Даішників у нас не сварить хіба що ледачий. А так — і «хабарі беруть», і «зупиняють, коли їм заманеться», й «на ДТП вчасно не їдуть», а якщо приїхали, «не того винуватим роблять», і Правила дорожнього руху намагаються зробити більш жорсткими, і ще багато таких «і». Проте лютневі події в країні, коли від куль убивць загинуло п’ятеро інспекторів ДАІ, а решта, принаймні в столиці, не поспішала, як то кажуть, лізти поперед батька в пекло (пам’ятаю кілька днів, коли інспектора удень з вогнем на дорозі не можна було знайти), переконали: без співробітника Державтоінспекції на дорозі не можна — заради нашої ж із вами безпеки.
Та проблеми, поза всякими сумнівами, є: і корупція у відомстві — факт відомий, і на автошляхах хотілося б порядку більше, і зарплатня у самих інспекторів залишає бажати кращого. Тож служба банально недоукомплектована. Розв’язати їх усі одним махом не можна, та й без реформи відомства не обійтися. Два місяці тому ДАІ України очолив полковник міліції Анатолій СІРЕНКО. Тож сьогодні він розповідає «Урядовому кур’єру» не тільки про стратегічні плани, а й про те, що вже встиг зробити за час своєї роботи на посаді керівника Державтоінспекції.
— Анатолію Петровичу, прийшовши на цю досить непросту посаду, ви, окрім усього, почали активно зустрічатися з людьми. З чим вони йдуть до головного даішника України і чи вдається їм допомогти?
— Я справді тричі на тиждень — у понеділок, середу і п’ятницю — приймаю громадян у свій вільний час, з 19-ї до 22-ї вечора, а у вівторок — з 10-ї ранку до години дня. Чому обрав такий графік? Бо робочого часу банально не вистачає! Якби доба була не 24, а 25 або й більше годин, їх би все одно бракувало, щоб зробити усе, що треба, й зустрітись із тими, хто цього хоче. Тому спілкуюсь у цей час із людьми, а це щодня від 20 до 40 чоловік, не тільки особисто, а й по телефону. Географія широка — звертаються з усієї України.
У кожного свій біль: один розказує про несправедливо, як він вважає, забране посвідчення, інший скаржиться на інспектора, ще в когось — запитання стосовно реєстрації автомобіля. У пам’яті — звернення про викрадення автівок, а також щодо дій наших співробітників під час подій у центрі Києва, у мене вже зібрані матеріали для прокуратури… Вже є кримінальні провадження, проводяться розслідування, висновки буде оприлюднено трохи пізніше. Але хочу запевнити: ті працівники ДАІ, які у цей непростий для країни час зуміли пройти свій життєвий шлях, не порушивши закон, і далі працюватимуть.
Що ж до роботи Державтоінспекції у регіонах, то особливо незадоволені нею люди у Миколаївській і Дніпропетровській областях. На Миколаївщині ми вже провели перевірку — і тамтешній начальник ДАІ написав рапорт про звільнення, призначається новий керівник. Крім того, вирішуються питання щодо заступників. У Дніпропетровській області нового начальника вже призначено. Хочу зазначити: кожен випадок зловживання службовим становищем, передусім хабарництво, керування автомобілями в нетверезому стані, буде суворо каратися. Й це стосується не тільки тієї людини, яка порушила закон, а і її безпосередніх керівників. Це моя принципова позиція.
— Чи вже має свого керівника ДАІ Львівщини і чим закінчилася історія з паном Мицаком, який теж претендував на цю посаду?
— Була така кандидатура, але громадськість її не підтримала. Нині начальника ДАІ Львівської області ще не призначено — ідуть перемовини, ми вивчаємо претендентів, обговорюємо їх спільно з людьми, тож Львівщина отримає начальника ДАІ уже найближчими днями.
— Напередодні поцікавилась у всіх знайомих водіїв, що б вони хотіли запитати у начальника Державтоінспекції України. Так от, люди хочуть знати, чи зміниться чинний швидкісний режим? Йдеться насамперед про оті додаткові 20 км, які всі зі спокійною совістю плюсують до дозволених у містах 60 км/год і за які поки що нікого не карають?
— Знаєте, а я навіть не сумнівався, що водіїв найбільше цікавить оцей люфт швидкості! Ми повинні діяти у законодавчому полі, тож поки що за ці додаткові 20 км (але тільки 20, а не, скажімо, 40 чи й 50!) ніхто й нікого карати не буде. Та ми готуємо свої пропозиції змін до відповідного закону — з тим, щоб привести його у відповідність з європейськими нормами. Оці «+20 км» були виправданими тоді, коли вітчизняні інспектори користувалися приладами, що давали велику похибку. Сучасні ж більш точні, тож можна залишити люфт на рівні 3–5 км, максимум 10, але в жодному разі не 20! Ні в одній країні світу подібної норми немає.
