Історія української юстиції тісно пов’язана із зародженням української державності. Адже найголовніші елементи державності — Законність і Право — є незмінним юридичним фундаментом органів державної влади, прокуратури, суду, адвокатури, нотаріату.
Сторінки історії
Формуючи наприкінці червня 1917 року перший національний уряд — Генеральний Секретаріат, Центральна Рада передбачила й створення Генерального секретарства судових справ (юстиції). Четвертим Універсалом Центральної Ради від 11 січня 1918 року Україну проголошено «самостійною, ні від кого не залежною Вільною Суверенною Державою Українського Народу». Нову назву отримав і уряд — Рада Народних Міністрів, а Генеральне секретарство судових справ перейменовано на Міністерство судових справ.
Із квітня 1918-го це Міністерство здійснювало всю правову політику в державі. 15 липня 1918 року його перейменували на Міністерство юстиції.
Радянський період української юстиції почався 28 листопада 1918 року з утворенням при Тимчасовому робітничо-селянському Уряді України відділу юстиції. 29 січня 1919-го відділ перетворено на Народний комісаріат юстиції. 11 грудня 1919-го в Харкові створено Комітет юстиції при Всеукраїнському революційному комітеті, а 19 січня 1920 року його реорганізовано в Народний комісаріат юстиції України.
У 1946 році нова реорганізація створила Міністерство юстиції УРСР, а 1963-го Мін’юст було ліквідовано. Його функції покладено на юридичну комісію при Раді Міністрів УРСР та Верховний Суд УРСР, а на місцях — на обласні суди. У 1970 році діяльність Міністерства юстиції було поновлено.
За роки незалежності України компетенція, функціональні повноваження та завдання Мін’юсту визначилися Положеннями про нього від 28 грудня 1991-го та 3 жовтня 1992 року. Однак із ухваленням нової Конституції України та поглибленням процесів реформування в усіх сферах суспільства виникла потреба у розширенні повноважень Міністерства.
Нову редакцію положення про Міністерство юстиції затверджено урядовою постановою від 14 листопада 2006 року. Нині систему органів юстиції становлять Міністерство юстиції та його територіальні органи. У структуру центрального апарату Мін’юсту входять: 14 департаментів, 8 управлінь, 4 самостійних відділи, секретаріат Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини. Також у складі Міністерства діє державний департамент з питань адаптації законодавства.
Утверджуються демократичні засади розвитку суспільства
Мін’юст виконує завдання із визначальних напрямів нормотворчої роботи: розроблення проектів законів України, які випливають із положень Конституції, й розроблення нових процесуальних кодексів, що є одним із зобов’язань України перед Радою Європи; приведення законодавства у відповідність з новими Цивільним, Господарським та Сімейним кодексами України; укладення і ратифікація дво- та багатосторонніх міжнародних договорів про правову допомогу в кримінальних та цивільних справах, про видачу правопорушників (екстрадицію) тощо; проведення верифікації підзаконних нормативно-правових актів на відповідність Конституції та законам України.
Міністерство особливу увагу приділяє питанням кодифікації законодавства на найважливіших його етапах. Йому належить основна координувальна роль у сфері нормотворчої діяльності центральних органів виконавчої влади. Також Мін’юст забезпечує виконання заходів, спрямованих на систематизацію законодавства України. Запроваджено Єдиний державний реєстр нормативно-правових актів. Міністерство забезпечує проведення висококваліфікованої правової експертизи проектів актів законодавства.
Важливий напрям діяльності Мін’юсту — міжнародна співпраця, зокрема з питань європейської інтеграції, правової допомоги, міжнародного права, а також правової експертизи міжнародних договорів. Міністерство юстиції — національний орган зі сприяння взаємодії з Постійним бюро Гаазької конференції з міжнародного приватного права.
Міністерство юстиції також є уповноваженим органом з легалізації документів, виданих підприємствами і установами України, для використання за кордоном (з приєднанням України до Гаазької конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів 1961 року).
Мін’юст відповідає за експертне забезпечення правосуддя. Основна мета цієї діяльності — розроблення науково-методичної бази судової експертизи та задоволення потреб органів дізнання, попереднього слідства і судів у використанні можливостей судової експертизи під час розслідування та розгляду кримінальних справ.
