26 квітня 2021 року, минає 35 років з дня аварії на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної станції. У 1986 році, практично в центрі Європи, поруч із багатомільйонним містом — столицею України, утворилася територія, на якій звичайне життя буде неможливим ще мільйони років.

Наприкінці 80-х років минулого століття Чорнобильська зона відчуження викликала страх, оскільки техногенної аварії подібного рівня за часів існування людства не траплялося ніколи. Ця територія стала об’єктом підтримки з боку міжнародної спільноти, яка допомогла Україні накрити новим безпечним укриттям четвертий енергоблок ЧАЕС та вивести з експлуатації решту енергоблоків атомної станції.

Сьогодні ж 30-кілометрову Зону відчуження все частіше називають Зоною відродження. На цю територію покладаються великі інвестиційні сподівання. А природний заповідник, створений в практично безлюдній Зоні, який не має аналогів у світі, являє собою унікальний об’єкт для науковців та екологів. Чим сьогодні живе Зона відчуження, чи можливе використання цієї території з користю для країни? Про це кореспондент Укрінформу попрохав розповісти голову Державного агентства з управління зоною відчуження Сергія КОСТЮКА.

«У зоні природа повертає собі те, що людина в неї колись забрала»

ЗОНА МАЄ НЮАНСИ В ОРГАНІЗАЦІЇ ДІЛОВИХ ПРОЦЕСІВ

— Пане Сергію, почнімо з планів про промислове використання Зони, оскільки про це зараз дуже багато говорять. Можливо, є якісь проблеми, з огляду на невелику кількість реалізованих проєктів? Відомо про будівництво в Зоні сонячних електростанцій. Їх поки залишається дві?

— Так, одна — на Чорнобильській АЕС, друга в місті Чорнобиль. Вони невеличкі. Сонячна електростанція на ЧАЕС уже працює, а друга знаходиться на процесі узгодження і підключення до мереж. Зараз у нас в розробці два проєкти вітрових станцій. Ми підписали договір на оформлення документів, акт на відведення землі. Одна вітрова електростанція буде зведена біля Залісся, а друга — біля Копачів. Ці проєкти перебувають на погодженні в Кабміні.

— Тобто, альтернативна енергетика на цьому етапі — єдині інвестиції в Зону відчуження?

— Зараз ідуть перемовини по низці перспективних проєктів.

Це — різні проєкти у сфері переробки сировини, альтернативні електростанції, які працюють на спалюванні лісу, що вигорів під час пожеж. У нас є декілька таких проєктів, адже цю деревину потрібно вилучати, ми не можемо її вивозити із Зони. Тому вона буде перероблятися й використовуватися в самій Зоні.

— Чого не вистачає для того, щоб ці проєкти множилися і запускалися якомога швидше? Через побоювання, що в Зоні небезпечно? Чи банально бракує реклами, презентацій інвестиційного потенціалу цієї території?

— Це комплекс питань. Ми ж не живемо в якійсь іншій країні, у нас не найкраща ситуація зараз з інвест-проєктами взагалі.

Плюс до того (чи мінус?), що це Зона відчуження, і вона має свої нюанси в організації ділових і виробничих процесів. На жаль, ці процеси не поліпшують ситуацію. Є дуже специфічні питання стосовно знаходження людей у Зоні, термінів перебування, відповідного харчування, проживання — дуже багато виникає побутових питань, які складають велику затратну частину для інвестора. Інвестори мають більші витрати на утримання персоналу. Але разом із тим — є технічні нюанси, які дозволяють компенсувати ці витрати та виходити на якийсь прибуток.

— Яка ситуація зі сховищем осклованих радіоактивних відходів? Його будівництво зрушило з місця?

— Був оголошений тендер, пройшла кваліфікація учасників, і, сподіваюся, найближчим часом тендер буде проведений та завершений. Заявки на участь подали 6 учасників, і ті з них, які пройдуть кваліфікацію, будуть допущені до тендеру. Цим питанням займається Державне спеціалізоване підприємство "Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами". Я сподіваюсь, що тендер відбудеться вже в травні.

