Наприкінці жовтня у Маріуполі відбувся представницький інвестиційний форум «RE: think. Invest in Ukraine». З-поміж майже семи сотень учасників і гостей перспективного заходу були перші керівники нашої держави, представники всіх гілок влади й вітчизняного бізнесу, а також міжнародні партнери з ЄБРР, Всесвітнього банку, Європейського інвестиційного фонду та IFC. Уже є й перші практичні результати форуму: вдалося підписати 12 меморандумів про спільну роботу міжнародних інвесторів з українськими регіо­нами, підприємствами та компаніями.

Безперечно, цей захід дав поштовх до позитивних зрушень у розвитку інфраструктури і самого Маріуполя. Зокрема уряд Франції готовий інвестувати 64 мільйони євро в будівництво тут першого в Україні заводу з очищення води, тому керівники міської влади разом із представниками посольства цієї країни спільно працюють над проєктом поліпшення якості питної води в місті. Результативно завершився інвестиційний форум і для одного зі знакових для міста і всього Донбасу підприємства — Маріупольського морського торговельного порту.

Дні відкритих дверей на морських воротах

Тимчасовий повірений у справах США в Україні, посол Вільям Тейлор відгукнувся на запрошення і відвідав державне підприємство «Маріупольський морський торговельний порт», щоб на місці ознайомитися з роботою морських воріт Донбасу. Директор підприємства Олександр Олійник докладно розповів делегації про нинішню ситуацію в порту і про сучасні проєкти, реалізація яких дасть змогу істотно пожвавити роботу. Певна річ, він не обійшов увагою і нагальні проблеми портовиків, яких побільшало після початку війни на території Донецької та Луганської областей. Насамперед це сумновідомі дії росіян в Азовському морі, які вдаються до тривалих затримок і перевірок прикордонниками та іншими службами вантажних суден, що прямують до Маріупольського порту. Негативно позначилося на перевезенні морем вантажів до Маріу­поля і звідти й будівництво Керченського мосту.

Та навіть за цих досить несприятливих умов маріупольські портовики працюють і знаходять можливості розвиватися і запроваджувати у своїй роботі сучасні передові технології. Щоб підтвердити такий підхід, Олександр Олійник навів приклад будівництва в порту зернового термінала як складової агропромислового кластера, створюваного у партнерстві з приватним бізнесом.

«Україна третя у світі держава за обсягами виробництва зерна. Залишаємося серед лідерів за експортом сільськогосподарської продукції. Тому врахувавши це, ми взялися реалізувати саме цей проєкт: попри невелику відстань до лінії розмежування (20 кілометрів. — Авт.), нам вдалося залучити приватних інвесторів, і нині триває активна фаза будівництва зернового термінала. Тобто ми переконливо продемонстрували всім, що навіть у несприятливих і важких умовах не маємо наміру зупинятися в розвитку.

А ще виконали найголовніше своє завдання — маріупольський порт працює з прибутком, а його співробітники відчувають соціальну захищеність і впевненість у зав­трашньому дні», — наголосив директор підприємства.

Дні роботи інвестиційного форуму у приморському місті для діяльності його морських воріт стали своєрідними днями відкритих дверей. Адже тут побували Прем’єр-міністр Олексій Гончарук, міністр інфраструктури Владислав Криклій, голова Донецької обласної державної адміністрації Павло Кириленко. Гості мали змогу ближче ознайомитися з роботою підприємства не тільки на березі: на борту буксира «Капітан Меркулов» вони пройшли акваторією від 3-го до 18-го причалів. Саме туди, де працює сучасний потужний термінал для перевантаження листової сталі — ще один приклад ефективної інвестиційної політики Маріупольського порту.

Наступний день роботи інвестиційного форуму «RE: think. Invest in Ukraine» дав вагомий поштовх для подальшого розвитку підприємства. Адже було підписано важливий меморандум між державними підприємствами «Маріупольський морський торговельний порт», «Адміністрація морських портів України» і приватними компаніями «Кофка Агрі Ресорсіз Україна» і «СТТ». Документ було складено з огляду на короткострокову (5 років), середньострокову (10) та довгострокову (25) перспективи плану розвитку порту.

У межах заходів для розвитку інфраструктури морських терміналів у меморандумі враховано всі умови будівництва зернового термінала на території Маріу­польського порту і реконструкція причальних споруд та операційних акваторій.

Учасники спільного проєкту чітко визначили свої обов’язки. Портовики беруться виконувати всі будівельні роботи для зведення термінала і потім збільшити вантажопереробки через причали №№2—4 до обсягів не менш як 2,3 мільйона тонн щороку (нині 0,5 мільйона тонн на рік). ДП «АМПУ» має провести реконструкцію гідротехнічної частини причалів №2 і №3. А приватні компанії відповідають за забезпечення вантажопотоку через причали №№2—4 соняшникового шроту, соняшнику та вантажів зернової групи за кожною номенклатурою в обсязі, не меншому ніж 400 тисяч тонн на рік.

