Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна увійшов до когорти найкращих світових закладів вищої освіти у предметному рейтингу QS World University Rankings, в якому оцінювали майже 1,5 тисячі вишів з різних країн. Каразінський університет зайняв позицію 551—600 за двома предметами: «Інформатика та інформаційні системи» і «Фізика та астрономія». Завдяки чому вдалося досягти такого успіху, наш кореспондент попросив розповісти проректора з науково-педагогічної роботи кандидата хімічних наук, доцента Антона ПАНТЕЛЕЙМОНОВА.
— Антоне Віталійовичу, як сприйняли каразінці приємну звістку і що їй передувало?
— Сприйняли позитивно. І на хвилі такого загального підйому співробітники дуже радіють тому, що університет входить до 600 найкращих світових вищих навчальних закладів. Це висока міжнародна відзнака нашої діяльності — і наукових досягнень, і рівня навчання студентів.
Якщо говорити про рейтинг QS World University Rankings, якому присвячена наша розмова, то роботу в цьому напрямі ми почали років із десять тому. Протягом уже семи років поспіль університет імені В.Н. Каразіна входить до топ-500 інтегрального рейтингу QS. Тобто це проводять для всіх закладів освіти, які, по-перше, мають намір рейтингуватися, а по-друге, спроможні це робити.
— За якими критеріями проводили оцінювання рейтингу і чи свідчить його підсумок про тяжіння університету до пріоритетності розвитку точних наук?
— Кожний рейтинг визначає суперпозицію досягнень того чи іншого вищого навчального закладу. По-перше, для рейтингу QS враховують кількісний склад викладачів і студентів, тобто відношення викладач-студент. По-друге, кількісний склад іноземних студентів та іноземних викладачів в університеті. По-третє, наукову продукцію, яку заклад освіти, як кажуть, видає на-гора. І це кількісні показники.
А якісні показники — це ставлення до університету в середовищі роботодавців і світової академічної спільноти. Якщо кількісні показники можна виміряти, то якісні — ні. Тому методологія оцінювання ґрунтується на тому, що і роботодавцям, і представникам академічної спільноти головний офіс рейтингу надсилає листи із проханням оцінити університет за певною шкалою. Представники вишу цієї шкали не бачать. У ній міститься невеликий перелік приблизно таких запитань: чи знаєте ви про існування такого закладу освіти, як можете охарактеризувати випускників цього закладу, чи вони справді досвідчені й можуть виконувати завдання, які ставлять перед ними роботодавці та представники наукової спільноти, тобто ті, що працюють у науці.
Якщо йдеться про процедуру переведення оцінок загального рейтингу за методологією QS, то академічній репутації належить 40% ваги у загальному рейтингу. Репутація серед роботодавців становить 10%, співвідношення викладачів та студентів в університеті — 20%, наукова продукція, тобто видимість наукових досягнень вчених вишу —20%, іноземні викладачі, які працюють у ньому, — 5%, кількість іноземних студентів — 5%.
Чи свідчать підсумки рейтингу про тяжіння університету до точних наук? Ні, не свідчать, бо класичний університет — це завжди поєднання точних і гуманітарних наук. І саме тому наш виш класичний. Він налічує 22 факультети і навчально-наукові інститути. Згідно з наказом Міністерства освіти і науки, оприлюдненим днями, до університету приєднується Харківський регіональний інститут державного управління НАДУ при Президентові України.
— Антоне Віталійовичу, очевидно, що QS — це не єдиний рейтинг, у якому університет ім. В.Н. Каразіна посідає гідні місця. Які ще ваші досягнення?
— Так, наш університет активно бере участь і в інших рейтингах. Річ у тому, що існує три головні світових рейтинги. Першим пригадав шанхайський — Academic Ranking of World Universities. У ньому наш виш також бере участь, але методологія оцінки університетів у ньому передбачає наявність Нобелівських лауреатів, які працюють там. Імена трьох таких лауреатів пов’язані з каразінським університетом, але, на жаль, їх уже немає з нами.
Другий — рейтинг The Times Higher Education World University Rankings, який оцінює фактично, за тими критеріями, що й QS. Але там, по-перше, трохи змінено методологію призначення вагових показників. По-друге, він оперує представництвом наукових здобутків університету не в базі Scopus, а в альтернативній, трохи вужчій базі даних Web of Science. Тому наш університет, наукові праці якого спрямовано здебільшого на Scopus, займає в рейтингу Times нижчу позицію:1000+.
— Читачеві цікаво дізнатися, яку роль у житті вишів відіграють рейтинги і як вони впливають на розвиток наукових шкіл в університеті.
— У житті вишів рейтинги відіграють значну роль, адже це репутаційна складова закладів. Якщо розглядати це питання на побутовому рівні, то всі добре розуміють: перш ніж віддати свою дитину на навчання до якогось вишу, батьки різнобічно оцінюють навчальний заклад, щоб визначити його рівень і те, що їхня дитина робитиме після навчання. Що впливовіший університет, тобто що вища його позиція у світовому рейтингу, то він привабливіший і для батьків, і для абітурієнтів.