— Прокоментуйте ситуацію навколо нового фонду за участю світової спільноти для надання допомоги Україні у боротьбі з наслідками чорнобильської катастрофи. Цей проєкт вже стартував та реалізується під егідою Європейського банку реконструкції та розвитку. Як ідуть справи?

— Старий фонд, який займався будівництвом нового конфайнменту, вичерпав себе. Тому створюється новий фонд. У старому фонді залишилася якась решта коштів, у тому числі й кошти України, як одного з учасників цього проєкту. Зараз ЄБРР створив новий фонд, і ми повинні у цей фонд також увійти. Але це вже питання Кабінету міністрів.

— Якщо у старому фонді залишилася решта, значить його учасники повністю виконали свої зобов’язання щодо допомоги в будівництві захисної арки над четвертим енергоблоком? Боргів немає?

— Так, немає. Там навіть залишилася якась сума коштів, яка буде використовуватися для нових проєктів.

— Наскільки зараз небезпечно перебувати в Зоні?

— На сьогодні в Зоні застосовується схема роботи вахтовим методом — або 15 діб через 15, або 4 доби через 3.

— Робота в Зоні краще оплачується?

— Безумовно, для державних підприємств є доплати за працю в Зоні відчуження. Вони не такі, як хотілося б, але вони існують. Колектив Державного агентства управління зоною відчуження досить таки стабільний. Що стосується комерційних підприємств, то тут про рівень зарплат я не готовий говорити.

"НЕЛЕГАЛИ" НЕ ЛИШЕ ШКОДЯТЬ СОБІ, АЛЕ Й ВИНОСЯТЬ ШКОДУ ІЗ ЗОНИ РАЗОМ З СОБОЮ

— Наскільки цікава Зона туристам?

— До карантину (у 2019 році — ред.) було 124 тисячі відвідувачів. Але це ж специфічний туризм, люди, які приїжджають на один, два, дуже рідко на три дні... Безумовно, до карантину спостерігався ріст зацікавленості, люди їхали, під це вибудовувався бізнес туристичних компаній. На жаль, після початку коронавірусного карантину ситуація дуже погіршилася, і потік упав у рази. Торік у нас було лише 30 тисяч відвідувачів.

— Хто збирає кошти з цього бізнесу?

— Організовують приватні фірми, але при цьому — вони платять за в’їзд у Зону. У нас є підприємство, яке займається цими питаннями, і за кожного — чи то українець, чи іноземець — туристичні фірми роблять йому відповідні відрахування.

— Здається, у докарантинний період українці не дуже цікавилися таким туризмом?

— Зараз це переважно українці. Якщо до карантину, у 2019 році, 75% відвідувачів Зони були іноземці, то зараз більшість складають українці.

— Наскільки дисципліновані відвідувачі Зони? Чи були випадки, коли довелося викликати поліцію через порушення правил відвідування? Люди часто не розуміють небезпеку, адже радіація не має запаху чи кольору.

— Порушення відбуваються регулярно. На Національну поліцію покладено функції охорони периметру: у них є КП, є свої бази, відділення, вони здійснюють патрулювання. Їм надають допомогу і наша єгерська служба, і наші спеціалізовані підприємства, які працюють у Зоні.

Але на законодавчому рівні відповідальності майже ніякої нема. Розгляд законопроєкту, який тривалий час знаходиться у Верховній Раді, на жаль, з місця поки не рухається. Але на сьогодні ми маємо запевнення у підтримці профільного комітету Ради, і тому сподіваємося, що законопроєкт про посилення відповідальності за незаконне проникнення в зону ЧАЕС буде ухвалений.

— А якщо казати про нелегалів, хто туди найчастіше потрапляє в обхід кордонів — наші чи іноземці?

— Бувають іноземці, але значна більшість — це наші громадяни. Є серед них і цілком адекватні, які хоч розуміють, куди потрапили. Але є й такі, безшабашні, які навіть не розуміють, що вони не лише шкодять собі, але й виносять із Зони радіоактивне забруднення разом із собою.

