Досі в Україні за державний кошт лікарні й поліклініки можуть купити акулячі хрящі та витяжки екстрактів різних рослин — препарати, можливо, для когось і помічні, але такі, що не мають ні доведеної клінічної ефективності, ні безпечності, зате часто з кількома нулями на ціннику за одну упаковку. А хто знає тих щасливців, котрі, звертаючись по допомогу, отримали б препарати в лікарні безплатно?
За дослідженням експертів Міжнародного фонду «Відродження», лише 17% тих, кому призначали ліки у стаціонарі, отримали бодай частину препаратів безкоштовно; 83% опитаних мали купувати призначені препарати самостійно. Середній розмір сумарних витрат на ліки у разі госпіталізації становив 2892 гривні.
Нещодавно закінчилося громадське обговорення нового Національного переліку основних лікарських засобів, отримання яких держава гарантуватиме пацієнтам безплатно. Дотепер в Україні діяв перелік, затверджений 2009 року постановою Кабміну № 333. Ліки, які можна було купити за державний кошт, затверджувала інша — № 1071, і до цього переліку входили препарати не лише за міжнародною непатентованою назвою, й за комерційною. Загалом понад 1000 найменувань. «УК» поцікавився у фахівців, у чому суть нового переліку лікарських засобів і чи виграють від його затвердження пацієнти.
«До нового переліку ввійдуть лише безпечні ефективні ліки»
Роман ІЛИК,
заступник міністра охорони здоров’я:
— Ми розробили і вже відбулося громадське обговорення державної стратегії реалізації державної політики забезпечення населення лікарськими засобами на 2017—2025 роки — головний фундаментальний документ, який визначає стратегію в цій сфері до 2025 року. Її невід’ємна складова — Національний перелік лікарських засобів, формувати який нам допомагає експертний комітет з відбору й використання основних лікарських засобів, до якого за конкурсом підібрали 14 незалежних фахівців. З 2019 року ліки закуповуватимуть за єдиним національним переліком. Водночас МОЗ створює незалежну закупівельну агенцію, яка за два роки повністю перебере на себе всі функції, пов’язані із закупівлею ліків, що нині здійснюють через міжнародні організації.
Тепер про найголовніші акценти, які стосуються нацпереліку. Передовсім щоб закупити препарати, потрібно чітко знати, що й скільки нам потрібно. Це дає змогу спрогнозувати обсяги ліків, які вживатимуть. Для цього формують нову методологію, що дасть можливість найраціональніше використати бюджетні кошти. У тій, якою послуговувалися досі, не брали до уваги чинники, що весь час змінюються. Наприклад, динаміка поширення захворювань, фармако-економічні складові: обрахунки співвідношення витрачених коштів та ефективності лікування, вплив на бюджет країни.
До переліку, що грунтується на рекомендаціях актуального переліку ВООЗ, увійдуть лише безпечні, з доведеною ефективністю лікарські засоби, доступ до яких держава мала б гарантувати безкоштовно. Проект відповідного переліку готовий. Далі експертний комітет підбирає ліки до цього переліку за процедурою, що діє в більшості цивілізованих країн.
Це має такий вигляд: фармвиробник подає заяву, в якій зазначає потребу в цих ліках, інформацію щодо ефективності й безпечності, яка грунтується на принципах доказової медицини, а також фармако-економічні обрахунки. Експертний комітет аналізує представлені матеріали й ухвалює рішення щодо доцільності внесення цього препарату до Національного переліку, грунтуючись на переліку пріоритетних для держави захворювань і станів та на засадах методології «оцінки медичних технологій».
Це складний шлях, бо вже нині маємо скорочення майже втричі порівняно з чинним переліком: з понад тисячі до 345 найменувань. Передовсім ми визначилися з базовим переліком, який рекомендує ВООЗ і який ми обговорювали з усіма зацікавленими особами та громадськістю протягом останнього місяця. Але загалом його постійно оновлюватимуть і доповнюватимуть.