Чому акцентую на світових рейтингах, адже існують і наші, вітчизняні? Відповідь проста. Наші рейтинги, правду кажучи, не завжди об’єктивні. Скажімо, найбільш знаний в Україні рейтинг ТОП-200. Наш університет, який упродовж семи років посідає 500-ті місця в рейтингу QS, в ТОП-200 займає третю позицію. І хоч би скільки ми зверталися по пояснення, так їх і не отримали. У світових рейтингах все відкрито і прозоро, їм можна довіряти.
Друга складова значущості рейтингів — визнання дипломів випускників в інших державах. Від цього залежить і набір іноземних студентів до закладів освіти, що відчутно впливає на фінансування університету. Адже від навчання іноземців на контрактній основі виш отримує істотні фінансові надходження, які можна спрямовувати на підтримку наукових шкіл.
У системі вищої освіти України існує так звана формула розподілу бюджетного фінансування, в якій враховано місце закладу вищої освіти у світовому рейтингу. Тож позиція в рейтингу для нас дуже важлива. Високий рейтинг — це не лише престиж, а й підґрунтя для подальшого розвитку.
— Говоримо про значні зрушення не лише в науці, а й в оволодінні студентів знаннями. Наскільки сприяла цьому реформа вищої освіти і якими бачите перспективи розвитку університету в найближчому майбутньому?
— Реформа вищої освіти — це перманентний процес. Я студентом прийшов в університет 2000 року й відтоді не пам’ятаю періоду, коли не було реформи. Безсумнівно, всі зміни, новації впливають на діяльність вишу. Формулу бюджетного фінансування, про яку я вже говорив, було впроваджено завдяки реформі. І слід сказати, не всім вона подобається, бо визначає головних гравців на освітньому полі.
І це правильно. Нашому університету ця формула подобається, адже нині ми отримуємо більше коштів, ніж до її введення.
Щоб одержувати належне бюджетне фінансування, виші мають збільшувати набори студентів, а якщо це не під силу, — приєднуватися до більших закладів.
Звісно, реформа відіграє значну роль і в просуванні університету, і у формуванні освітньої й наукової парадигми, яку ми використовуємо.
Майбутнє мені бачиться, оскільки я тут прожив 21 рік, виріс з інженера до проректора, добрим і динамічним. Протягом останнього року ми приєднали два виші не шляхом розчинення їхніх напрацювань, а взаємовигідної співпраці. Жодного студента, до речі, не відрахували. Навпаки, випускники, які отримували наприклад дипломи банківської академії, тепер завершать навчання з каразінськими, визнаними у світі й затребуваними на ринку праці.
Пріоритетними напрямами і нині, і в майбутньому університету є й будуть освіта, наука і культурна діяльність. Це розроблення нових, цікавих для абітурієнтів освітніх програм, щоб якомога ширше залучати їх до вивчення точних наук. Без природничих наук не буде цілісності університету, міцної економіки та обороноздатності країни. Це стосується освіти.
У науковій діяльності це якомога тісніша співпраця з іноземними агенціями, залучення коштів Євросоюзу, бо немає науки української, польської чи американської. Є наука світова. Якщо ми будемо замкнені лише в українському науковому просторі, то не виживемо. Тож для розвитку треба залучати європейські, американські, китайські фонди, іноземні гранти.
А культурно-просвітницька діяльність завжди була і буде запорукою розвитку Харкова, країни. Історія університету налічує більш як 200 років. Наш університет засновано 1804-го і відкрито 1805-го. Ми відсвяткували нещодавно 215-ту річницю закладу. Мабуть, уся історія міста Харкова, обертається навколо історії відкриття і розвитку університету. Нині у Харкові фактично неможливо уявити більшу за людськими ресурсами корпорацію, ніж наш університет. У нас близько 15 тисяч студентів тільки за очною формою навчання, а ще заочна, аспіранти, слухачі різноманітних курсів. Тому майже 20 тисяч людей навчаються в університеті. Додамо приблизно 5 тисяч осіб професорсько-викладацького складу та інших служб. Тобто приблизно 25 тисяч людей залучені в життя університету. Це неабияка сила, спроможна рухатися вперед.
Володимир ГАЛАУР,
«Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ «УК»
Антон ПАНТЕЛЕЙМОНОВ. Народився 1983 року в Краматорську Донецької області. 2000—2005 — студент бакалаврату та магістратури ХНУ ім. В.Н.Каразіна, кафедра хімічного матеріалознавства. 2005—2008 — аспірант. Пройшов шлях в університеті від лаборанта, інженера, вченого секретаря науково-дослідної частини до проректора. Кандидат хімічних наук, доцент.
З 2017 року — проректор з науково-педагогічної роботи.
Одружений, має двох доньок.
Ми в Google+