МАЙЖЕ ВСІ БУДИНКИ ПРИП’ЯТІ БУДУТЬ ЗРУЙНОВАНІ З ЧАСОМ

— Будівлі у Прип’яті нині в такому стані, що здається, ось-ось валитимуться. Є плани по їх знесенню? Чи відбуватиметься природний процес їх руйнування?

— Відбувається природне руйнування. Як може бути по-іншому? У них є певний експлуатаційний термін. Навіть якщо будинок нормально експлуатується, то він все одно з часом старішає, конструкції іржавіють, комунікації. А якщо будинок був в експлуатації 10-15 років, а потім 35 років взагалі ніяк не доглядався? Якщо людини немає, то природа повертає собі те, що колись людина в неї забрала.

— Тобто, навіть коли ці будинки дійдуть критичного стану, держава не буде втручатися?

— Є проєкти про підтримання в умовно робочому стані, так би мовити, культових будівель Прип’яті, які знаходяться на центральній площі — готель "Полісся", будинок культури "Енергетик" — ті локації, які вже стали культовими туристичними об’єктами. Але ж, ви розумієте, що це місто, в якому проживало 50 тисяч населення. Тому, утримати в робочому стані всі будівлі неможливо ані фізично, ані економічно. Це життя. Усе має свій початок, і з часом — свій кінець. Тому більшість будинків Прип’яті свого часу самі зруйнуються.

БІЛЬШІСТЬ ПОЖЕЖ ЗАЙШЛИ В ЗОНУ ЗЗОВНІ, З КИЇВСЬКОЇ ТА ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТЕЙ

— Скажіть, чи знайшли винних у торішніх пожежах, які охопили значну територію Зони? Торік звучала версія, що причиною лиха стали селяни, які спалювали траву на присадибних ділянках...

— Так, люди спалюють траву і полум’я заходить у Зону відчуження. Майже всі пожежі, які у нас сталися минулого року, зайшли ззовні — з Київської та Житомирської областей.

Пожежі цього ж року, а їх було небагато — три чи чотири, всі відбувалися в Котовському лісництві й були одразу локалізовані. Ми зараз дуже ретельно за цим стежимо.

Бувають, звичайно, різні моменти. Наприклад, є підозра, що причиною пожежі в сухий період можуть стати пробої на електричних ЛЕПах — під ними також відбуваються загоряння. Але більшість пожеж, особливо минулого року, прийшли в Зону ззовні.

— Тобто, конспірологічні версії про можливі диверсії не підтвердилися?

— У мене такої інформації немає. Якщо подивитися на карту районів, що постраждали від пожеж, наприклад — навколо водойми-охолоджувача (поруч з Чорнобильською АЕС, — ред.), — то джерело полум’я було всередині Зони. Тут є різні версії, і жодної підтвердженої поки немає. Але якщо подивитися на інші райони, то видно, що пожежі заходили ззовні та вже в Зоні розросталися широким фронтом.

— Коли в зоні встановлять відеоспостереження, і наскільки ефективним воно може бути?

— Ми плануємо встановити відеоспостереження цього року, все залежить від фінансування. Як тільки воно з’явиться, то процес запуститься. Минулого року завдяки Vodafonе Україна в Зоні встановили мобільні вежі. І далі плануємо поставити на цих вежах спеціальні відеокамери з тепловізійними об’єктивами, які миттєво реагуватимуть на виявлення осередків пожеж. Розраховуємо покрити такою системою відеонагляду до 80% нашої території.

— Яких обсягів фінансування потребує цей проєкт?

— Точної цифри немає, оскільки ціни змінюються, все обладнання імпортне, і його вартість залежить від валютного курсу. Але орієнтовно — 12-15 млн грн.

— У вашому бюджеті такі кошти передбачені?

— Бюджет у нас уже розписаний. Тому, це будуть гроші або резервного фонду, або госпрозрахункові кошти, які ми самі заробимо. На цей час питання ще не вирішене.

Лія ІЛЬЧЕНКО,
Укрінформ