"20 років Незалежності: Запоріжжя"

Наталя ЗВОРИГІНА
15 липня 2011

Степова перлина України

ВІЗИТІВКА. Запорізька область, колиска українського козацтва, де утворилася Козацька республіка й закладалися підвалини сучасної Незалежної України, розташована у південно-східній частині нашої держави на чорноземах степової зони. Південь області омивається водами Азовського моря, берегова лінія якого простяглася на понад 300 км. Залишки колишніх плавнів історичного Великого лугу подекуди обіймають акваторію Дніпра.

Територія області з населенням майже 1860 тис. осіб займає 27,2 тис. км2, має розвинений науково-технічний та виробничий комплекс. Тут розташовані сучасні підприємства авіадвигунобудування, виробництва трансформаторів та іншої високотехнологічної продукції. В області виробляються алюміній і титан, германій та кристалічний кремній, чавуни і сталі різних властивостей. На території краю розташована Запорізька атомна електростанція — найбільша в Європі АЕС.

Окрім потужного промислово-енергетичного потенціалу, область має достатньо цінні природні та історико-культурні ресурси. На обліку перебуває приблизно 8 тис. об’єктів історико-культурного надбання.

Сприятливий клімат, чудові прибережні пейзажі Дніпра, джерела мінеральної води і лікувальні грязі, ласкаве, тепле Азовське море приваблюють туристів. Міста Бердянськ, Приморськ, смт Кирилівка утворюють курортну зону, яка складає майже 15% площі регіону і де функціонують до 600 оздоровчих закладів. Бердянську офіційно присвоєно статус курорту державного значення.

СИМВОЛІКА

Під знаком  козацької вольниці

Герб Запорізької області розташований на традиційному щиті малинового кольору із зображенням козака з рушницею і шаблею. Він обрамлений канвою жовтого, золотого та бронзового кольору (у різних варіантах).

За щитом з правого верхнього кута виступає бунчук, з лівого — пернач. Зверху по центру та знизу — булава. З лівого і правого боку вписані литаври. Усі символи козацтва обвиває блакитна стрічка. Знизу на ній напис — «Запорізька область».

Прапор являє собою прямокутне полотнище малинового кольору з жовтою або золотистою облямівкою. У центрі прапора — герб Запорізької області. Верхівка стяга увінчана металевим наконечником жовтого чи золотого, латунного або бронзового кольору зі стилізованим зображенням малого герба України.

Герб і прапор Запорізької області затверджені сесією обласної ради 17 жовтня 2003 року.

Створюємо промзони  і розвиваємо вітроенергетику

Голова Запорізької облдержадміністрації 
Борис ПЕТРОВ:

— Нещодавно у Братиславі в присутності Президента України Віктора Януковича та Президента Словацької Республіки Івана Гашпаровича було підписано угоду про торговельно-економічну, науково-технічну та культурну співпрацю між Запорізькою областю та Бансько-Бистрицьким автономним краєм. Заохочення нових інвесторів і залучення додаткових інвестицій в економіку краю, що є одним з основних пріоритетів діяльності нашої регіональної владної команди, сприятимуть подальшій її стабілізації, створенню додаткових робочих місць і як наслідок — істотному підвищенню добробуту жителів області. Адже незалежність держави, за яку наші попередники боролися впродовж кількох століть, а утвердили 20 років тому, мусить мати потужне економічне підгрунтя.

Наразі Запорізька область значно піднялася в рейтингу по одній із ключових позицій — у сфері інвестиційної та зовнішньоекономічної діяльності. Перші місця наш край посідає за показниками зростання обсягу інвестицій в основний капітал. Наша область увійшла до першої п’ятірки за показниками обсягу прямих іноземних інвестицій на одного жителя — торік їх загальна сума становила $65 млн, цього року очікуємо її зростання до 98 млн, утім, на досягнутому не зупинемося. Для цього активізували роботу в двох напрямках: розробляємо спеціально під інвесторів комплексні бізнес-проекти або виділяємо земельні ділянки та ескізи можливих варіантів проектів.

Найперспективнішими, на наш погляд, сьогодні є проекти з вітроенергетики та створення промислових зон. На такий напрямок залучення інвестицій, як створення промислових зон, в обласному бюджеті передбачили майже 290 тис. грн. Позитивний ефект такої роботи вже відчули жителі запорізької глибинки — у Приазов’ї розпочато реалізацію проекту з вітроенергетики.

«Кам’яна Могила» зберігає таїну походження людства

СВЯТИНЯ

Вона пам’ятає скіфів і сарматів,
багата на унікальні зразки первісної культури і випромінює дивовижну енергію

Понад 14 млн років тому Сарматське море, відступаючи, оголило піщаний пагорб, який з плином часу перетворився на твердий моноліт. Під дією сонця, вітру, дощу пагорб почав тріскатися. Великі брили повільно сповзали донизу, утворюючи безліч гротів і печер.

