ПРОБЛЕМА

«Вітчизняним супермаркетам чомусь вигідніше торгувати закордонними яблуками»

 

 Генеральний директор корпорації 
«Вінницясадвинпром» 
Анатолій СЕМЕНЮК

Область здавна славиться своїми садами. Ще у XIX ст. подільські яблука були в добрій ціні у Санкт-Петербурзі, згодом розходилися чи не в усі куточки колишнього СРСР. А за незалежної України вінницькі садівники взялися впроваджувати найкраще зі світової практики. Цьому сприяє держава, яка частину коштів з одновідсоткового збору з продажу алкогольних напоїв і пива спрямовує на розвиток галузі. Вже понад 10 років область є визнаним лідером з усіх показників у садівництві. Про тенденції в галузі наш кореспондент веде мову з генеральним директором корпорації «Вінницясадвинпром» Анатолієм СЕМЕНЮКОМ.

— Анатолію Івановичу, споживачів цікавить, чи будемо цього року з яблуками?

— У садах корпорації є приблизно 100 тис. т яблук. Планували отримати більше, однак завадили холод і потім спека в період цвітіння. Та у провідних господарствах, таких як у селах Шура-Копіївська, Жорнище, Строїнці відповідно Тульчинського, Іллінецького і Тиврівського районів яблука вродили краще, ніж торік. Зберемо рекордний за останні роки врожай — 100 тис. т! Вінницькі сади — найкращі в Україні. Це підтверджує статистика: торік господарства нашої корпорації виробили 43% яблук від обсягу їх валового збору в організованому секторі економіки країни.

— Сьогодні зайдеш до супермаркету, а там реалізують дорогі закордонні. Чому так і за якою ціною будуть відпускати яблука у господарствах?

— Думаю, що цього року ціна не буде більшою від торішньої. А торік 1 кг яблук коштував 3-5 грн. Ми вже реалізували ранні яблука, почали збирати осінні, а зимові сорти ще зачекають, бо якраз вони набирають кольору і смакових якостей. Купують імпортні, напевне, від необізнаності. Цього року в деяких країнах ЄС, які постачають на наш ринок продукцію, яблуні обприскували 40 разів. Це ж скільки у них отого всього? А ми свої сади проти шкідників і хвороб обробляли лише 10 разів. Не тому, що бідніші, а тому, що у нас клімат інший. Люди дивляться, що імпортне гарне. Наші теж гарні. І попит є. Торік господарства корпорації чимало продали їх до Казахстану, Росії, Білорусі. Вітчизняним супермаркетам чомусь вигідніше торгувати закордонними яблуками. Тому ми знайшли ринок і нормально їх реалізували. Чому така державна політика — це не моє питання. Ми виробники...

— Та чи є в господарствах сховища, щоб круглий рік постачати садівничу продукцію на вітчизняний ринок?

— Сховища для зберігання фруктів є. Щоправда, вони старої конструкції. Донедавна у нас зовсім не було камер з регульованим газовим середовищем. Для охолодження використовували аміачні установки. Звичайно, це позавчорашній день. Тому вже замінили обладнання в холодильниках на фреонове. Дехто робить з регульованим газовим середовищем. Наприклад, нещодавно здали в експлуатацію сучасне сховище (це заслуга уряду) в селі Василівка Тиврівського району на 17 тис. т. Трохи менше будується у Брониці Могилів-Подільського району, Строїнцях Тиврівського району. Кілька нових звели у Немирівському і Тульчинському районах. Наразі круглий рік можемо зберігати 40% врожаю. Це серйозні обсяги. Звісно, цього недостатньо. Але проблему розв’язуємо, зокрема з допомогою держави.

— На полицях в магазинах є широкий вибір яблучного соку   вітчизняних виробників. Знаю, що кілька років тому переробні підприємства хотіли майже задарма купувати несортові яблука і в низці господарств їх навіть не збирали. Як тепер?

— Уже другий рік триває взаємовигідна співпраця між садівниками і переробними підприємствами. Останніх в області багато і вони дуже потужні. Тож частину своєї продукції відправляють в Європу, де вінницьким соком покращують якість соків з інших країн. Нині переробні підприємства приймають яблука по 1-1,2 грн за кілограм. Це нормальна ціна, і вони будуть  корисні для області і держави.

— Протягом останніх 10 років садівнича галузь в області добре розвивається. Завдяки чому це стало можливим?

— Господарства корпорації «Вінницясадвинпром» і цього року за всіма показниками будуть найкращими в державі. Лише цієї весни ми заклали майже 600 га молодого інтенсивного саду. А загалом його маємо понад 4 тис. га, що становить 30% від загальної площі садів. Це європейський показник. А підняли галузь завдяки допомозі держави, яка частину коштів з одновідсоткового збору з продажу алкогольних напоїв і пива направляє на розвиток садівництва. Звісно, і самі наполегливо працюємо.

