Директор Інституту сільського
господарства степової зони
Національної академії аграрних наук України
Анатолій ЧЕРЕНКОВ
З кожним роком в Україні дедалі більше сіють кукурудзи. Коли станеш у полі перед її височенною й непроглядною стіною, здається, вона закриває весь світ. Насправді ж навпаки — дає шанс увійти в нього повноправним господарем. Адже кукурудза — неперевершений за багатьма показниками продукт для людей і тварин. З неї можна виготовляти альтернативне паливо. Зрештою, золоте зерно можна успішно експортувати. Набагато більше про кукурудзу знають в Інституті сільського господарства степової зони НААН, де займаються селекцією королеви полів. Наш гість — директор інституту Анатолій ЧЕРЕНКОВ.
П’ятнадцять тонн з гектара — реальність
— Анатолію Васильовичу, вас не ображає, що окремі господарники віддають перевагу сортам іноземної селекції?
— Ще й як! Адже маємо вітчизняні не гірші, пристосовані до наших кліматичних умов.
Українські селекціонери запропонували виробництву понад 200 гібридів різних груп стиглості й напрямків використання, занесених до Державного реєстру на 2011 р., у тому числі 66 — Інституту сільського господарства степової зони НААН з потенційною врожайністю до 15 т/га. Зокрема, у 16-річних дослідах інституту врожайність гібридів різних груп стиглості за 16 років була на рівні 5,67 т/га, а у кращих гібридів — 7-8,5 т/га. Можна з упевненістю стверджувати, що врожайність кукурудзи на рівні 4-4,5 т/га в центральній частині Степу, 5,5-6,0 т/га в північному Степу і 6,5-7,5 т/га у Лісостепу та Поліссі є реальною.
— Що ж заважає?
— Недотримання технологічних вимог, брак високоякісного насіння.
— В яких областях його доцільніше вирощувати?
— Найкращий агрокліматичний потенціал для насінництва кукурудзи у Полтавської, Вінницької, Черкаської, Кіровоградської та прилеглих до них областей. Вплив несприятливих умов тут найнижчий.
— Кукурудза вибаглива до погодних умов. Чи враховують це селекціонери?
— У кукурудзи підвищення температури на 1оС понад оптимальну призводить до зниження врожаю на 3%. За прогнозами метеорологів, в Україні зміни клімату спричинять вирівнювання умов у регіонах, тобто якщо в Степу очікується підвищення середньорічної температури на 1оС, то в Лісостепу й Поліссі на 2,5 — 3оС і зменшення опадів на 10-15%. Клімат може стати більш м’яким і помірним у центральних і північних регіонах, покращаться умови для сільськогосподарського виробництва, але збільшиться кількість аномальних явищ і років. У Степу посушливі умови посиляться, що може призвести до зменшення виробництва рослинницької продукції. Такі прогнози слід враховувати уже зараз і відроджувати зрошувальні системи.
Енергія золотавих зерен дуже потрібна економіці. Фото з сайту wallspaper.ru
Що посієш, те й пожнеш
— Анатолію Васильовичу, кількість насіння ще не означає, що все воно високої якості. А саме вона визначає конкурентоспроможність продукту.
— В Інституті реалізована програма відтворення насіннєвого матеріалу з високими сортовими якостями. Так, в останні роки, за даними ∂рунтового сортового контролю, такі показники як сортова типовість та ступінь стерильності значно покращились. Наявність сортових домішок в них в 2,5 раза менше, ніж в середньому по Україні. Таке насіння наближається до кращих зразків зарубіжних компаній.
У вітчизняних селекційних установах значно зросли сортові і посівні якості батьківських форм. Це дозволяє отримувати високоякісне насіння гібридів, яке у 4-5 разів дешевше за імпортне.
На жаль, торік наказом МінАП внесено зміни в систему сортової ідентифікації насіння. Досвід його виконання виявив суттєві недоліки встановленої ним схеми проведення процедури. По-перше, він дуже затратний для селекційних установ.
По-друге, існують значні зауваження відносно методики його проведення та рівня кваліфікації спеціалістів Держсортслужби. Процедура вивчення гібридів та їх батьківських компонентів і зв’язані з цим правові аспекти настільки ускладнилась, що ми вважаємо за доцільне ввести спеціалізацію в аграрних університетах з питань підготовки спеціалістів по сортовивченню. Не виключено, що необхідно відкрити і аспірантуру з цієї проблеми на базі НААНУ.
А для прискорення отримання інформації за сортовою типовістю насіння ∂рунтовий сортовий контроль необхідно запровадити в зимових розсадниках, що виключить запізнення оцінки на рік, як це має місце сьогодні, та дозволить успішно конкурувати з зарубіжними фірмами і зменшить небезпеку значних витрат при забороні реалізації партії насіння.
