У 2017 році було присуджено судовим наказом стягувати з чоловіка аліменти в розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи стягнення з моменту пред’явлення заяви про видачу судового наказу. Чи можу я зараз подати позов до чоловіка про збільшення розміру аліментів?

Ірина Самойленко

У 2017—2018 роках було проведено три етапи змін аліментного законодавства, спрямовані на спрощення доступу правосуддя у цих справах і на боротьбу з несплатою аліментів. У ході таких законодавчих реформ було суттєво змінено регулювання питань щодо зміни способу та розміру аліментів. Ці два питання суд може вирішувати як одночасно, так і окремо (як самостійні вимоги). Враховуючи, що читачка надала доволі обмежену інформацію щодо обставин її ситуації, спробуємо розглянути це питання ширше.

Спосіб стягнення аліментів: поняття та види

Національне сімейне законодавство ще з радянських часів передбачало існування двох способів стягнення аліментів: у твердій грошовій сумі та у частці від заробітку (доходу) платника аліментів.

У першому випадку йдеться про стягнення аліментів у чітко визначеній сумі у гривнях (наприклад, 2 тис. грн). У другому — у вираженій дробом частині (наприклад, 1/3 чи 1/4) від різноманітних доходів платника аліментів. Передусім частка стягується з офіційної заробітної плати. Крім того, така частка може стягуватися також від відсотків, які платник аліментів отримує від розміщення депозиту в банку, від дивідендів, отримуваних платником аліментів, та ін.

Із запровадженням у національне законодавство можливості стягнення аліментів у наказному провадженні з’явився ще один спосіб — стягнення аліментів у розмірі 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Досить часто за інерцією цей спосіб стягнення сприймається як стягнення аліментів у твердій грошовій сумі. Варто також пам’ятати, що цей спосіб стягнення аліментів можливий лише у наказному провадженні. У разі заявлення такої вимоги у позовному провадженні суди зазвичай вдаються до самостійного обрання способу стягнення аліментів.

Обставини, які треба враховувати при виборі способу стягнення аліментів

Кожен зі способів стягнення аліментів має свої переваги. Вибір конкретного способу стягнення аліментів залежить від низки чинників, які має врахувати стягувач аліментів. Насамперед ідеться про наявність у платника аліментів місця роботи та інших доходів, їхній розмір і правова природа, витрати, які стягувач несе для утримання дитини та які може довести доказами, тощо.

У разі стягнення аліментів у наказному провадженні очевидною є недоцільність стягнення аліментів у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Це пояснюється тим, що відповідно до положень ст. 182 Сімейного кодексу України (далі — СК України) та ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», мінімальний розмір аліментів, які буде стягувати виконавча служба, складає ті самі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, незалежно від того, що буде зазначено в судовому рішенні. Тобто 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку — це найменший можливий розмір аліментів, право на отримання якого стягувач аліментів має за будь-яких умов.

Отже, в наказному провадженні доцільно просити суд присудити аліменти саме у частці від заробітку (доходу) платника аліментів. Навіть якщо платник аліментів не має працевлаштування, то аліменти для нього будуть розраховуватися державним або ж приватним виконавцем виходячи з середньої заробітної плати для області, в якій проживає платник аліментів (або для м. Києва).

При виборі способу стягнення аліментів у випадку пред’явлення позову необхідно враховувати насамперед розмір заробітної платні та країну походження таких доходів платника аліментів. Зокрема якщо платник аліментів отримує дохід в іноземних державах, тоді аліменти варто стягувати саме у твердій грошовій сумі. Це пояснюється тим, що більшості держав світу невідомий спосіб стягнення аліментів у частці від доходу платника аліментів. Відповідно, коли з України в таку країну надходить запит про стягнення аліментів із заробітку платника аліментів, виконавча служба іноземної держави просто не знає, як це робити. Які це мають бути доходи? Чи належить до них, наприклад, отримання кредиту в банку або ж дохід від продажу майна платника аліментів? Як наслідок, виконавча служба такої іноземної держави починає надсилати запити щодо уточнення змісту українського законодавства або ж суми заборгованості за аліментами тощо. За цей час платник аліментів може звільнитися або й узагалі виїхати з країни, і стягувач не отримає нічого. Разом з тим зауважу, що для країни СНД стягнення аліментів у частці від доходів платника є прийнятним, оскільки цей спосіб стягнення аліментів був «винайдений» у СРСР, і пострадянські держави зазвичай закріплюють його у своєму законодавстві.

Також доцільно заявляти вимогу про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі у випадках, коли платник аліментів має значний обсяг майна або ж є фізичною особою-підприємцем. У такому разі, якщо стягувач аліментів доведе високий рівень витрат на утримання дитини, то суд присудить такі аліменти у значному розмірі.

