ВІЗИТІВКА

Край лісів, озер і заповідників

Рівненська область утворена 4 грудня 1939 . До її складу входять 16 районів, 1031 населений пункт. Межує з Житомирською, Хмельницькою, Тернопільською, Львівською, Волинською областями та Брестською і Гомельською областями Білорусі. Населення - 1158 тис.

Провідні галузі економіки - електроенергетика, хімічна, лісова та деревообробна, харчова промисловість. Має зовнішньоекономічні зв'язки з 44 країнами світу.

Край лісів (понад 850 тис. га - площа лісового фонду, лісистість - 36%), озер (52 озера загальною площею 260 км2) та заповідників. Саме на Рівненщині найбільше природних заповідних територій в Україні - приблизно 50 тис. га.

А ще область б'є всі рекорди народжуваності в Україні та Європі - тут живе понад 10 тис. матерів-героїнь, найстаршій з яких 107 років.

СИМВОЛІКА

Родом з Волинської землі

Основу герба Рівненської області складає щит червоного кольору, на якому розміщено лапчастий білий хрест. Червоне поле зі срібним лапчастим хрестом - давній символ Великої історичної Волинської землі, до якої споконвічно належала територія Рівненської області. Хрест, який широко використовується в геральдиці, - символ життя та належності до християнського світу. Червона барва означає хоробрість, великодушність та мужність, біла - чистоту намірів та починань.

Прапор області: стяг зі співвідношенням сторін 2:3, горизонтально розділений на п'ять частин. Крайні верхня та нижня смуги - білого кольору, центральна - блакитного, над і під якою - смуги жовтого кольору. У центрі прапора розміщений герб області, обрамлений декоративним картушем.

Символи області затверджені рішенням сесії обласної ради 9 серпня 2005 року.

"Острозьку академію створила незалежність"

Ректор Національного університету
"Острозька академія"
Ігор ПАСІЧНИК

Коли в перші роки нашої незалежності представники місцевої інтелігенції запропонували відродити в давньому Острозі послідовницю слов'яно-греко-латинської академії ХVІ століття, ідея мала більше скептиків, аніж прихильників. Яка там, мовляв, академія в провінції: з колишньої слави князів Острозьких нового кожуха не пошиєш... І де той сміливець, котрий наважиться взяти на себе роль локомотива? Ним виявився доктор психологічних наук із Рівного Ігор Пасічник.

- Ігорю Демидовичу, пригадую, ви тоді так загорілися ідеєю відродження острозького світоча, що залюбки змінили тепле професорське крісло декана в Рівненському педагогічному інституті на куртку ректора-виконроба...

- Справді, ми разом з однодумцями працювали без вихідних, свят та відпусток: розчистили підвали колишнього монастиря, на яких звели навчальні корпуси, докопалися до багатьох унікальних речей, які й сьогодні не завжди вдається пояснити з наукової точки зору (скажімо, в підвалах церкви святої Трійці, де відкрили перший в історії України студентсько-викладацький екуменічний храм, не працюють ані камери, ані фотоапарати). За кілька років Указом другого Президента України Леоніда Кучми на базі колегіуму створено Острозьку академію.

- Сама бачила, як на рівненських підприємствах люди після роботи варили конструкції для академічних тенісних кортів, не вимагаючи за це оплати. Як пояснити таке загальне духовне піднесення?

- До речі, на ньому виросло й сучасне академічне містечко, і бібліотека з потужним Інтернет-ресурсом. На академію звернула погляди українська діаспора, до нас потягнулися відомі науковці, запрацювали студентсько-викладацькі обмінні програми.

Ми дедалі частіше отримували запрошення представляти академію та молоду українську державу в Оксфорді, Кембриджі, Сенаті США. Після мого виступу в Сенаті благодійників Острозької академії навіть звільнили від оподаткування! На благодійні кошти видаються твори острозьких просвітителів, а торік - навіть сама Острозька Біблія, яку переклав українською викладач академії Рафаїл Торконяк. Їй виповнилося 430 років...

І коли мене питають, де беремо кошти на розвиток, відповідаю, що насамперед нам допомогла Незалежність України, а ще - Господь і добрі люди.

- Справді, інакше, як Божим благословенням, того, що створено тут, на колишніх руїнах, і не назвеш...

- Безперечно! А з яким натхненням працювали люди! Шкода, що нині цей порив дещо проходить: кажу не суто про академію, а про загальну ситуацію в державі. Втім, незалежність неабияк змінила нашу психологію: якщо 20 років тому, коли звучав гімн України, люди не виявляли жодних емоцій, то сьогодні і гімн, і прапор переважна більшість сприймає як символи нашої держави, що глибоко зачіпають душу.

Твердо переконаний: незалежність - це та категорія, яка мусить бути у кожного в душі, - з цим живуть, із цим ідуть до нових здобутків. Ось так і наш університет 20-річчя Незалежності зустрічає вже як член асоціації європейських університетів: тобто 800 університетів світу визнають диплом Острозької академії. А від скептицизму тих, хто не вірив у нас, не залишилось, повірте, каменя на камені: сьогодні конкурс на окремі спеціальності сягає 30-40 осіб на місце. Та найголовніше, що на наших випускників є попит на ринку праці. І саме цей критерій, а не кількість докторів наук чи студентів, на моє переконання, має бути головним рейтинговим показником при оцінці успішності українських університетів - так є у світі.

