Загострене почуття справедливості для тернополянина Андрія Салагорника завжди додавало йому енергії, активності, вивело у лави захисників рідної землі й патріотів. Він пройшов вогонь Майдану, надавав меддопомогу, вивозив поранених на сході країни. Став співзасновником загону медичного спецпризначення «Білі берети», а тепер зайнявся стоматологічною практикою. За 31 рік встиг багато.

Мобільні бригади на барикадах

Коли настав час хлопцеві обирати професійний шлях, вирішив вступити на стоматологічний факультет Тернопільського державного медуніверситету ім. Івана Горбачевського. І став першим у родині стоматологом. Якось непомітно минули й два роки інтернатури, встиг попрацювати у приватній клініці. Коли у жовтні 2013 року на столичному Майдані Незалежності беркутівці взялися бити й розганяти студентів, які вийшли на мирну акцію за європейський вибір, Андрія Салагорника це стривожило і обурило. 

Вирішив залишити на кілька днів дружину й півторарічного сина Всеволода і поїхати до Києва. 10 грудня саме планували штурм. Молодий тернополянин збагнув, що медиків тут багато, ліки є, нехай і переважно від застуди, а ось надати якісно невідкладну домедичну допомогу нікому. Подався до Будинку профспілок, де був штаб медслужби, поділився власними пропозиціями. Уже як заступник начальника медслужби Майдану в грудні не лише організовував разом із побратимами мобільні бригади та чергування медичних працівників на барикадах, а й шукав рації, формував групи медиків, розподіляв обов’язки: хто надає допомогу, хто виносить поранених.

«Перший штурм порівняно з подальшими для мене, звісно, був легшим, — ділиться спогадами Андрій. — Деякі протестувальники зазнали переломів ребер, рук, ніг, потруїлися газом. Люди без остраху протистояли міліції. Мене це вразило, переконався, що народ — сила».

На столичному Майдані Андрій Салагорник стояв до самого кінця. 18—20 лютого 2014 року теж був із колегами у складі мобільних бригад на барикадах, надавав меддопомогу. 

«Кому конкретно тоді допомагав, не знаю, але яких поранень зазнавали майданівці, пам’ятаю», — розповідає Андрій. На вулиці Інститутській один з Героїв помер просто на руках тернопільського лікаря. За громадянську мужність, виявлену на Майдані, активну громадську й волонтерську діяльність Андрія удостоєно ордена «За мужність» ІІІ ступеня.

«Білі берети» меддопомоги

Коли почалася війна на сході нашої країни, Андрій Салагорник з майданівським побратимом, теж стоматологом Андрієм Кухарем зі Львова, створив загін медичного спецпризначення «Білі берети». Ця  громадська організація впродовж 2014—2015 років істотно розрослася, з’явилися її осередки в Києві, Рівному, Львові, Тернополі, Полтаві, Вінниці. 

Спершу «Білі берети» мали стати  підмогою швидкій, правоохоронним органам. 

«Бо на барикади, якщо триває бій, карета швидкої не завжди дістанеться, а медпрацівники на місці можуть допомогти. З таких намірів починали, а потім усе вилилося в більшу справу», — ділиться думками Андрій. 

У позаробочий час завідувач кафедри медицини катастроф і військової медицини Тернопільського медуніверситету, професор Арсен Гудима студіював з білоберетівцями тактичну медичну допомогу. Їх було дванадцятеро. З’ясувалося, що здобуті знання варто передавати іншим. Тож уже як інструктори взялися навчати медиків, які вирушали в зону АТО, військовослужбовців ЗСУ, працівників МВС, бійців добровольчих батальйонів. На той час «Білі берети» були єдиною громадською організацією, члени якої навчали тактичної меддопомоги та їздили на передову.

Коли доправляли евакуаційний автомобіль у добровольчий батальйон, то завантажили його речами, продуктами. У подальшому, крім організації вишколів, завжди старалися привезти бійцям ще й аптечки. Збирали кошти на кровоспинні препарати, купували меднаплічники. Тоді Андрій Салагорник отримав позивний «Хрест». 

І на навчанні, і на передовій

До війська Андрія Салагорника мобілізували в четверту хвилю. На Майдані Андрій мав бронежилет, який міг уберегти від пістолетної кулі. Його купили батьки. На службу їхав у власному обмундируванні — від спідньої білизни до верхнього одягу. Озброївся лижним шоломом, наколінниками, щитками і тактичними окулярами. У них пройшов усю війну й досі їх зберігає. 

Спочатку Андрія залишили в навчальному центрі в Житомирській області як курсового офіцера (тоді був молодшим лейтенантом медичної служби, нині — старший лейтенант медичної служби), щоб ділитися з мобілізованими знаннями з тактичної медицини. Естонія організовувала десятиденні курси інструкторів з тактичної медицини за стандартами НАТО. Серед інших на цей вишкіл відрядили й Андрія Салагорника. Згодом отримав  відповідний сертифікат про закінчення цих курсів і знову певний час навчав тактичної допомоги лікарів чергової хвилі мобілізації. 

Потім за розподілом Андрій опинився у 59-му мобільному госпіталі в зоні АТО. Тут обійняв посаду начальника стоматологічного кабінету. Через два тижні молодого лікаря відправили до Краматорська у новосформовану мобільну групу інструкторів з тактичної медицини. Каже, за час військової служби перебував на лінії зіткнення, проводив навчання особового складу. Доводилося бути парамедиком, вивозити поранених з поля бою. 

Мирне підприємництво

До рідного Тернополя повернувся через 15 місяців. І одразу ж поринув у підприємництво. Мріяв про власну стоматологічну практику і клініку. З коштами допомогла родина. Ліцензію на приватну практику отримав у 2016 році, витративши півроку. І назвав свою клініку «Сонріса», що з іспанської означає усмішка. Працюють тут за протоколом, використовують найкращі стоматологічні матеріали, надають повний спектр послуг за найновішими технологіями. 

Фах стоматолога потребує постійного навчання. Лікар бере участь у науково-практичних конференціях, відвідує стоматологічні виставки. 

А ще несподівано для себе Андрій Салагорник став розробником власної марки лікарських костюмів у стилі мілітарі. Як визрів задум? Лікарі завжди хочуть виокремитися вбранням. Йому до вподоби стиль мілітарі. Тож тепер і сам із задоволенням  одягає, й іншим лікарям пропонує костюм захисно-маскувального кольору і з малюнком. Фасон власного виробництва. Два місяці витратив, аби не деінде, а саме в нашій країні знайти-таки спеціальну тканину, просякнуту водовідштовхувальним засобом. «Шукав таку, щоб повсякденно носилася й мала сучасний вигляд», — ділиться розробник. 

Андріїв виріб розрахований передусім на лікарів, які служили чи служать у Збройних силах України. Першими лікарські костюми в стилі мілітарі від Андрія Салагорника придбали кілька знайомих стоматологів, волонтерів, а також госпіталь, у якому служив. Пацієнти належно сприймають Андрія Володимировича в такому вбранні, багато хто не приховує захоплення.