Натомість у випадку, коли платник аліментів працює на державній службі або ж у компанії, яка не вдається до виплати заробітної плати у конверті, тоді доцільно стягувати аліменти саме у частці від доходу платника аліментів. Наголошу, що у такому випадку варто вирішити, чи є доцільність звернення до суду з позовом, чи можливо обмежитися саме заявою у наказному провадженні. Такий вибір доцільно робити, виходячи з розміру заробітної плати платника аліментів, оскільки у наказному провадженні законом передбачено максимальний розмір аліментів на дитину, який становить 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку (близько 18—20 тис. грн на одну дитину). Натомість у разі стягнення аліментів у позовному провадженні така верхня межа аліментів законом не передбачена. Тобто, у судовому наказі буде зазначено, що розмір аліментів на одну дитину становить, наприклад, 1/4 заробітної плати особи, але не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку. Тоді як у рішенні суду, ухваленому в позовному провадженні, такого обмеження не буде.

Виключне право стягувача обирати спосіб стягнення аліментів

До внесення вказаних вище змін до сімейного законодавства в судовій практиці був усталеним підхід, за яким вибір способу стягнення аліментів належав саме суду. Зокрема в разі працевлаштованості платника аліментів такі аліменти присуджувалися у частці від його заробітку (доходу), незалежно від вимоги стягувача аліментів. І навпаки — у випадку відсутності постійної роботи у платника аліментів такі аліменти стягувалися з нього у твердій грошовій сумі. Тобто бажання і волевиявлення стягувача аліментів не мали ніякого правового значення, оскільки саме суд обирав спосіб стягнення аліментів.

На практиці такий підхід судів дозволяв платникам аліментів мінімізувати суму сплачуваних аліментів (наприклад, влаштовуючись на роботу на неповний робочий день та отримуючи менше мінімальної зарплати) або ж навіть не сплачувати їх узагалі (наприклад, посилаючись на неотримання зарплати).

Саме тому в ході першої аліментної реформи автор цих рядків наполягав на тому, щоб вибір способу стягнення аліментів був визнаний виключним правом саме стягувача аліментів. Чинна редакція ч. 2 ст. 181 СК України позбавляє суд такої можливості, надаючи винятково стягувачу аліментів право вибору способу їхнього стягнення. Це право стягувача є безумовним, суд не може на власний розсуд змінювати спосіб стягнення аліментів незалежно від провадження (наказне або позовне), в якому стягуються аліменти.

Платник аліментів також не може вимагати зміни способу їх стягнення. Його правові можливості обмежуються правом вимагати зменшення розміру аліментів у межах обраного одержувачем способу їх стягнення.

Зміна розміру аліментів

Вимогу про зміну розміру аліментів може заявити як платник аліментів, так і їх одержувач. Така вимога може бути пред’явлена лише у межах позовного провадження.

Тобто, зацікавлена особа повинна звернутися до суду з позовом про збільшення (для стягувача) або ж зменшення (для платника) аліментів.

Разом з тим, національне сімейне законодавство встановлює певні умови, яких необхідно дотримуватися для отримання позитивного результату. Зокрема відповідно до ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров’я когось із них та в інших випадках, передбачених кодексом.

Отже, для зміни розміру аліментів необхідно, щоб у сімейному або ж матеріальному становищі батьків дитини настали якісь зміни. Без таких змін перспективи задоволення відповідного позову є незначними. Водночас у законодавстві вказується про інші випадки, встановлені СК України. Таким особливим випадком можна розглядати стягнення аліментів у наказному провадженні, коли стягувач аліментів позбавлений можливості доводити матеріальне становище платника аліментів. Але судова практика з цього питання наразі не є усталеною і відрізняється в кожній області України. Разом із тим, для уникнення негативного результату вирішення судом справи, моя порада — додатково обґрунтовувати свою вимогу саме зміною матеріального становища або стягувача, або платника аліментів.

Зміна способу стягнення аліментів

На відміну від зміни розміру аліментів, питання зміни способу їх стягнення недостатньо врегульоване в національному сімейному законодавстві. В частині третій ст. 181 СК України передбачено, що спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Зі змісту законодавчого формулювання вбачається, що суд не наділений правом відмовляти стягувачу у зміні способу стягнення аліментів. За задумом розробників законопроєкту, яким ця норма була запроваджена у 2017 році, суд повинен просто змінювати спосіб стягнення аліментів і не повинен відмовляти стягувачу з посиланням на цитовану вище ст. 192 СК України. При цьому при зміні способу стягнення аліментів суд повинен вдаватися до кореляції суми аліментів, які стягувач отримував за одним способом стягнення та які отримуватиме у разі його зміни.