— Не ви перший звертаєте увагу на недоліки в роботі державної служби з охорони прав на сорти.
— А тому, що вона не завжди сприяє розвитку вітчизняної селекції, вона високовитратна і громіздка. Витрати на реєстрацію та підтримання сорту в реєстрі для приватних фірм вже співставні з витратами на створення сорту. В результаті в Україні за 20 років ринкової економіки так і не розвинулась приватна селекція, і основний тягар фінансування селекційних робіт несе на собі бюджет. В той же час на вітчизняний ринок масово заходять потужні приватні іноземні селекційні компанії, бюджет яких на селекційні цілі в десятки, а то й сотні разів перевищує фінансування всіх наукових програм державних селекційно-насінницьких підрозділів. А це — загроза продовольчій безпеці держави і ставить Україну в положення сировинного придатка розвинутих країн. Додам, що гальмами широкої комерціалізації вітчизняної інноваційної продукції часто виступає нормативно-правова база, яка забороняє здійснювати наукову міжнародну діяльність та виключає умови правового регулювання обігу насіннєвого матеріалу призначеного для селекційних та дослідних робіт. Недосконала правова база дає підстави державним службам зменшувати темпи впровадження наукового продукту вітчизняних закладів за рахунок необшгрунтованих тарифів на їхні послуги та непередбаченості їхніх дій.
ДОСЬЄ «УК»
Анатолій ЧЕРЕНКОВ. Народився 01.10.1954 р. в с. Богородське Глазуновського району Орловської області. Закінчив Курський сільськогосподарський інститут за фахом «агрономія». Професор. Доктор сільськогосподарських наук. Член-кореспондент НААН. Автор 192 наукових праць. Має чотири патенти на винаходи. Директором інституту призначений 23 лютого 2011 р.
Микола ПЕТРУШЕНКО
«Урядовий кур’єр»
АВТОРИТЕТНО
Зношений потяг вгору не влізе
Академік-секретар відділення
наукового забезпечення
трансферу інновацій
Національної академії
аграрних наук, академік НААН
Ігор ГРИНИК:
— Нинішня система насінництва кукурудзи започаткована наприкінці 50-х років минулого століття і застаріла. В ринкових умовах вона майже не змінилась.
Нині в Україні існує тільки 3 сучасних кукурудзообробних заводи, декілька будуються і реставруються, що дозволяє виробити понад 30 тис. т якісного насіння. Крім того ще близько 20 тис. т насіння не завжди високої якості можна отримати на старих приватизованих заводах, побудованих в 60-і роки. Існуючий дефіцит насіння частково компенсується за рахунок імпорту та вітчизняного виробництва насіння на примітивних лініях з доробки. Такі господарства не тільки не можуть забезпечити виробництво якісного насіння, але й негативно впливають на цінову кон’юнктуру ринку, що часто зумовлюється демпінгом та тіньовим обігом насіння. В результаті неконтрольованого зниження ціни на насіння відношення до вітчизняних гібридів виробників зерна будуються не на фірменій основі технологічного супроводу, який потребує окремих витрат на добрива, засоби захисту, місце в сівозміні, а як до низькопробного продукту, що можна виробляти за спрощеною дешевою технологією.
Для припинення явищ, які дискредитують вітчизняну селекцію, вкрай важливо в найближчі роки побудувати 5-6 заводів загальною потужністю 30-40 тис. т при основних селекційних установах. При плануванні місця розташування заводів необхідно враховувати цілу низку рекомендацій вчених НААН.
Зведення нових кукурудзообробних заводів дозволило б задовольняти потреби України в насінні на 80-100 %. Невідкладною є реконструкція наявних заводів з доробки батьківських форм.
В усіх насіннєвих установах та господарствах вкрай важливо поновити парк збиральної техніки. Старі, зношені комбайни можуть травмувати до 70 % насіння, що автоматично призводить до втрат 15-20 % урожаю.
Водночас слід зазначити, що в останні роки більш тісною стала співпраця між селекційними закладами і виробниками репродукційного насіння. Це створює основу для формування системи насінництва, яка поширена в розвинених країнах. Її особливістю є формування навколо оригінатора об’єднання виробників насіння, яке встановлює внутрішні правила виробництва, контролю його якості, маркетингу продукції та фінансує селекцію і реєстрацію гібридів. Така форма державно-приватного партнерства під керівництвом НААН України дозолила б покращити фінансування прикладних селекційних програм та зосередити державні кошти на вирішенні фундаментальних задач селекції. Для захисту вітчизняного ринку насінництва та розвитку державного сектору інноваційних досягнень створена асоціація виробників насіння, яка буде захищати права вітчизняних селекціонерів і насіннєводів.