Директор Координаційного центру
з надання правової допомоги
Андрій ВИШНЕВСЬКИЙ
Із 1 січня набрав чинності Закон «Про безоплатну правову допомогу». Однак засади безкоштовної юридичної підтримки тих, хто не має грошей на «платного» адвоката, в Україні діяли й до цього часу. Тож які правові новели вводять? Про це ми попросили розповісти директора Координаційного центру з надання правової допомоги, який діє при Міністерстві юстиції, Андрія ВИШНЕВСЬКОГО.
— Андрію Володимировичу, що нового пропонує цей закон?
— Хоч право громадян на безоплатну правову допомогу закріплене в Конституції та законах України, реалізувати його коштом держави у повному обсязі донедавна було неможливо — не було єдиної політики у сфері надання правової допомоги та відповідних інституційних механізмів.
Закон «Про безоплатну правову допомогу» містить низку законодавчих новел. Зокрема передбачено ширший набір інструментів для реалізації права кожного на юридичну підтримку у випадках, коли вона має надаватись безкоштовно. Також закон розмежовує безоплатну первинну та безоплатну вторинну правову допомогу.
Безоплатна первинна правова допомога — вид державної гарантії, що полягає в інформуванні особи про її права і свободи, порядок їх реалізації, відновлення у разі їх порушення та порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
— Як і де можна отримати таку допомогу?
— Її надають 773 громадські приймальні, створені при територіальних органах Мін’юсту. Потрібно надіслати або подати письмове звернення безпосередньо до приймальні. Його розглядають протягом 30 календарних днів. Коли ж людині потрібна лише правова інформація — 15 календарних днів. Якщо питання, порушене у зверненні, не належить до компетенції Мін’юсту, його протягом 5 календарних днів пересилають за належністю, з повідомленням про це особи. Також ведуть особистий прийом людей. Безкоштовну юридичну допомогу можуть отримати всі — громадяни України, іноземці, особи без громадянства, в тому числі біженці, які перебувають під юрисдикцією України.
— А хто може скористатися безоплатною вторинною правовою допомогою?
— Цей вид державної гарантії спрямований на створення однакових можливостей для доступу людей до правосуддя і включає такі види послуг: захист від обвинувачення, представництво інтересів у судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами, складення процесуальних документів.
Право на таку допомогу мають соціально незахищені особи, громадяни держав, з якими Україна уклала міжнародні договори про правову допомогу, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою, а також іноземці та особи без громадянства відповідно до деяких міжнародних договорів.
Положення закону набиратимуть чинності поступово. Так, із 1 січня розпочалося надання безоплатної вторинної правової допомоги особам, до яких застосовані адміністративне затримання, адміністративний арешт чи тримання під вартою як запобіжний захід; особам, які затримані за підозрою у вчиненні злочину; особам, у кримінальних провадженнях щодо яких відповідно до положень КПК захисник залучається слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для захисту за призначенням або проведення окремої процесуальної дії.
Зауважу, що повідомлення про затримання приймають лише від службових осіб органів, уповноважених здійснювати адміністративне затримання, затримання згідно з дорученнями правоохоронних органів або органів досудового розслідування. Центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, як і Координаційний центр, не уповноважені розглядати повідомлення про затримання, що надходять від громадян, як і безпосередньо надавати безоплатну правову допомогу чи призначати адвокатів для її надання у випадках, не передбачених законодавством.
Соціально незахищеним особам допоможуть безкоштовні адвокати. Фото з сайту alrf.ru
— Що зроблено, аби цей закон запрацював?
— Нині фактично сформовано нормативно-правову базу, необхідну для реалізації і закону, і положень КПК, пов’язаних із залученням захисника за новим механізмом.
Створені, облаштовані й прой?шли державну реєстрацію перші 27 центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги, призначено їх керівників. Незабаром запрацює комплексна інформаційно-аналітична система забезпечення надання безоплатної допомоги. З 1 січня центри запрацювали у штатному режимі.
11 жовтня 2012 року ми урочисто відкрили центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги в Хмельницькому. Урочистості також пройшли у Білій Церкві, де запрацював центр, який обслуговує Київщину. Обидва утворені на базі офісів громадського захисту. Загалом із 2007 року діяли три пілотних проекти (третій — у Харкові) з надання безоплатної правової допомоги, які підтримував Міжнародний фонд «Відродження». Вони стали прототипами нинішніх центрів.
Ще до 1 січня в регіонах відбулися робочі наради з правоохоронними органами для обговорення взаємодії на місцевому рівні.
За результатами двох відборів, організованих торік Мін’юстом, до реєстрів адвокатів, які залучені до надання безоплатної вторинної правової допомоги, включено 2545 осіб. У грудні центри уклали контракти з ними, сформували графіки їх чергувань. Відповідні чергові частини діють і в самих центрах. Вони приймають повідомлення цілодобово.
— На які результати очікуєте? Головний результат, безумовно, — належний захист прав усіх громадян, яким така допомога потрібна.
— Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, Конвенція про статус біженців та інші міжнародні акти передбачають обов’язок держави забезпечити безоплатну та ефективну правову підтримку особам, які її потребують, і встановити мінімальні вимоги до її надання.
Однак в Україні практика безоплатної правової допомоги досі була незадовільною. Це призводило до прийняття численних рішень Європейського суду з прав людини проти України щодо порушення вимог Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права на справедливий суд, призначення захисника та забезпечення людей безоплатною правовою допомогою.
Ми переконані: результатом роботи системи, яку нині впроваджуємо, стане зменшення кількості таких ганебних і неприпустимих випадків, істотне поліпшення ситуації з доступом до правосуддя всередині країни.
— Чи можливі ситуації, в яких закон не виконуватиметься?
— Запобіжником від таких випадків є положення законодавчих актів, які встановлюють відповідальність за невиконання або неналежне виконання обов’язків.
Координаційний центр щодоби проводить моніторинг роботи центрів щодо отриманих повідомлень, наданих доручень, виїздів адвокатів до клієнтів тощо. За результатами моніторингу звертаємося до відповідних центральних органів для коригування ситуації в окремих областях. Також знаємо, що керівництво органів правопорядку орієнтує підлеглих на своєчасне інформування центрів.
Удосконалення законодавства — постійний процес. Тож перелік підзаконних нормативно-правових актів розширюватиметься. Аби позиції різних сторін були враховані, 31 січня 2012 року Мін’юст утворив робочу групу з удосконалення законодавства про безоплатну правову допомогу. На її засіданнях опрацьовують проекти змін до нормативно-правових актів.
Також зауважу, що згідно з прикінцевими та перехідними положеннями Закону «Про безоплатну правову допомогу», поетапно збільшуватиметься коло її отримувачів. І з 1 січня 2017 року безоплатну вторинну правову допомогу в повному обсязі зможуть одержати всі категорії осіб, зазначені у статті 14 закону.
Інна КОСЯНЧУК,
«Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ «УК»
Андрій ВИШНЕВСЬКИЙ. Народився 1977 року у Харкові. У 1999 р. закінчив з відзнакою Харківський державний університет, отримав кваліфікацію біолога, викладача біології та хімії. У 2005 р. закінчив з відзнакою Київський університет права при Інституті держави і права імені В. М. Корецького НАНУ, отримав кваліфікацію юриста. З жовтня 2011 року призначений директором Центру правової реформи та законопроектних робіт при Мін’юсті, з липня 2012 року — директором Координаційного центру з надання правової допомоги.