Таке колосальне нагромадження піскових брил — неординарне явище. Аналоги його в неогенових товщах порід України не відомі, належного тлумачення подібному скупченню не існує і до цього часу залишається загадкою.

Гроти «Кам’яної Могили» завжди приваблювали людей. Різноманітні стародавні палеолітичні племена, мисливці епохи міді і бронзи, а пізніше степові кочівники кімерійці, скіфи, сармати, гуни та інші племена селилися неподалік, використовуючи її як святилище. Жерці перед кожною важливою подією піднімалися на стародавні схили для проведення магічних ритуалів.

У 68 гротах і печерах учені відкрили велику кількість унікальних зразків первісного мистецтва. Понад 3 тисячі малюнків з кам’яного віку до епохи бронзи і більш пізні утворюють унікальну галерею, яку можна порівняти хіба що з Ермітажем. Є в цій «галереї» грот Бика, де на плитах зображено запряжених биків. Плита «слідів» цікава малюнками людських стоп (причому парних немає). «Кінські» плити представляють зображення коней з першими в Європі вершниками, а також окремі петрогліфи візків, човнів, диких тварин, солярних знаків, сцен полювання та багато інших символів, розшифрування яких відкриє завісу над таїною походження людства.

 

На основі наукових досліджень учені довели, що «Кам’яна Могила» — потужний випромінювач енергії. На вершині пагорба знаходяться 5 каменів з позитивною енергетикою та один — з негативною.

У різні часи «Кам’яну Могилу» відвідували Верховний Лама Непалу, видатний дослідник океану Жак Ів Кусто, представники вітчизняної та світової політичної, наукової, духовної еліти.

Останнім часом заповідник став справжнім центром археологічної та історичної науки на Запоріжжі. Щорічно, починаючи з 1932 р., тут проводяться археологічні експедиції, які виявляють нові пам’ятки стародавніх культур. Унікальним було відкриття найдавнішої на Землі так званої «протошумерської писемності», яка буде сенсацією на міжнародних виставках світу.

Перші відомості про пам’ятку з’явились у 1778 р. під час російсько-турецької війни. Досліджували «Кам’яну Могилу» видатні дослідники М. І. Веселовський, О. М. Бадер, В. М. Даниленко, Я. Рудинський, В. М. Гладілін.

До піскового пагорба прилягає цілинний степ з реліктовими та ендемічними рослинами, які занесені до Червоної Книги України.

Щорічно заповідник відвідують понад 50 тис. гостей, у тому числі іноземних. Його включено до внутрішніх та міжнародних туристичних маршрутів як об’єкт для відвідування учасниками та гостями Євро-2012, він по праву став міжнародним центром туризму на півдні України.

У 2007 р. заповідник «Кам’яна Могила» внесено до переліку номінацій ЮНЕСКО як найдавніший пам’ятник культури та історії розвитку людства. У 2008 р. заповіднику надано статус Національного.

ДО ВІДОМА

Унікальна пам’ятка — державний історико-археологічний заповідник «Кам’яна Могила» розташована в 20 км на північ від Мелітополя на мальовничому березі річки Молочної, неподалік від селищ Мирне і Терпіння.

«Нам долею призначено робити  український вертоліт»

Голова ради директорів підприємства «Мотор Січ»,
Герой України, народний депутат
В’ячеслав БОГУСЛАЄВ

«Мотор Січ» — спеціалізоване підприємство, основу продукції якого становлять газотурбінні двигуни для цивільної і військової авіації та газотурбінні приводи для енергетичних і газоперекачувальних установок. Кілька десятків тисяч двигунів, установлених на літальних апаратах відомих фірм, експлуатуються у понад 120 країнах світу. В структурі підприємства — 21 завод, що працює у різних областях України.

— В’ячеславе Олександровичу, як почувається ввірений вам гігант на 20-му році незалежності?

— Ми працюємо в умовах складного фінансово-економічного становища. Внутрішній ринок залишається вузьким, підприємство заробляє в основному за рахунок експортних контрактів. Перспективні програми створення нових двигунів реалізуються без бюджетного фінансування та державної підтримки. Незважаючи на це, на світовому ринку ми з року в рік підтверджуємо репутацію підприємства, яке випускає продукцію з високими функціональними характеристиками на сертифікованій базі. Система якості відповідає вимогам міжнародних стандартів. Це стосується як продукції для авіації, так і до наземної техніки — промислових газотурбінних приводів, газотурбінних електростанцій, вітроелектростанцій, газоперекачувальних агрегатів, товарів народного споживання, медичного призначення.

— Яку продукцію підприємства вважаєте найважливішою чи найбільш рейтинговою?

