Тижні енергоефективності, що проходять в Україні на початку жовтня, вже стали традиційними. Відбуваються вони й на Сумщині. Хіба що з єдиною різницею: такі семиденки фактично не закінчуються і тривають цілий рік. Принаймні останні роки, відколи в області розробили і прийняли комплексну програму з виробництва і застосування місцевих альтернативних видів палива на основі біомаси.
Як зазначає голова Сумської ОДА Юрій Чмирь, так область крок за кроком наближається до наміченого. Невпинно зменшуючи частку блакитного палива, вдається ставити на службу інші джерела енергетики, які раніше залишалися в пасивному резерві.
Така стратегія і тактика цілком виправдовують себе. Тим паче цього, 2013-го, який на Сумщині оголошено роком переходу на альтернативні види палива. Стало своєрідною нормою скорочувати споживання природного газу в соціальній сфері не менше як на 150—160 мільйонів кубічних метрів. І в найближчі рік-два є всі передумови для закріплення енергетичних результатів.
Хоч зима на зиму і не схожа
Радник голови Сумської ОДА Марк Берфман зазначив, що останніми роками в області прокладено більш як тисячу кілометрів розподільних газопроводів і блакитне паливо прийшло у понад 30 тисяч будинків.
Середня температура опалювального періоду в базовому 2007-му була майже на два градуси вищою, ніж торік, що позначилося на використанні блакитного палива. Початок нинішнього сезону теж обіцяє непрості перспективи. Область робить ставку насамперед на котельні, що обслуговують бюджетні установи, населення та інших споживачів. Їх нині 768, з них на твердому паливі працюють 405.
Нещодавно для перевірки економічної ефективності дообладнання твердопаливними котлами в Сумському районі за рахунок коштів обласного бюджету втілили пілотний проект. На біомасу перевели шість шкільних котелень, завдяки чому за один опалювальний сезон вдалося заощадити майже 600 тисяч гривень. Застосовують переважно дрова. Їх використання протягом останньої п’ятирічки збільшилося з 190 тисяч кубометрів на рік до 280, а в бюджетній сфері в 1,6 раза — з 38 до 62 тисяч кубометрів.
Якщо ж оперувати конкретними цифрами економії, то вони такі. Для заміни тисячі кубічних метрів природного газу потрібно трохи більш як 4 тонни щепи. Якщо перший вид палива коштує понад 4,5 тисячі гривень, то другий — майже вчетверо дешевше. Тож усі споживачі природного газу помітно зменшують його частку, віддаючи перевагу не лише дровам, а й вугіллю, солом’яним тюкам, пресованим брикетам із зерновідходів, деревини тощо.
Великого значення надають утепленню приміщень. Тому протягом останніх двох років встановлено понад 7300 сучасних віконних і дверних блоків загальною площею майже 33 тисячі квадратних метрів. За підрахунками фахівців, це дало не менш як відсоток — півтора збереженого тепла.
Міста різні — мета одна
На Сумщині немає ра?йонних центрів, де б предметно не переймалися проблемою енергозбереження. Це стосується і сільських населених пунктів, у яких заклади соціальної сфери першочергово потребують паливної альтернативи.
Так, у Лебедині давно і результативно втілюють власну міську програму. Як пояснює міський голова Анатолій Троян, насамперед зосередилися на житловому секторі, який є основним споживачем природного газу (87% загального обсягу, решта — підприємства теплоенергетики та бюджетні заклади). Усі понад 6600 квартир у багатоповерхівках переведено на індивідуальне опалення. Тут встановлено сучасні котли з високим ККД. Малозабезпеченим родинам з міського бюджету надавали кошти на їх придбання.
Водночас узялися за оновлення і реорганізацію котелень. Якщо раніше їх було 12, то нині — вдвічі менше. Нове обладнання відповідає всім сучасним вимогам енергоефективності насамперед щодо використання альтернативних видів палива: тут встановлено резервні котли на твердому паливі (дрова, брикети з тирси, інших деревних відходів).
У місті впевнилися, що обрали правильний шлях. Адже тут фіксують помітне зменшення обсягів споживання природного газу — в межах 500—600 тисяч кубічних метрів у житловому секторі й до 600 тисяч — у теплоенергетиці. А торік порівняно з 2011-м вдалося заощадити загалом майже 500 тисяч бюджетних гривень.
Свої напрацювання мають у Конотопі. Зокрема тут узяли курс на реалізацію самоокупних проектів терміном до 5 років. Для цього почали залучати пільгові кредитні кошти. Торік ревізували бюджетну сферу. Провівши серйозний аудит десяти будівель, розробили окремий проект, що стосується закладів медицини і освіти. Серед них — поліклініка для дорослих, дитяче та онкологічне відділення, хірургічний та терапевтичний корпуси, ЗОШ №3 і №13, дошкільні навчальні заклади «Райдужний» і «Ялинка», музична школа №1. Фінансово підтримала міжнародна корпорація НЕФКО, яка дала кредит на 5 років під 3% річних. У реалізації задуму передбачено і фінансову участь міського бюджету. Всього конотопці мають освоїти майже 1,2 мільйона гривень. Уже стартували роботи в будівлі поліклініки для дорослих Конотопської центральної лікарні.
Мають власні напрацювання у Тростянці, Шостці, Глухові, інших містах. У кожного — ексклюзивні проекти, які або вже втілені, або ж чекають на реалізацію.
Громіздке треба спрощувати
Марк Берфман констатує, що проекти різні, та за кожним — потенційне заощадження мільйонів бюджетних гривень. За його словами, попередні роки вималювали проблеми, що гальмують справу на загальнодержавному рівні.
Наприклад, потребує спрощення процедура передачі в оренду котелень бюджетних організацій тим інвесторам, які беруться дообладнувати їх котлами для спалювання біомаси, а також виділення майданчиків для встановлення блочних котелень. Нині вона громіздка і не приваблива потенційним інвесторам.
Складно обходитися без чітких і конкретних рекомендацій фахівців Міністерства аграрної політики та продовольства, Національної академії аграрних наук щодо норм і правил використання соломи зернових культур, стебел кукурудзи і соняшнику не тільки як добрива і корму для худоби, а й альтернативного палива. Адже програма «Енергія біомаси» передбачає їхнє широке застосування.
Назріла потреба дозволити керівникам бюджетних організацій фінансувати швидкоокупні проекти (1—2 роки) з дообладнання котелень твердопаливними котлами за рахунок коштів, передбачених у бюджетах для закупівель природного газу. Бо чи є сенс витрачати гроші на дороге паливо, якщо під сукном лежать готові розробки, для втілення яких потрібні суми, що гарантовано повернуться найближчим часом?
Як свідчить багаторічна практика, рік у рік проходять конкурси енергоефективних проектів, переможців яких визначають у листопаді або у грудні, коли на практичну реалізацію немає часу. Гроші на рахунки переможців або ж зовсім не надходять, або ж повертаються. А в новому році фактично з нуля розпочинається така самісінька процедура. Знову доводиться виготовляти кошторисну документацію, чекати на експертизу — одне слово, чергове марнування часу і бюджетних коштів.
Це лише окремі проблеми сьогодення. Їх треба розв’язувати, щоб мала перспективу альтернативна енергетика.