Виконання всіх цих намірів обов’язково посприяє залученню приватних інвестицій у розвиток державного сектору економіки, поліпшить інвестиційну привабливість Маріупольського порту, а також підтримає фермерські господарства завдяки спрощеній і доступній логістиці під час збуту власної сільськогосподарської продукції.

Не терміналом єдиним

Цікаво, що зведення спеціалізованого зернового комплексу має й очевидний урядовий слід. Адже у 2016 році Кабінет Міністрів схвалив перспективний проєкт його створення, улітку 2017-го пам’ятний камінь на місці майбутнього об’єкта встановлювали за участі тодішнього Прем’єр-міністра. Та важливіше інше: Маріупольський порт почав будівництво зернового термінала на третьому році гібридної війни й активних зусиль сусідів на морі для блокади українських портів Азова.

У середині 2014-го підприємство опинилося в неймовірно важкій ситуації, оскільки металургійні заводи, вугільні шахти, глиняні кар’єри Донеччини й Луганщини, чиї вантажі традиційно надходили до порту, виявилися на окупованій території краю. Це дуже негативно позначилося на роботі підприємства: якщо до 2014-го тут стабільно перевантажували 14—15 мільйонів тонн вантажів щороку, то вже через рік ці обсяги зменшилися майже вдвічі. Працювати доводилося переважно тільки із сировиною та продукцією місцевих металургійних велетів «Азовсталь» та імені Ілліча. Тому з огляду на те, що Маріуполь розташований не тільки у краї вугілля й металу, а й на території, де здавна вирощують зернові культури, портовики ухвалили логічне рішення про створення спеціалізованого кластера агропромислових вантажів. І як показав час, вибір виявився правильним.

Та не сучасним потужним зернозавантажувальним комплексом єдиним, оскільки, як і раніше, серед головних вантажів Маріупольського порту залишається металопродукція вітчизняних підприємств. Тому днями керівники ДП «ММТП» спільно з проєктантами визначилися зі шляхами розвитку наявного вугільновантажного комплексу і створення на його території спеціалізованих контейнерного і балкерного терміналів. Колись один із найсучасніших і найпотужніших комплексів в Україні, що розташований на другому вантажному районі порту, досі морально і фізично застарів і став енерговитратним.

Після початку бойових дій на території Донбасу ВПК позбувся вантажопотоку і був законсервований. А тепер проєктанти запропонували варіант проєкту, що передбачає створення на причалах №№11—13 універсального вантажного комплексу, здатного перевалювати імпортні та експортні навалочні вантажі необхідної номенклатури.

Потужність термінала з переробки навалювальних вантажів, згідно з проєктом, становитиме 7,3 мільйона тонн щороку. До фінансування реалізації задуманого є намір залучити приватні інвестиції й попрацювати п’ять років. Зате потім порт на своїй компактній території матиме змогу технологічно, якісно і оперативно перевантажувати чотири напрями вантажів: металопродукцію, зернові культури, генеральні (навалювальні) та контейнерні.

«Щоб утілити все задумане в життя, безумовно, знадобляться серйозні приватні інвестиції, підтримка держави й міста. Але цей масштабний проєкт для нас став дуже важливим ще й тому, що він продовження наших наполегливих послідовних дій щодо диверсифікації вантажної бази», — каже директор Маріу­польського порту Олександр Олійник.

ДОВІДКА «УК»

ДП «Маріупольський морський торговельний порт» входить до четвірки найбільших портів України. Він розташований на перетині важливих транспортних шляхів усіх видів. Потужності підприємства дають змогу перероб­ляти щороку до 17 мільйонів тонн. Територія порту — 68 гектарів, довжина причальної лінії — 3,9 кілометра, де розташовані 18 причалів, сучасні термінали і комплекси.

ДО РЕЧІ

Днями на першому причалі Маріупольського порту взялися за перевалку досить рідкісного для підприємства вантажу — ячменю та сорго. Тутешні докери згадують, що востаннє сорго перевантажували ще в мирний час — у лютому 2013 року: зернову культуру тоді повезли морем до італійського порту Равенна. Нині сорго червоне (3500 тонн) і ячмінь (7700 тонн) вантажать на теплохід «НАК», який попрямує до порту призначення Хайфа в Ізраїлі. А тому те, що на причалах, маріупольці сприймають з оптимізмом. Вони вірять, що порт усупереч усьому знову запрацює на повну потужність, продовжуючи розвиток.