготермінові договори на постачання деревини інвесторам, що реалізують стратегічні проекти в деревообробній галузі регіону. «Чим ми гірші? Чому нам ніхто не дає жодних гарантій на сировину? — запитують у влади керівники місцевих деревопереробних підприємств, посилаючись на закон, перед яким усі підприємства рівні. З огляду ще й на неминуче зростання цін на лісопродукцію, вже нині багато хто з них подумує про закриття своїх цехів і заводів. А тим, хто залишиться, доведеться, схоже, їхати по ліс на сусідню Буковину, де процвітає принцип: немає виробництва — нема й проблем з його завантаженням сировиною…
З ПЕРШИХ ВУСТ
Михайло ВИШИВАНЮК,
голова Івано-Франківської облдержадміністрації:
— Забезпечити роботу деревопереробної галузі, яка завжди була гордістю нашого краю і однією з основ його економіки, — для нас завдання із завдань. Саме тут мають створюватися нові робочі місця. А значить — потрібно на 100% забезпечити усіх наших товаровиробників сировиною.
Для справедливого, прозорого проведення аукціонів з продажу необробленої деревини, об’єктивного розгляду заяв суб’єктів підприємницької діяльності щодо участі в них створюємо спеціальну комісію з представників держлісгоспів, міліції, податкової, райдержадміністрацій і рад усіх рівнів, самих деревопереробників. Важливо враховувати чимало чинників: чи має учасник аукціону виробництво, скільки робочих місць створює, яка зарплата працівників, як сплачує податки. Тоді заготовлений ліс потраплятиме не перекупникам, а саме тим, хто має власне виробництво, забезпечує роботою жителів області, а бюджети — фінансовими надходженнями.
Ігор ШИШОВ,
заступник голови Державного агентства лісових ресурсів:
— Аби ліквідувати спекуляцію деревиною, ми унеможливимо участь в аукціонах структур, які займаються її перепродажем. Створюватимемо умови і можливості для участі аграріїв, екологів, представників Міноборони — одне слово, всіх лісокористувачів в аукціонах з продажу лісоматеріалів. Найближчим часом вони теж виставлятимуть свою продукцію на конкурсну реалізацію. Це дасть змогу спрямувати на внутрішній ринок додатковий обсяг кубів з лісозаготівлі.