— Сьогодні пріоритетними напрямками діяльності підприємства є випуск двигунів сімейства АІ-222 для навчально-тренувальних і легких бойових літаків, що випускаються в Росії та Китаї, а також двигунів для нових розробок фірм Міля і Камова та модернізації їхніх вертольотів, що експлуатаються. До речі, у їхні конструкції закладено низку перспективних авіаційних рішень. Йдеться про вертольоти п’ятого покоління. Наш двигун справді унікальний, поєднує в собі високу надійність і здатність працювати у різних кліматичних умовах. Він прийнятий на озброєння Міністерством оборони України, на його рахунку вже є світовий рекорд. Оснащений цим двигуном, вертоліт Мі-8МТВ здійнявся з аеродрому Конотопського авіаремонтного заводу на висоту 8100 метрів за 13,5 хвилини. Державні стендові випробування пройшли у Гатчині Ленінградської області в інтересах Міністерства оборони РФ. До перспективних також належать чимало інших двигунів для вертольотів, які здатні забезпечити високу швидкість та значну вантажопідйомність літальних апаратів.

— Чи матимемо, врешті-решт, власний український вертоліт?

— Справді, дотепер Україна, яка була постачальником вертольотних авіадвигунів, ніколи не випускала власні гвинтокрили. Президент України поставив завдання заповнити відсутню підгалузь авіаційної промисловості і негайно стати до ремоторизації вертольотної техніки в українській армії. Зараз на нашому підприємстві активно ведуться розробки з вертольотної тематики. Ми створили конструкторське бюро. Вивчили ринок і зрозуміли: сьогодні в світі найзатребуваніші гелікоптери  4–6 тонн злітної маси — типу «Мі-2». Вертольотна програма підприємства включає чотири етапи — від модернізації й заміни двигуна на гвинтокрилі «Мі-2» до розробки, сертифікації вертольота власної модифікації «Мі-2МСБ2» та запуску його у виробництво на Вінницькому авіазаводі. Сама доля призначила робити свій український вертоліт.

— На вашу думку, за яким вектором найбільш доцільна міжнародна співпраця України в галузі авіапрому?

— Аналізуючи потреби авіаційного ринку і реального економічного становища української авіаційної промисловості, основним напрямком нашої діяльності обрали розширення та поглиблення інтеграційних зв’язків з російським авіадвигунобудівним комплексом. У світі, де панують американські та європейські авіагіганти, немає альтернативи збереженню й розвитку співпраці літакобудівних підприємств України і Російської Федерації, їх широкій кооперації та інтеграції. І те, що це розуміють не лише керівники авіаційних підприємств та організацій, а й керівники наших держав, дозволяє нам з оптимізмом дивитись у майбутнє авіаційної промисловості України.

— Напередодні ювілею нашої держави що хотіли б сказати співвітчизникам?

— Україна для мене — моя країна, моя Батьківщина, заради якої треба працювати, треба думати про все, що ще не зроблено, не вирішено. А не просто чекати. Працювати якомога краще й більше. Україна практично з нуля рухається до демократії. Це треба зрозуміти, прийняти й допомагати. Мені в Україні жити цікаво. І я твердо вірю, що у нашого народу надійне майбутнє.

 

ДОСЬЄ «УК» 

В’ячеслав БОГУСЛАЄВ. Народився 28 жовтня 1938 р. в м. Уральськ (Казахстан). Трудову діяльність розпочав у 1956 р. помічником машиніста на Уральському суднобудівному заводі. Після закінчення Запорізького машинобудівного інституту за фахом «Авіаційні двигуни» працював інженером, інженером-конструктором, начальником відділу на Запорізькому моторобудівному заводі, директором Волочиського машинобудівного заводу. З березня 1988 р.— генеральний директор Запорізького виробничого об’єднання «Моторобудівник». Із січня 2007 р. — голова ради директорів підприємства «Мотор Січ», народний депутат України V та VI скликань, заступник голови Комітету ВР з питань національної безпеки і оборони.

 

Кирилівка стає популярним курортом

ВІДПОЧИНОК. Тут нещодавно відкрив сезон найбільший аквапарк на території СНД «Острів скарбів» і осередок клубної тусовки «Акваденс». А нині готується до презентації найбільший в Україні дельфінарій. Урізноманітнити дозвілля відпочивальників допомагають різні культурні заходи. Також відбулася презентація гігантських фігур із піску, які просто неба на Азовському узбережжі створили відомі скульптори з Києва, Харкова, Запоріжжя і Мелітополя. Тематика експозиції — улюблені герої дітвори із сучасних мультфільмів — була обрана не випадково. На думку організаторів, оскільки Азовське забезпечило Кирилівці славу «дитячого курорту», то й культурні розваги мають відповідати дитячим уподобанням. А що найбільше у світі любить малеча? Звичайно ж, мультики!