— А вам особисто правила руху якої країни імпонують найбільше?
— Я б не говорив про якусь окрему — мені імпонують ПДР цивілізованих країн, де і водії, і пішоходи розуміють, що треба бути законослухняними, де кожен учасник дорожнього руху поважає іншого такого ж учасника, бо від цього залежить безпека здоров’я і, зрештою, життя. Але я належу до людей, які зважено й послідовно ставляться до прийняття будь-яких рішень. Скажімо, у нас в країні, передусім у Києві, є такі місця, де швидкість можна збільшити. У столиці, до речі, на одинадцяти ділянках ми це вже зробили. Проте якщо брати центральну частину міста, то там її ще й зменшувати потрібно.
Насправді зменшення швидкісних режимів — загальноєвропейська тенденція: у більшості країн зокрема й таким чином борються за життя своїх громадян. У нас же нині ситуація із гарантування безпеки дорожнього руху залишається не просто складною — навіть загрозливою. Тільки цього року внаслідок ДТП за І квартал загинуло 893 людини. Торік ця цифра була на 10% меншою. І хоч ситуація у квітні вже стабілізувалася й навіть зафіксовано деяке зниження показників, ми за погодженням з МВС ініціюємо проведення загальнонаціонального форуму з безпеки дорожнього руху. Для участі у ньому вже зареєструвалися майже два десятки організацій, тож, на мою думку, спільними зусиллями ми знайдемо, як зменшити оті показники смертності на наших дорогах.
— Один із варіантів вплинути на недисциплінованих водіїв — камери фіксації правопорушень. Роботу з їх встановлення свого часу розпочинали. Цікаво, чому її згорнули: грошей не вистачило чи їх корупція з’їла? І чи плануєте ви повернутися до ідеї встановлення таких камер?
— Чим менше водій спілкуватиметься з інспектором, тим менше буде приводів для корупції на цьому щаблі. А фіксація за допомогою приладів, які не можна ні вмовити, ні обдурити, ані запропонувати їм хабара, — це передусім відновлення справедливості й невідворотність покарання, якщо людина порушила ПДР. Не поважаєш правила пересування на дорозі — нехай тобі, як кажуть у народі, приходить отой «лист щастя», причому незалежно від того, ти звичайний слюсар чи обіймаєш серйозну керівну посаду. Перед законом усі повинні бути рівними.
Проте на сьогодні, враховуючи існуючу в країні економічну ситуацію, розв’язання цієї проблеми ми призупинили. Хоч для мене як для керівника Державтоінспекції країни було б дуже добре, якби працювала автоматична фіксація порушень правил дорожнього руху. Повірте, це відчутно змінило б ставлення і до ДАІ, й до країни в цілому, на кілька кроків наблизивши її до європейських стандартів. Та щоб довести розпочате до кінця, потрібні серйозні капіталовкладення, а за нинішніх умов говорити про гроші, необхідні для такої системи, було б неправильним. Тож заспокою водіїв: поки що «листів щастя» не буде, але це не означає, що їх не буде зовсім.
— Чи можна говорити про те, що ви ініціюватимете реанімацію цієї програми?
— Такі плани — у довгостроковій перспективі.
— Цікавить людей і питання, яким повинен бути час доїзду інспекторів ДАІ на місце ДТП. І як вплинути на ваших співробітників, якщо доводиться чекати годинами?
— По-перше, якщо водії дотримуватимуться на дорогах правил, то й працівники ДАІ швидше доїдуть до місця пригоди й нададуть допомогу тим, хто її потребує. По-друге, ще коли я працював начальником ДАІ міста Києва, у мене була вимога — екіпаж на місце ДТП повинен доїхати за 15 хвилин. Вважаю, що і тепер має бути саме так, причому не тільки в Києві, але й у інших містах. А якщо довго не їдуть, телефонуйте за номером (044) 272-57-52, будемо розбиратися, в чому справа.
— Окрім недисциплінованих водіїв, маємо на дорогах ще й украй недисциплінованих пішоходів. І якщо на водія ще є якісь важелі впливу, то з пішоходами складніше…
— Нашого пішохода справді на дорозі можна побачити скрізь: він може перебігати навіть швидкісну магістраль по 3–4 смуги в обох напрямках! У цивілізованих країнах такого немає. І в нас не повинно бути. Тож ми зараз готуємо пропозиції змін до законодавства, зокрема і для збільшення адміністративного впливу на пішоходів. Яким саме має бути цей вплив, винесемо на обговорення громадськості. Можливо, люди самі порадять, як виховати неслухняних пішоходів, адже останні не тільки ризикують власними життями, що неприпустимо, а й підставляють водіїв, не враховуючи того, що темної пори у світлі фар їх не видно, а автомобілі мають певний гальмівний шлях і не можуть зупинитися раптово, навіть за невеликої швидкості. Цифри переконують, що саме поведінка пішоходів стає причиною ДТП майже у третині випадків.