Чому нинішній перелік потребує вдосконалення? Зокрема й тому, що ліки входять до нього не за міжнародною непатентованою назвою, а за комерційною. Такий підхід уможливив те, що одним із лідерів продажу в Україні, який нині купують зокрема за бюджетні гроші, є препарат, ціна якого — 11 тисяч гривень у перерахунку на один літр, і який не має у складі діючої речовини. З огляду на це, а також на те, що ліки в різних регіонах закуповують за різними цінами (часто це залежить від обсягів закупівель), з уведенням нового переліку зможемо зекономити щонайменше вдвічі.
Щоб не було підстав для неоднозначного трактування, підкреслю: протягом перехідного періоду, що триватиме два роки, в нас діятиме і нацперелік, і програми щодо відшкодування вартості ліків, і закупівлі через міжнародні організації.
Ми хотіли б затвердити базовий перелік якнайшвидше, проте маємо три найболючіші, як на мене, питання: таргетна терапія (препарати, які блокують ріст і поширення ракових клітин) у разі онкозахворювань, застосування комбінованих форм у випадку хвороб серця та орфанних недуг. Ліки для цих хворих дуже дорогі, й внесення, наприклад, одного такого препарату до нацпереліку може переважати на третину загальну вартість усіх ліків, що до нього входять. Тому паралельно з національним переліком мають існувати державні програми, котрі фінансують окремо. Така практика є в багатьох європейських країнах. Тому, гадаю, в перспективі МОЗ розвиватиме й таку політику.
Майже за місяць — 1 квітня стартує програма «Доступні ліки», за якою пацієнтам відшкодовуватимуть вартість препаратів. Вона поширюватиметься на ліки від серцево-судинних хвороб, цукрового діабету ІІ типу та бронхіальної астми. У чому суть програми? В аптеці людина, що має рецепт, де зазначено міжнародну непатентовану назву препарату, може отримати ліки з цієї групи, які коштують найменше, безплатно. Якщо пацієнтові потрібні інші ліки, що є в програмі відшкодування (з цією самою діючою речовиною), то він отримає їх, доплативши різницю в ціні порівняно з найдешевшим препаратом. Умовно кажучи, якщо найдешевші ліки коштують 40 гривень, але людині підходять не вони, а ті, що коштують 80, то, доплативши 40 гривень і віддавши рецепт, хворий отримує потрібний препарат. Таке пропонуватимуть усі аптеки, котрі візьмуть учать у програмі реімбурсації (відшкодування вартості ліків). І погодьтеся, їм це буде вигідно.
Відповідно до нових змін у ліцензійних умовах, будь-який аптечний заклад незалежно від форми власності повинен мати в себе перелік ліків, які є в програмі реімбурсації. Це спонукатиме їх укласти угоду з місцевими органами охорони здоров’я й активно брати участь у цій програмі.
«Чекаємо, що хворі витрачатимуть менше грошей»
Вікторія ТИМОШЕВСЬКА, 
директор програмної ініціативи «Громадське здоров’я»
Міжнародного фонду «Відродження»:
— Філософія Національного переліку ліків — держава методом глибинного аналізу визначає перелік справді життєво потрібних препаратів, без яких система охорони здоров’я працювати не може. Ці ліки мають бути безкоштовними в закладах охорони здоров’я. Звичайно, нацперелік, що перебував на громадському обговоренні, не є вичерпним. Тому згідно з проектом постанови, його ще опрацьовуватимуть шляхом подання заявок від тих фармвиробників, які не увійшли до нього з різних причин: або через брак інформації щодо ціни, або ті ліки, які були потрібні, але поки що не зареєстровані в Україні.
Очікуємо, що МОЗ, узгодивши питання з Мінфіном і Мінекономіки, затвердить перелік орієнтовно вже 1 квітня. До кінця року лікарні мають почати поповнювати свій запас препаратів згідно з новими правилами. Найголовніше для пацієнтів — ми дуже чекаємо, що, по-перше, в медичних закладах ці ліки поступово з’являтимуться і хворі витрачатимуть менше грошей зі своєї кишені, по-друге, що люди нарешті лікуватимуться якісними, безпечними ліками з доведеною клінічною ефективністю. На жаль, нині в лікарнях закуповують препарати з недоведеною ефективністю, яких ви не знайдете в протоколі жодної професійної лікарської асоціації західних країн.