А ось лицарський турнір «Меч Ареса» зібрав як малих, так і дорослих глядачів, бо взяти участь в ньому з’їхалися рольовики з різних куточків України. Тут можна на власні очі побачити двобої і масову битву, взяти участь у майстер-класах з бою на ножах, у стрільбі з лука, фехтуванні. А на імпровізованому середньовічному ярмарку охочі могли не тільки придбати собі лицарські обладунки, а й власноруч викувати підкову.

За словами заступника голови облдержадміністрації Миколи Ярмощука, організація гучних культурних подій — один з найефективніших способів поширити добру славу про азовські курорти і підвищити їхній статус. Організаторам таких заходів влада надаватиме всебічну підтримку.

СЛОВО — РОВЕСНИКАМ НЕЗАЛЕЖНОСТІ

Люди мають прагнути кращого

— Найбільшим своїм досягненням у житті допоки вважаю перемогу у Всеукраїнському конкурсі фахової майстерності, в якому брала участь наприкінці навчання в училищі. Спочатку стала кращою на регіональному етапі у Запоріжжі, а потім увійшла до команди з 6 переможців на всеукраїнських змаганнях у Львові. З 100 можливих балів я тоді набрала 95. Головною нагородою нам стала стипендія від Президента України. Для мене вибороти її було надто важливо, бо це був мій особистий внесок у добробут моєї сім’ї: старша сестра — інвалід І групи, а молодший брат тоді ще вчився у школі. 

Мама порадила обрати цю професію, яку добре опанувати мені допомогла мій майстер виробничого навчання Людмила Буцик. Після завершення навчання пропонували залишитися в училищі на викладацькій роботі. Однак вирішила, що перш ніж братися вчити когось, маю сама попрацювати. Тож і подалася на велике будівництво. Мене визнали висококласним майстром, довіряють найвідповідальніші завдання. По суті, мій фах — прикрашати людям життя, тож намагаюся творчо підходити до роботи, раджу замовникам кращий варіант оздоблення.

Людям належить прагнути кращого. Мрію, щоб у нашій країні кожний мав затишну оселю, гідно оплачувану роботу і незаплямовану гідність.

Олександра МАЗУРОВА. Народилася 13 лютого 1991 р. у с. Новопригоже Олександрівського району Донецької області. У 15 років приїхала до Запоріжжя і вступила до професійно-технічного училища №31, яке закінчила за спеціальністю штукатур, лицювальник-плиточник, маляр. Працює за фахом у приватній ремонтно-будівельній фірмі. Переможниця Всеукраїнського конкурсу «Кращий за професією».

 

 

Мелітопольщина — черешневий рай

 

У ЗАСІКИ! Вся територія району вкрита черешневими садами: чи не у кожного тут садок черешневий біля хати. Господарі присадибних ділянок плекають кожне деревце-годувальника. На збір урожаю виходять усією родиною.

— При доброму догляді і хорошому господарі, а також за сприятливих погодних умов за сезон з ділянки 30 соток можна зібрати до 2 тонн черешні, — каже житель Мелітополя Валентин Пересипка, садовод із багаторічним стажем. — Щоправда, 2011 рік видався неврожайним на черешню, тому цифри дещо нижчі. На жаль, урожай цього року обчислюємо не в тоннах, а в кілограмах.

Один із найбільших гуртових ринків з продажу черешні розташований у селі Терпіння Мелітопольського району, неподалік від траси Харків — Сімферополь. Раніше господарі садів самотужки розвозили черешневий урожай для продажу по містах України та Росії. Цей процес був виснажливий, особливо для літніх і самотніх людей, тому селяни мріяли про гуртовий ринок поблизу.

— Керівництво Мелітопольського району пішло нам назустріч і організувало такий ринок у Терпінні, — говорить жителька села Любов Кравцова. — Тепер нам комфортно: нарвали черешню і тут же можемо її продати. А як згадаю раніше — потяги, коробки, ринки... Дуже важко було.

Ринок працює із сьомої ранку і до останнього покупця.

— Під гуртовий ринок виділили 18 соток землі, — каже сільський голова с. Терпіння Василь Ступар, який також торгує тут власною черешнею. — Ще тривають роботи з його облаштування, невдовзі з’явиться торговий майданчик з павільйонами і газонами.

— Коли чиновники не створюють перешкод, не закривають митницю, до нас приїжджає багато оптовиків-росіян, — говорить один з реалізаторів. — Ось тоді ми за черешню хороші гроші беремо! А коли митниця закрита, а черешні багато, так шкода своєї праці!

Гуртові покупці переконані, що, незважаючи на митні та транспортні нововведення, мелітопольська черешня завжди буде в ціні і користуватиметься попитом.



При копіюванні даної статті посилання на джерело обов'язкове: http://www.ukurier.gov.ua