Головний режисер 
Національної опери
Анатолій СОЛОВ’ЯНЕНКО

На сцені Національної опери з великим успіхом відбулася прем’єра  одного з найвеличніших і найскладніших творінь італійського композитора Дж. Верді «Дон Карлос». Щоправда, українські постановники по-новому прочитали класичний твір. Про це ми розмовляємо з головним режисером театру і режисером-постановником опери Анатолієм СОЛОВ’ЯНЕНКОМ.

— Анатолію Анатолійовичу, шанувальники київської опери ще пам’ятають «Дона Карлоса», якого поставили майже 25 років тому...

 — Так, час спливає швидко. У світовому репертуарі це одна з найскладніших вистав, у ній задіяно повний діапазон голосів – від лірико-колоратурного сопрано до центрального баса. Нині в театрі з’явилося покоління співаків, здатних виконати ці надзвичайно складні вокальні партії. Загалом цю постановку можна вважати наймасштабнішою за історію незалежної України. Упродовж 3 годин, поки триває дійство, на сцені майже 200 наших артистів. Можемо пишатися тим, що цей складний твір втілено силами театру, без запрошення іноземних постановників і виконавців. Переконаний, ця вистава стане візитівкою Національної опери.

— Судячи з реакції глядачів, вони схвально зустріли новації, які ви додали до загалом класичного прочитання твору.

— Як головний режисер театру я виступаю за те, щоб наша Національна опера поступово відійшла від форми «костюмованого концерту». Моя мета — створити «живий театр», тобто театр емоцій, пристрастей, переживань, яскравого драматичного дійства. В опері «Дон Карлос» ми вперше використали найсучасніші театральні технології, спеціально придбали проекційне устаткування. Вже кілька років наші глядачі завдяки спеціальному табло над сценою слідкують за сценічними подіями, читаючи тексти українською мовою, незалежно від того, якою мовою виконується твір. Вважаю, що впровадження нових технологій у театральну практику дасть змогу не тільки приємно здивувати наших давніх шанувальників, а й залучити нових.

— Чи виникали творчі труднощі під час роботи над виставою?

— Ми працювали єдиною командою. З диригентом Миколою Дядюрою, який нині обіймає посаду музичного керівника театру, ми вже створили кілька вистав. Це видатний майстер, диригент із міжнародним визнанням. З ним легко і приємно працювати. Будучи людиною надзвичайно вимогливою до музичного прочитання, він залишається дуже компромісним партнером-співпостановником. Робота головного художника театру Марії Левитської, без перебільшення, належить до кращих зразків світової сценографії. Її декорації й костюми унікальні за своєю красою і складністю. Прекрасно попрацював молодий хормейстер Богдан Пліш. Він надзвичайно обдарований митець, який, я впевнений, ще багато зробить в українському хоровому мистецтві.

До речі, над виставою працювали три склади солістів. На прем’єрній партію Дона Карлоса виконав Сергій Пащук, Єлизавети — Вікторія Ченська, Еболі — Анжеліна Швачка, Ді Поза — Геннадій Ващенко, Філіпа II — Сергій Магера. Спеціально на прем’єру прилетів Тарас Штонда (Великий Інквізитор), попри  те, що він зайнятий у постановці однієї з опер Вагнера в Німеччині. Цю партію він виконував неодноразово за кордоном, має престижний контракт на неї у 2013 році, ювілейному для Верді.

До речі, сьогодні в репертуарі нашого театру є низка вистав, поставлених на музику Дж. Верді — «Бал-маскарад», «Ріголетто», «Аїда», «Травіата», «Макбет», виконується «Реквієм». Гадаю, ми зможемо провести наступного року масштабний Вердівський фестиваль.

— Прем’єра відбулася — час готувати нову роботу?

— Так. Разом із художнім керівником  театру Мирославом Скориком розпочинаємо реалізацію наступного проекту — нової музично-сценічної редакції опери М. Лисенка «Наталка Полтавка», яку буде представлено глядачу ще до завершення цього театрального сезону — прем’єру  заплановано на 4 липня.

Наталя ЛІЩИНСЬКА
для «Урядового кур’єра»

ДОСЬЄ «УК»

Анатолій СОЛОВ’ЯНЕНКО. Народився 1980 року. Закінчив Національний університет імені Тараса Шевченка, Київський національний університет культури і мистецтв, Національну музичну академію. Працював асистентом режисера, режисером, режисером-постановником, а з 2011 року — головний режисер Національної опери України. Кандидат мистецтвознавства, доцент. Народний артист України, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка.