ПАМ’ЯТЬ
У Дніпропетровську відбувся 12-й фестиваль солдатської пісні
Мого двоюрідного брата повернули додому важко пораненого, дивом уцілілого, через півроку афганської служби та місяця лікування у шпиталі. В Афган він потрапив мало не зі шкільної парти. І на все життя залишився інвалідом. Мої сумні спогади після концерту перериває незнайомий чоловік, що з гвоздикою у руці прямує до мене: «Тримайте!» Беру квітку, дякую і підходжу до колишнього колеги по роботі: «А ти що, теж афганець?» «Так. А ось, — показує на чолов’ягу, який подарував квітку, — знайомся, мій бойовий побратим Олег Штефанеса». Почувши знайоме прізвище, дивуюсь: «Так це ж мій однокласник!» Не бачилися з 8 класу, майже 30 років, тож і не впізнали одне одного. Посивілий чоловік з орденами — той задиристий хлопець, який у молодших класах смикав мене за коси? Розвідник і прикордонник?
Олег Штефанеса і В’ячеслав Грек вчилися в 99-й дніпропетровській школі, жили в одному будинку, з різницею в один рік призивалися в армію. І зустрілися в Афганістані у розвідувальному взводі під час спільної бойової операції в провінції Фар’яб. Мотоманеврена група (ММГ) радянських прикордонних військ, де служили хлопці, у травні 1984-го мала завдання «відкрити воду». Маленьку гірську річку Кайсар перекрили душмани, і «шураві» (так місцеві називали радянських солдат) виявилися відрізаними від води. «В цій операції із 140 осіб нашої групи загинуло 12, — розповідає В’ячеслав Грек. — Коли поверталися на базу, БРДМ (бойова машина розвідки) Олега підірвали, загинув майже весь екіпаж. А водія-механіка і Олега дивом викинуло з машини. Друг отримав надважке поранення, контузію, тривалий час був у комі. Прийшов до тями лише за тиждень, вже у Союзі».
Про Афган співає гвардії майор запасу Василь Дідук. Фото Наталії БІЛОВИЦЬКОЇ
Концерт, який жодного з присутніх не залишив байдужим, тривав майже три години на фоні документальної хроніки бойових дій в Афганістані. Серед постійних виконавців «Афганського вітру» — київський бард, колишній спецназівець, власник двох орденів Червоної Зірки В’ячеслав Купрієнко, колишній прикордонник у складі ММГ дніпропетровець Сергій Бабенко, колишній командир танку Сергій Костецький з Орджонікідзе, гвардії майор запасу Василь Дідук (має медалі «За відвагу», «За бойові заслуги»), Володимир Стетський з Кривого Рогу, кримська вокально-інструментальна група «Обеліск». Уперше на дніпропетровському фестивалі виступив підполковник запасу, єдиний серед афганців заслужений артист України, співак з Івано-Франківська Володимир Коваленко.
Традиційно вже декілька років у фестивалі солдатської пісні беруть участь і діти воїнів-інтернаціоналістів. Свої авторські пісні присвячує афганській тематиці старший лейтенант, випускник і викладач львівської Академії сухопутних військ ім. Сагайдачного, диригент військового оркестру Іван Шерстюк. В Афганістані служив батько хлопця — кавалер ордена Червоної Зірки дніпропетровець Сергій Шерстюк.
«Афганський вітер» — єдиний в Україні потужний фестиваль солдатської пісні. В Дніпропетровську захід організовують міське та обласне об’єднання ветеранів Афганістану за підтримки місцевої влади.
ДОВІДКА «УК»
Сьогодні у Дніпропетровську мешкає 2 тисячі 500 учасників бойових дій в Афганістані та близько 1,5 тисячі учасників бойових дій на території інших держав. Цього року з міського бюджету кожній сім’ї воїна, загиблого в Афганістані, надано одноразову матеріальну допомогу у розмірі 9 тисяч 410 гривень. Окрім цього, щомісячно кожен член сім’ї загиблого учасника бойових дій отримує доплату до пенсії по 150 гривень.