Пишаюся тим, що в Україні молоді сади нічим не поступаються кращим європейським. Однак стає прикро, коли під час заходів на обласному рівні про все згадають (про ріпак, молоко тощо), а про садівництво промовчать, нібито ця галузь не потрібна. Разом з тим, коли доходить до звітності, то торкнутися справної цифри охочих не бракує. В області жодна структура, крім нашої, не займається садівництвом. А до корпорації входять понад 70 господарств, це і потужні, які мають 500 га саду, і фермерські, де під фруктовими деревами всього 5 га. Ми надаємо усім практичну і теоретичну допомогу, своєчасно інформуємо про нове. Принагідно зауважу, що колись садівничі об’єднання були в кожній області та була вертикаль в галузі. Тепер в Мінагропроді є відділ садівництва, виноградарства і виноробної промисловості, та їх там лише кілька осіб, і їм не до політики...

Їстимеш сонячний плід, житимеш до ста літ. Фото з сайту yandex.ru

— Але ж ви самі сказали, що в області галузь ефективно розвивається завдяки допомозі держави. То в чому, власне, проблема?

— Такі корпорації як вінницька залишилися тільки у 3-4 регіонах. І саме тут вона розвивається. А решта? Садівництво дає  людям роботу і заробіток, надходження до бюджету і валюту державі. Однак треба, щоб інтереси галузі хтось представляв і відстоював. А питань виникає безліч — від робочих до тих, які треба розв’язувати на законодавчому рівні.

Наприклад, не врегульовано законодавчо використання паїв під садами. Багаторічні насадження, які є основними засобами, ввійшли до статутного фонду акціонерних товариств задовго до розпаювання у них землі. Проте у Земельному кодексі це не врахували, і тепер виникають конфлікти між власниками земельних паїв і власниками багаторічних насаджень. Один каже, що сад його, а другий — що все, розміщене на земельній ділянці, належить йому. Суди приймають різні рішення. Ми неодноразово зверталися до депутатів, але питання залишається неврегульованим. Є непорозуміння з контролюючими органами. Не встигне господарство одержати державну підтримку, як вони вже усі там. Зачіпку знаходять. Наприклад, чому замість джонаголду посадив джонагоред? А це та сама яблуня, той самий саджанець і стільки ж коштує, така сама схема посадки, та сама підщепа, тільки помологічна назва сорту дещо різниться. Та починається: лише одні поїхали, як другі приїхали... В останні 2 роки сильніші господарства відмовляються від державної підтримки. Але ж тим, що започатковують садівничу галузь, без неї не обійтися. Передусім це стосується фермерських господарств. За використанням державних коштів, безперечно, має бути контроль, однак не слід доводити це до абсурду.

Наша країна має сприятливі ∂рунти і кліматичні умови для ведення садівництва. Не до нас іноземці яблука мають везти, а ми до них.

— Які перспективи виходу на ринок Європи?

— Двоє садівничих господарств області вже отримали від європейських лабораторій сертифікати, які дозволяють торгувати продукцією на ринках ЄС. Ідеться про органічно чисту продукцію. Семінар з цієї теми, який ми днями провели на базі Іллінецького аграрного коледжу, зібрав широке коло садоводів. Це дуже перспективний напрям. Створюємо структуру, яка буде займатися моніторингом, реалізацією продукції за кордон, органічним веденням садівництва. У США, де я вивчав цю тему, органічні продукти садівництва на 30% дорожчі від звичайних. Тож зважаючи на ціну вітчизняних яблук, у нас вони будуть доступні не лише для заможних, а для всіх споживачів.

Олег ЧЕБАН,
«Урядовий кур’єр» 

ДОСЬЄ «УК»

Анатолій СЕМЕНЮК. Народився 1949 року на Вінниччині. Закінчив Уманський сільськогосподарський інститут. В садівництві з 1979 року.

Заслужений працівник сільського господарства, нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня.

КОМЕНТАР

Ігнат МАТАСАР,
завідуючий відділенням гігієни харчування і безпеки
їжі Центру радіаційної медицини 
Академії медичних наук України

— Асортимент вітчизняних фруктів у супермаркетах, на жаль, не дуже широкий. Хоча останнім часом вони все ж почали з’являтись у продажу. Приміром, ті ж яблука. Чому наші магазини неохоче працюють з вітчизняними виробниками? Тут є кілька відповідей. Вочевидь, іноземці пропонують торгівцям вигідніші умови співпраці. Що наш дядько, у якого вродили яблука, зможе їм запропонувати, окрім самих фруктів? Нічого. Ви ж бачите, що відбувається на Херсонщині та в Криму: безліч фруктів лежить і гниє, а бажаючі їх купувати в чергу не шикуються. А іноземці і «відкат» дадуть, і товар у них виглядає краще, і зберігатиметься триваліший час. Адже вони перед продажем яблуко обробили харчовим воском. Ця речовина не є шкідливою для людини і прекрасно змивається теплою водою, але вона затримує доступ кисню до самого яблука і завдяки цьому псується воно не так швидко.