Формування Нацпереліку відбувалося в кілька етапів. Спочатку визначили, від чого хворіють, помирають чи стають інвалідами українці. Потім, взявши за основу перелік ВООЗ, проаналізували його з точки зору тих пріоритетних захворювань, котрі є в Україні. І третій етап – певною мірою коригували з тією клінічною практикою, яку в нас використовують згідно з галузевими стандартами.
Тому в ньому майже немає незареєстрованих, хоч і потрібних ліків. Проте філософія нацпереліку в тому, що до нього мають входити не лише зареєстровані препарати. Адже фармвиробники не завжди реєструють те, що потрібно для країни, а передовсім те, що матиме попит і даватиме прибуток. Натомість держава, формуючи перелік, додає до нього незареєстровані ліки, заявляючи фармвиробникам, що це пріоритетний препарат для країни.
Цей перелік не дуже великий, проте під кожен держава надаватиме гарантії з точки зору фінансування, й фармкомпанія матиме приблизний гарантований обсяг продажу. Наприклад, якщо в Україні є 1000 пацієнтів, що мають отримувати певне лікування, але виробник не завозить препарати, бо не має певності, що їх закуплять, то якщо ліки є в нацпереліку — це свого роду державна гарантія, що їх закуповуватимуть з бюджету.
Доопрацювання і внесення заявок до переліку триватиме й надалі. Це не той документ, що зафіксують назавжди, навпаки — прописано процедури, котрі дають змогу його поповнювати. Але вони дуже жорсткі — щоб не сталося так, як із постановою № 1071, коли за бюджетні кошти можна купувати акулячі хвости й витяжки з ромашки.
«На кілька важливих запитань ми поки що не маємо відповідей»
Тетяна ЗАМОРСЬКА,
член громадської організації «Дерматологи — дітям»:
— Запровадження Національного переліку ліків — непогана ідея. Проте, гадаю, механізм уведення до нього препаратів і особливо додавання до нього додаткових лікарських засобів не був добре продуманим. Через це той нацперелік, який пропонують до реалізації, зокрема для орфанних хворих, не покриває майже нічого.
Наприклад, для хворих на бульозний епідремоліз (рідкісна генетична хвороба, при якій на шкірі утворюються пухирці й ерозії, й вона травмується від найменшого дотику) основна номенклатура — це медичні вироби, тобто пластирі й лікувальне харчування. Нацперелік стосується тільки лікарських засобів і не містить медичних виробів і лікувального харчування. Більше того: з його введенням не зрозуміло, як їх закуповувати.
Нині фармкомпанії мають подавати заявки на введення до Нацпереліку інших препаратів. Вони повинні заповнити заявку за певною формою, зокрема зазначити про клінічну ефективність та економічну доцільність препарату, а також вплив його вартості на бюджет.
І для орфанних хворих тут відразу виникає кілька проблем. По-перше, вплив на бюджет цих препаратів завжди буде негативним, бо лікування таких хворих дуже дороге. По-друге, довести клінічну ефективність цих препаратів важко, бо в Україні нема реєстру орфанних пацієнтів і ніхто ніколи не проводив жодних досліджень — ані щодо якості життя, ані щодо різниці у стані тих, хто вживає чи не вживає якийсь препарат.
Якщо фармвиробник у заявці вкаже на іноземний досвід використання, то мусить перед тим витратити багато часу й грошей на збирання відповідних матеріалів. Через маленькі обсяги продажу цих препаратів в Україні для нього немає жодної зацікавленості в цій титанічній праці. Тож страждатимуть пацієнти, які в майбутньому ризикують залишитися фактично без ліків, адже закупівлі через міжнародні організації триватимуть лише до 2019 року.
Ми поважаємо фахівців експертного комітету, котрі працюють над питаннями нацпереліку й відкриті до діалогу. Питання в тому, що, коли на сайті МОЗ для громадського обговорення розмістили постанову, до якої додається проект нацпереліку, там було зазначено, що пропозиції можна надсилати до МОЗ. Деякі громадські організації, що опікуються питаннями орфанників, подали зауваження. На жаль, у всіх відповідях ішлося, що запити, які нас турбують, не входять до повноважень експертного комітету, не прописані в положенні про створення нацпереліку. Отже, проблеми щодо виробів медичного призначення, лікувального харчування, наше прохання визначити орфанні хвороби як такі, що їх можна внести до додаткового переліку, поки що висять у повітрі.