Маски скинуто. Російська Федерація цілеспрямовано роздмухує осередки пожежі в різних куточках світу. І це не враження від (лише на перший погляд) неадекватних дій тамтешнього політично-військового керівництва, а чітка констатація фактів. Не встигли охолонути сліди її президента біля трибуни Генасамблеї ООН, а світові лідери — забути кам’яне обличчя «головного борця з тероризмом», як влада РФ продемонструвала їм іншу частину свого єства, вкотре зухвало й з притаманним росіянам блюзнірством начхавши на міжнародне право.
Масований удар передислокованої до Сирії змішаної авіагрупи російських військово-повітряних сил, завданий, як цинічно переконують у РФ, по позиціях ісламських радикалів, остаточно розвіяв міф про миролюбність політики нашого східного сусіди. Адже жертвами нальотів авіації стали не бойовики ісламської держави, а опозиційні президенту сили й мирне населення. Місцеві правозахисники стверджують про загибель щонайменше дванадцяти дітей.
Сирійська опозиція вустами свого лідера Халеда аль-Ходжи вже звинуватила Росію в бомбардуванні мирних кварталів. Він засудив російську агресію й залишив за своїм народом право на протидію.
Хоча від самого початку введення до цієї країни російського контингенту було зрозуміло, що з жодними ісламськими фундаменталістами й терористами Росія боротися не збирається. Її мета — захист режиму президента Башара Асада, режиму, так близького за духом до режимів Путіна, Мілошевича, Хуссейна, Каддафі, Януковича.
Одне слово, РФ воює на боці Асада. США підтримують опозицію. Вкотре на світовій арені великі держави практично впритул сходяться у протистоянні одна з одною, а не із задекларованим тероризмом. Причому РФ підключилася до цього останньою. Чітко усвідомлюючи свою роль у конфлікті, вона, з одного боку, твердить про партнерство із США, з іншого, — розігрує власну карту вигідного лише їй загострення конфронтації з будь-якого приводу.
При цьому лише заради дотепного слівця годує громадську думку брехливими заявами, як було в Криму й на Донбасі. Тільки от боротьба з тероризмом посіла місце захисту російськомовного населення. В усьому іншому ми спостерігаємо той самий почерк і ті самі методи гібридної війни.
Світ нарешті усвідомив дії дволикого російського Януса. Так, міністр оборони США Ештон Картер переконаний, що воєнне втручання Росії лише підвищує ризик роздмухування довготривалого конфлікту, а її дії більше нагадують «гасіння пожежі бензином»: «Не можна декларувати прагнення протистояти ісламській державі, одночасно підтримуючи Асада. Такий підхід не залишає місця для політичного врегулювання в Сирії».
Такої самої думки дотримуються у провідних країнах НАТО, зокрема у Великій Британії та Німеччині. Британський міністр оборони Філіп Хеммонд і головний німецький дипломат Франк-Вальтер Штайнмайєр зажадали від російської сторони пояснень конкретних цілей авіаударів. Надання такої інформації лежить у площині російських інтересів. Крім того, розумні й сильні світу цього усвідомлюють, що самими лише воєнними діями конфлікт у Сирії, втім, як і на Донбасі, врегулювати неможливо. До великої геополітичної гри неодмінно мають долучитися дипломати.
Незмінною залишається лише позиція РФ. Очільник МЗС укотре нахабно вимагає від світу: мовляв, наведіть докази ударів нібито не по позиціях ІДІЛ. Дуже вже це нагадує блюзнірські заяви про докази окупації російським військовими Криму чи їхньої участі у війні на Донбасі.
Тим часом, менше 15% населення РФ підтримує введення військ до Сирії. Сподіваємося, ця цифра ніколи не наблизиться до сумнозвісної позначки 87%.
Ми в Google+