Одна із пріоритетних сфер діяльності Міністерства — організація виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб).
На Мін’юст покладено і функцію організації роботи нотаріату.
Чільне місце в системі органів юстиції займають органи реєстрації актів цивільного стану, які одними з перших державних органів документують людину і громадянина.
Важливий напрям діяльності Мін’юсту — легалізація всеукраїнських об’єднань громадян, реєстрація міжнародних громадських організацій, відділень, філій, представництв та інших структурних осередків громадських (неурядових) організацій іноземних держав в Україні, всеукраїнських і міжнародних благодійних організацій, проведення реєстрації політичних партій та їхньої символіки тощо.
Особливої уваги Мін’юст надає розгляду звернень громадян. Відповідно до своєї компетенції забезпечує виконання Національної програми із правової освіти населення.
Мін’юст послідовно і виважено продовжує реформування своєї галузі задля утвердження демократичних засад розвитку суспільства, верховенства права, принципів справедливості та гуманізму, пріоритету прав і свобод людини і громадянина, становлення повноцінного громадянського суспільства.
ПРІОРИТЕТИ
Потрібен діалог і довіра
З початку липня цього року Міністерство юстиції очолила Олена Лукаш. Її першими кроками на посаді міністра стали: кардинальне спрощення процедури закриття бізнесу, підвищення якості й доступності послуг нотаріусів та держреєстраторів, безплатне навчання роботи з держреєстрами, інші важливі ініціативи. Проте найголовнішим у її роботі був і залишається захист прав громадян та якісне надання їм послуг.
Чітка позиція Мін’юсту щодо зауважень, висловлених Венеціанською комісією стосовно нашого виборчого законодавства напередодні підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом на саміті «Східного партнерства», який відбудеться в листопаді у Вільнюсі:
— Щоб змінити виборчі правила, потрібен діалог із суспільством і довіра. Тому Мін’юст збирає вже третій «круглий стіл» з цього приводу, аби зрозуміти, які пропозиції міжнародної спільноти прийнятні для нас, а які ні. Не Мін’юст формує виборче законодавство. Це право парламентарів. Міністерство може лише пропонувати певні зміни. Тому наша позиція така: дати можливість сформувати найкращі правила й норми, передати їх до парламенту, очікувати якісних виборчих законів, — заявила Олена Лукаш.
На часі також реформа прокуратури, Кримінального кодексу, Вищої ради юстиції, імплементація Кримінального процесуального кодексу, Закону про адвокатуру, створення та імплементація Національного превентивного механізму, посилення незалежності суддів, забезпечення виконання рішень Європейського суду з прав людини, поліпшення умов утримання засуджених та питань, пов’язаних із кримінальним переслідуванням окремих осіб тощо.
У НОГУ З ЧАСОМ
Ми не учні, але й на роль учителів не претендуємо
Юрист завжди має йти в ногу з часом, має бути обізнаним у нововведеннях законодавства та у різних галузях права і вміти застосовувати свої знання на практиці. Ці професійні якості повинні поєднуватись із загальнолюдськими моральними надбаннями.
На думку проректора Національного університету «Юридична академія України ім. Ярослава Мудрого» члена-кореспондента Національної академії правових наук України, доктора юридичних наук, професора Юрія Барабаша, професія юриста буде завжди затребувана. Українські правознавці пройшли належну школу навчання, що змусило європейських експертів ставитися до нас не як до учнів, а як до рівноправних партнерів. Наша майбутня співпраця з Євросоюзом — наслідок гармонізації з європейськими законами, від яких ми запозичуємо лише найкраще.
Один із пріоритетних напрямів — правова освіта населення. Зі слів завідувача відділу теорії, держави і права Інституту держави і права ім. В. М. Корецького Національної академії наук України, члена-кореспондента Національної академії правових наук України, заслуженого юриста України, доктора юридичних наук, професора Наталії Оніщенко, завдання сьогодення — не просто лікнеп населення, а мінімум, який передбачає якісні та повноцінні правові знання. Досягти цього можна лише практичним упровадженням таких знань стосовно принципів і змісту правової держави, інформації громадян про їхні права та обов’язки, а також про можливі способи їх реалізації.
Сторінку підготувала Віра ФАЗЛЄЄВАдля «Урядового кур’єра»
Ми в Google+