— Окрім зростання статистики з ДТП, останнім часом побільшало і крадіжок авто…
— Справді, й по місту Києву, і по Україні в цілому є збільшення кількості незаконних заволодінь автомобілями в середньому на 10%, хоч у деяких областях цей показник нижчий. Мене часто запитують, які саме машини крадуть. Та всякі! Якщо «Жигулі», то частіше «дев’ятки». Серед іномарок не буду виокремлювати жодну: у бідніших регіонах викрадають дешевші, у багатших — дорожчі. Автозлодії не гребують і «Мерседесами».
Проблема пошуку викрадених автомобілів складна, хоч ми над нею працюємо. Тож я порадив би водіям більш відповідально ставитися до свого майна. Транспортні засоби повинні зберігатися щонайменше на охоронюваних стоянках. Якщо немає такої можливості, то поставте машину на видному місці — біля ліхтаря, навпроти вікон, біля під’їзду. Вони мають бути оснащені, окрім сигналізації, ще й запірними пристроями на коробку передач, тобто мультилоками.
— Нещодавно на посту «Биківня» у Святошинському районі Києва відкрили стелу трьом загиблим інспекторам ДАІ, але ж у хлопців залишилися сім’ї. Ви їм якось допомагаєте?
— Ми зараз займаємось і тим, щоб пам’ятники на їхніх могилах поставити, і про родини дбаємо. У когось із них лишилися діти, у когось — і батьки є. Кожна родина вже отримала по 10 тисяч гривень допомоги. Будемо підтримувати їх і далі. Невдовзі відкриємо меморіал ще двом загиблим. І вже направлено подання на ім’я в. о. Президента, щоб усі п’ятеро загиблих і той інспектор, який отримав тяжкі вогнепальні поранення, отримали державні нагороди. А ті нелюди, які розстріляли хлопців, повинні понести заслужене покарання. Затримані є, триває розслідування.
— Анатолію Петровичу, люди стривожені ще й відсутністю у спеціалізованих центрах надання послуг бланків водійських посвідчень та свідоцтв про реєстрацію автомобілів…
— Річ у тім, що нині триває перехід до друку цих документів на принципово новому обладнанні. Якщо досі така бланкова продукція виготовлялась на базі консорціуму ЄДАПС, відтепер це робитиме поліграфкомбінат «Україна». Якщо бланки, виготовлені ЄДАПСом, коштували майже 200 гривень, то тепер їхня вартість становитиме всього 108 гривень.
Окрім того, саме зараз оці центри ДАІ, про які ви запитуєте, забезпечуються новими програмно-апаратними комплексами. Їх в Україні аж 257, тож, самі розумієте, за день цього зробити не можна. «Перехідний» період якраз і супроводжується нестачею бланків. А щоб звести до мінімуму незручності для громадян, нами прийнято рішення на цей час забезпечити видачу — замість водійських посвідчень — тимчасових реєстраційних талонів. Орієнтовно перші бланки з’являться вже 5–6 травня — і ці тимчасові талони відразу можна буде замінити на постійні документи.
— На своїй прес-конференції ви сказали, що не вистачає 10% інспекторів. Ті, хто працює, отримують невеликі гроші, а про соціальний захист годі й мріяти. І хоч економічна ситуація складна, про людей забувати не можна. Що б ви хотіли, аби в першу чергу було зроблено в цьому напрямі?
— Справді, зарплатня співробітника автоінспекції і в міліції в цілому дуже маленька. А якщо людина ще й одружена і їй доводиться винаймати житло, звести кінці з кінцями складно. Передусім хотілося б, щоб був соціальний пакет. Йдеться навіть не про заробітну плату, а її нижній рівень — він повинен становити не менш ніж 4–5 тисяч, тоді люди дорожитимуть своїм місцем, і про корупцію ми б напевне забули.
Йдеться про можливість бодай через 10–15 років отримати житло, хай навіть службове. Або придбати його хоч би на умовах 50 на 50 чи 30 на 70, коли частину коштів сплачуватиме держава. Якщо людині є де жити і є за що утримувати сім’ю, повірте — вона працюватиме не за страх, а на совість.
Лариса УСЕНКО,
«Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ «УК»
Анатолій СІРЕНКО. Народився 1962 р. в селі Дружня Бородянського району на Київщині. Після школи вступив до Житомирського автодорожнього технікуму. Із 1984 р. працює в міліції. Був інспектором ДПС у Києві, з липня 1998 р. обіймав посаду начальника відділу ДАІ Шевченківського райуправління м.?Києва. У 2001 р. його призначили заступником начальника управління ДАІ ГУ МВС у м. Києві, потім — начальником управління ДАІ столичної області. З 2008 р. очолював ДАІ м. Києва. Згодом — управління матеріального забезпечення ГУ МВС України у Київській області. 24 лютого ц. р. очолив ДАІ України.