ЕКСКЛЮЗИВ
Перший віце-прем’єр-міністр
України — міністр економічного
розвитку і торгівлі України
Андрій КЛЮЄВ
— Андрію Петровичу, розкажіть про заходи стимулювання розвитку вітчизняного сільгоспмашинобудування у 2012 році
— Світова продовольча криза відкриває для України нові можливості для виходу на зовнішні ринки. Тому розвиток сільського господарства і суміжних галузей — один з наших пріоритетів. Дуже важливо активніше розвивати внутрішню інфраструктуру — від елеваторів і портових потужностей до овочесховищ та оптових ринків. Уперше планується використання механізмів державно-приватного партнерства для реалізації відповідних проектів, що істотно розширюють потенціал вітчизняного агросектору.
Останній уже розвивається швидше за інші. Якщо ми добре попрацюємо, то за 10-15 років Україна зможе стати потужним гравцем на світовому аграрному ринку, а розвиток АПК і суміжних галузей (машинобудування, металургії, хімічної промисловості, ПЕК, будівництва та транспорту) дасть загальне збільшення робочих місць у країні на кілька мільйонів.
Аби досягти бажаних результатів ми повинні істотно покращити рівень технологічної оснащеності вітчизняного сільського господарства. На жаль, останнім часом забезпеченість наших аграрних підприємств технікою не достатня, а її рівень часто не відповідає сучасним вимогам. Ця проблема поступово загострювалася протягом останніх двох десятиліть. За останні 10 років парк зернозбиральних комбайнів та тракторів усіх марок через фізичне зношення скоротився удвічі, а парк кормозбиральних комбайнів — на 70%. Загалом забезпечення аграрних підприємств сільгоспмашинами на сьогодні становить від 45 до 80 % технологічної потреби. Паралельно збільшувалась частка імпортної техніки.
Але ми можемо досягти достатнього рівня конкурентоспроможності вітчизняної економіки та вийти на бажану траєкторію зростання лише якщо у всіх галузях стимулюватимемо розвиток вітчизняного виробництва високотехнологічної продукції. І сільськогосподарське машинобудування — яскравий приклад, де ми зобов’язані відроджувати власне виробництво на нових технологічних засадах.
.jpg)
Нещодавно під час наради з виробниками техніки для сільського господарства хтось із машинобудівників заговорив про неможливість знизити частку імпортних комплектуючих у вітчизняному комбайні нижче 20%. Не знаю, як вам, а мені ніяково чути таке в країні, яка виробляла і виробляє ефективні ракетоносії та іншу космічну техніку: купуйте найкраще устаткування і виробляйте ці комплектуючі самі! А держава створить для цього всі умови. Інакше кажучи, ми повинні сприяти якнайшвидшій модернізації виробництва. Наприклад, сьогодні Мінекономрозвитку разом з іншими міністерствами та відомствами доопрацьовує законопроект щодо звільнення від ПДВ та ввізного мита імпорту технологій та обладнання для реконструкції і модернізації вітчизняних підприємств сільгоспмашинобудування. Ми розуміємо, що в першу чергу треба технічно переоснастити тракторні, комбайнові підприємства та підприємства-суміжники, які є основними постачальниками вузлів та агрегатів. Але хочу наголосити: йдеться про технології, устаткування та комплектувальні вироби, які точно не виробляються в Україні. Відповідний перелік буде визначено Кабінетом Міністрів України. В результаті ми очікуємо на підвищення якості техніки вітчизняного виробництва.
— Чи планується обмеження доступу на наш ринок імпортної техніки?
— По-перше, ми діятимемо виключно в рамках механізмів і правил СОТ. По-друге, лише заборона ніколи не приносить позитивних результатів. Аграрії повинні бути забезпечені якісною технікою. Поки що в Україні виробляється лише близько 80% номенклатурної потреби, необхідної для виконання всіх технологічних процесів в АПК. Інакше кажучи, 20% найменувань техніки взагалі не виробляються в нашій країні. Тому підприємства галузі постійно намагаються розширювати лінійки найменувань власної продукції. Відповідно вони мають паралельно з підвищенням її якості нарощувати виробничі потужності, створювати мережі власних сервіс-центрів.
Сьогодні обговорюється кілька ідей щодо регулювання імпорту. Передовсім ідеться про пропозицію щодо введення ввізного мита на вживану імпортну техніку для АПК. Поки що остаточного рішення не ухвалено, але проблема існує — приблизно половина ввезеної техніки була у використанні, більше половини комбайнів та тракторів, які використовують наші аграрії, відпрацювали понад 20 років. Брак належного технічного сервісу призводить до підвищення затрат, адже комбайни та трактори в Україну до сьогодні завозили більш ніж з трьох десятків країн. Серед пропозицій — використовувати державні кошти для підтримки придбання техніки та обладнання виключно вітчизняного виробництва.
Але всі рішення мають бути достатньо виваженими. Адже наша мета — виконати одночасно два завдання: створити умови для забезпечення аграрного виробництва якісною технікою та стимулювати розвиток вітчизняного машинобудування.
— А як бути із можливістю створення в Україні спільних підприємств із закордонними виробниками?
— Ми справді сьогодні звертаємося до найбільших світових корпорацій: створюйте виробництва саме в Україні. А український уряд гарантує максимальну увагу кожному інвестпроекту.
З огляду на перспективи розвитку вітчизняного аграрного ринку зацікавленість світових виробників уже є. Умови із завезення технологій та устаткування, які ми плануємо створити, дають змогу робити подібні проекти цікавішими. Більш того, ми прискорюватимемо виділення земельних ділянок, значно скорочуються всі дозвільні процедури. Наприклад, з наступного року має запрацювати закон про «єдине вікно» для інвесторів. Але для нас важливо, щоб поступово всі подібні проекти довели локалізацію виробництва до 80%. Простіше кажучи, більшість комплектуючих повинна вироблятися всередині нашої країни. Нам потрібні нові технології, нові податки, нові робочі місця.
ДОСЬЄ «УК»
Андрій КЛЮЄВ. Народився 12 серпня 1964 р. у м. Донецьк. У 1983–1986 рр. працював підземним гірничим робітником на шахті ім. Засядька, підземним гірничим майстром на шахті ім. Горького, заступником начальника шахтного транспорту шахти «Білоріченська». У 1986 р. з відзнакою закінчив Донецький політехнічний інститут. Здобув ступінь кандидата технічних наук. Викладав. Став автором 18 науково-технічних винаходів у вугільній галузі, які були успішно реалізовані у 1990-1994 рр., коли він активно займався бізнесом. У 1994 р. — заступник голови Донецької облради. У 1995–1996 рр. — заступник голови Донецької облдержадміністрації і перший заступник Донецького міського голови. У 1998 р. заступник голови Донецької облдержадміністрації. 1996–2002 рр. — депутат Донецької міської ради. З квітня 2002 — народний депутат України. У Верховній Раді IV скликання — голова Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки. 2003–2004 рр. — віце-прем’єр-міністр — голова Урядового комітету з питань промислової політики, паливно-енергетичного комплексу, екології та надзвичайних ситуацій. Із серпня 2006 р. — віце-прем’єр-міністр, голова Урядового комітету з питань розвитку галузей економіки. У 2006–2010 роках — народний депутат України V, VI скликань. З березня 2010 р. — перший віце-прем’єр-міністр, а з грудня 2010 р. — перший віце-прем’єр-міністр — міністр економічного розвитку і торгівлі.