Однак на практиці це питання залишається суперечливим. Деякі суди керуються логікою, що викладена у цій статті. Натомість інші суди вдаються до аналогії закону і вимагають доведення зміни матеріального чи сімейного стану сторін. Врегулювати проблему міг би Верховний Суд. Однак, на жаль, у зв’язку із запровадженням обмежень доступу до касаційного суду Верховний Суд не розглядає аліментні справи.

Процесуальні особливості

Підсудність.Незалежно від порядку стягнення аліментів (наказний чи позовний) підлягають застосуванню загальні правила підсудності, передбачені Цивільним процесуальним кодексом України (далі — ЦПК України). Разом із тим, процесуальне законодавство встановлює відмінності залежно від того, хто звертається з позовом про зміну розміру аліментів чи способу їх стягнення —– стягувач чи платник.

Так, для стягувача встановлено режим найбільшого сприяння. Тобто, стягувач аліментів має право обрати суд, до якого пред’явити позов про збільшення розміру аліментів або зміну способу їх стягнення. Це може бути суд за зареєстрованим місцем проживання стягувача (ч. 1 ст. 28 ЦПК України) або ж платника аліментів (ч. 1 ст. 27 ЦПК України). Наголошу, що йдеться саме про зареєстроване місце проживання.

Безумовно, що стягувачу зручніше звертатися до суду за місцем свого проживання. Це дозволяє оперативніше отримувати документи від суду, з’ясовувати стан розгляду справи тощо. Однак моя особиста порада — звертати увагу, де проживає платник аліментів.

Зокрема якщо це велике місто, тоді ймовірність стягнути аліменти у більшому розмірі є вищою, а тому доцільно розглянути можливість пред’явлення позову саме до такого суду.

Натомість для платника аліментів така альтернатива процесуальним законодавством не передбачена. Стаття 28 ЦПК України чітко закріплює, що альтернативна підсудність стосується лише позову про збільшення розміру аліментів і, відповідно, не застосовується до позову про зменшення їхнього розміру. Відтак платник аліментів може звертатися з позовом про зменшення розміру аліментів лише до суду за місцем проживання стягувача аліментів.

Судовий збір. Аналогічним є підхід законодавця і щодо сплати судового збору. Так, відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір», стягувач аліментів звільнений від сплати судового збору за позовом про збільшення розміру аліментів або способу їх стягнення. У разі задоволення судом позову стягувача аліментів судовий збір буде обчислений судом та стягнутий з платника аліментів.

Натомість позов про зменшення розміру аліментів, який за логікою законодавця пред’являється саме платником аліментів, підлягає оплаті судовим збором. Розмір судового збору, який підлягає сплаті, визначається відповідно до положень зазначеного Закону України «Про судовий збір» та становить 1% від ціни позову, яка визначається за правилами ст. 176 ЦПК України.

Ціна позову. Насамперед платнику аліментів треба правильно визначити ціну позову, а вже від її розміру сплатити 1% (але не менше 0,4 мінімальної зарплати на 1 січня поточного року і не більше 5 таких мінімальних зарплат) та надати суду відповідну квитанцію про оплату. Станом на сьогодні розмір судового збору варіюється у сумі від 840,80 грн до 10510,00 грн.

Згідно зі ст. 176 ЦПК України, у позовах про стягнення аліментів ціна позову визначається сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців. Відповідно платнику аліментів належить обґрунтувати суду ціну позову, навівши посилання на ст. 176 ЦПК України та помноживши на шість місячний розмір аліментів, який він просить присудити. Але зазвичай ідеться про необхідність сплати судового збору у мінімальному розмірі, тобто 0,4 мінімальної зарплати. Наприклад, якщо розмір стягуваних аліментів становить 3 тис. грн, а платник пред’явив позов про присудження з нього аліментів у сумі 2 тис. грн, то ціна позову становитиме 2 тис.* 6 міс. = 12 тис. грн, а розмір судового збору — 840,80 грн.

Враховуючи наведені читачкою обставини, вбачається, що обраний стягувачем аліментів спосіб їх стягнення є невдалим і передбачає стягнення аліментів у найменшому розмірі. Стягувач аліментів має право пред’явити позов про збільшення їхнього розміру до платника аліментів в будь-який момент. Однак перспективи задоволення такого позову залежать від низки обставин і підходу судді (його уявлень) щодо підстав для зміни способу стягнення аліментів. Для посилення своєї правової позиції стягувачу аліментів доцільно обґрунтовувати її посиланням на обставини, які свідчать про зміну матеріального або сімейного стану стягувача або платника аліментів, обов’язково надавши суду відповідні докази.

Запитання можете надсилати на електронну адресу: expert@ukcc.com.ua