Після злив, які понад місяць полоскали полтавську землю, на багатьох полях з’явилися ерозійні малюнки, що спричинило тривогу. Це стосується й Шишацького району з його пересіченим ландшафтом. Тому викликають подив поля ПП «Агроекологія», де ерозії немає.

Коли ми їхали в це господарство, патьоки дощу хльоскали по вітровому склу нашого авто, але за якихось 20 хвилин уся вода, що вилилася на найближче від дороги поле, зникла. Дивина та й годі. Виявляється, секрет у тому, що в ПП «Агроекологія» працює унікальна грунтозахисна система.

Семен Антонець повіз нас у Зіньківський район — туди, де еспарцетове поле в одному місці різко переходить у яр. Його краєм саме снував потужний трактор, який тягав за собою дискові борони. Семен Свиридонович пояснив, що на місці, де ми стоїмо, 15 років тому також був схил. Нині його немає. За допомогою певних агротехнічних маніпуляцій його «зашили», наче хірургічною голкою. Тепер про яр нагадує тільки широка смуга свіжоскошеного і перемішаного із землею еспарцету.

Фото автора

— Еспарцет зрізаємо на незначну глибину, приблизно на 5—6 сантиметрів, щоб основна маса коріння залишалася в землі. З часом від кореневих шийок відростуть нові стебла, у серпні тут виростуть бур’яни. До осені все це ще раз переоремо. А у вересні посіємо тут пшеницю. На рівних полях сіємо її з 15-го по 20 число, а тут це потрібно зробити на тиждень раніше. Це щоб пшениця встигла з осені розкущитися, ухопила ∂рунт і не було згодом ерозії, — поділився досвідом президент Полтавського товариства сільського господарства. — Коли скосимо цю пшеницю, залишиться стерня. Ми її не лущитимемо, ще й розтрусимо тут солому. Навесні обробимо цю стерню і посіємо тут гречку. Вже не на сидерат, а на зерно. Під осінь гречку зберемо, а стерню залишимо зимувати. Таким чином захистимо грунти від ерозії.  А потім по цій гречаниці (гречана стерня) навесні погуляють дискова борона і культиватор. І посіємо ячмінь з еспарцетом. Ячмінь зберемо, і 3—4 роки ростиме еспарцет. Земля удобрюється після нього. Знову посіємо тут пшеницю. І цикл триватиме.

Тут не бояться бур’янів

До розмови долучився фахівець з питань агрономії та ∂рунтознавства Віктор Самородок. Він звертає нашу увагу на вкрите різними видами рослин поле і пояснює:

— Зазвичай, коли сіють одну культуру, вона не вирішує питання боротьби з ерозійними процесами. А завдяки поєднанню кореневих систем і залишків рослинності утворюється «подушка», покращується структура грунтів.

Тепер на цьому полі людям стали надавати землю для особистого користування. А коли тут був схил, навряд чи хтось узяв би тут пай.

Поспостерігавши за трактором, який боронував поле неквапливо у два сліди, спитав пана Семена, чому він працює собі у збиток. Адже хоч і трубили у фанфари, проте землям «Агроекології» статусу особливо цінних так і не надали.

— Я роблю те, що маю робити. Адже нарікаємо, що продукти дорожчають, а в нас такі землі — чорноземи, ми їх не бережемо, — відповів досвідчений аграрій.

Із околиць села Ставкове переїхали на 105-гектарне пшеничне поле підприємства. Воно також буйно зеленіє і сповнене життям.

— У наше користування ця земля перейшла 2001 року, — розповідає Семен Свиридонович. — На цьому місці тоді також була пшениця, яка дала на круг по 14 центнерів з гектара. Ми її не переробили, а зібрали, щоб роздати людям зерно на паї. Відтоді й стали застосовувати на цьому полі свою грунтозахисну систему. Тут були різні культури. Позаторік ріс соняшник, наступного року по цьому соняшничинню посіяли вику з гречкою. У кінці липня цю масу (заввишки 80 сантиметрів) переробили й залишили так. До середини осені тут уже і щириця поросла й інші бур’яни. Обробітком усе це перемололи і посіяли пшеницю. В кінці жовтня, у сухий грунт. Пшениця зійшла під снігом, бо ніякої крижаної підкірки не було. І ви бачите, яка вона нині — зелена, сильна. Це при тому, що сюди не вносили азотні добрива. Тепер головне, щоб вона не полягла, щоб погодні умови були сприятливі, тоді й буде чудовий урожай.

—«Агроекологія» — єдине господарство в області, а, може, і в Україні, де не бояться бур’янів, використовують їх як сидерати, — пояснив пан Самородов. — Кажуть, що сидератами можуть бути тільки культурні рослини з дуже короткою вегетацією: посіяв, почекав до цвітіння, заорав у ∂рунт і маєш ефект. Натомість «Агроекологія» довела протилежне.

— Тільки не всі це розуміють, навіть науковці, — зауважив професор Полтавської державної аграрної академії Сергій Поспєлов. — Інакше на базі дослідних полів цього підприємства академія аграрних наук давно створила б лабораторію чи центр з вивчення цієї системи.

Технологія їде за кордон

Уявив безкрає поле пшениці, у грунтах якого живуть і працюють мільярди мікроорганізмів, черв’яків, бактерій. Воно аж дзвенить від сюрчання коників та пташок.

— А знаєте, скільки через цю рослинність сонячної енергії повертається з космосу в землю? Колись Тимірязєв мріяв, щоб кожен квадратний сантиметр суші на планеті був покритий рослинами, — із захопленням завважив Віктор Самородов.

І принагідно повідомив, що на адресу Семена Антонця надійшла пропозиція з Канади співпрацювати з ним відразу за двома проектами в галузі органічного землеробства.

— «Агроекологія» унікальна й тим, що тут постійно експериментують — це величезна дослідна ділянка площею 6,5 тисячі гектарів. Де ще таке знайдете? — з подивом запитували мене науковці.

Вони щиро дивувалися та обурювалися, чому на базі цього підприємства не створять національного заповідника, мовляв, у нашому аграрному міністерстві глухі й німі щодо цього господарства. Не поширюють його досвід по всій Україні. Хоча саме сюди й досі приїжджають з усього світу, навіть із далекої Японії, аби вивчити нову технологію. Таки справді немає пророка у рідному краю.

ДОВІДКА «УК»

Фактична еродованість земель в Україні становить 57,4%.  З них 32% площ зазнають вітрової, 3,4% — сумісної дії водної та вітрової ерозій, 22% — водної ерозії. Найбільше еродованих грунтів у Донецькій, Луганській та Одеській областях. Несприятлива ситуація щодо цього і на Полтавщині. Під впливом господарської діяльності людини руйнування грунтів відбувається ще швидше. В тому числі через нагромадження окремих хімічних компонентів (міндобрив, отрутохімікатів тощо), які руйнують структуру грунту.

ПП «Агроекологія» взяла в оренду уже «вбиті» землі, але, як показала практика,  за допомогою унікальної системи їх можна вилікувати.