Під Божим та людським благословенням академія впевнено повернула собі статус знаного в Європі та світі осередку духовності, який мала її сива попередниця ХVІ століття.

...У незалежній Україні немає президента, прем'єр-міністра чи голови Верховної Ради, який не вважав би за честь і за неписаний обов'язок побувати в наших стінах: вони дають якусь особливу ні з чим не зрівнянну життєву силу. До острозького світоча припадає й переважна більшість послів іноземних держав.

ДОСЬЄ "УК"

Ігор ПАСІЧНИК. Ректор Національного університету "Острозька академія", доктор психологічних наук, професор, Герой України. Народився 19 жовтня 1946 р. в селі Глинки Рівненського району. Закінчив Рівненський педагогічний інститут. Острозьку академію очолив з перших днів створення і за неповних 17 років перетворив її на освітню візитівку України. Заслужений працівник народної освіти України, академік Міжнародної слов'янської академії наук та Академії наук вищої школи України.

ФОТОФАКТ

На ярмарку торгували і співали

Майже 100% картоплі та овочів для потреб Рівненщини вирощують фермери та індивідуальні власники. Щоб ціни на них не були захмарними, місцева влада передбачила підтримку фермерів: вони можуть одержати кредити до 50 тис. грн під 2% річних терміном на п'ять років.

На Рівненщині фермерство має потужне коріння: потяг до господарювання на власній землі передається тут з покоління в покоління. Перші фермерські господарства у краї стали навіть передвісниками незалежності, бо утворилися в 1990 році. Нині фермерські ластівки широко розправили крила: в області вже 650 таких господарств, що утворюють окремий потужний сектор економіки.

Чого тут тільки не виробляють: городину, садовину, інвентар, живність і, звичайно, для душі вирощують квіти. І все це зазвичай можна придбати на фермерських ярмарках, які здавна існують на Рівненщині. До того ж, за помірними цінами. А ще тут можна послухати справжніх живих музик: адже де-де, а в Рівному добре знаються на традиціях ярмаркування: це тут знамениті Волинські торги збирали купців з усіх усюд.

ПРЯМА МОВА

"Західна брама" духовної колиски України


Голова обласної державної адміністрації
Василь БЕРТАШ:

- Оцінюючи поступ рідної Рівненщини за 20 років Незалежності, можу сказати: колись забутий Богом край перетворюється на європейський не лише за обрисами, а за своєю внутрішньою сутністю регіон, який, проте, ревно плекає свою ідентичність і є духовною колискою України. Бо комусь у цій державі добувати вугілля й варити сталь, а комусь - нести прийдешнім поколінням національні традиції та незламний дух предків.

На наших землях у ХХІ столітті постала перша у східних слов'ян академія в Острозі, де 430 років тому з'явилась Острозька Біблія; тут майже 360 років тому відбулася відома битва під Берестечком: на Козацькі могили набратися незламного українського духу й сьогодні приїздять представники всього світу; і, нарешті, з нашого славного княжого міста Пересопниця полетіло у світовий обшир Пересопницьке Єва?н?ге?ліє, на якому присягають президенти незалежної України.

20-річчя Незалежності, по суті, збігається із непересічною для всього слов'янського світу датою: 450-річчям написання Пересопницького Євангелія. І раз уже нам випало стояти біля керма управління на цьому історичному перехресті, то маємо бачити, як мовиться, і в мікроскоп, і в телескоп. Тому справою своєї честі вважаємо відродження самої Пересопниці та спорудження тут сучасного музейного комплексу: щоб на батьківщину української Першо?книги їхали туристи з усіх усюд.

До речі, концепція розвитку області на найближчих п'ять років має претензійну назву "Західна брама" і передбачає розвиток ділової та соціальної активності в краї, який, завдяки своєму вигідному географічному розташуванню, має стати і перехрестям можливостей для інвесторів, і стимулом для розвитку туристичного потенціалу краю. Тому сам Бог велів рівнянам прочинити Західну браму і дати можливість доторкнутися до нашої історії гостям Євро-2012. До цього додамо свою кулінарну спадщину: ад?же Рівненщина - перша і поки що єдина українська область, яка представляє державу в Європейській мережі регіональної кулінарної спадщини.

Ласкаво просимо до бурштинової казки

РАРИТЕТИ

Сонячний камінь став талісманом України

Шматочок сонця, поліський самоцвіт, сльози Богів, - так приязно називають на Рівненщині цей справді унікальний камінь, оповитий легендами та переказами. Тисячолітню закам'янілу смолу жителі Рівненського Полісся споконвіку палили у власних печах, запримітивши її гарну тепловіддачу, а пізніше - і здатність до обробітку. Один із перших виробів із бурштину, знайдений на території нинішнього Дубенського району, - жіночий амулет, якому, за оцінками фахівців, приблизно 2,5 тисячі років!

Утім, сповна реалізувати свій прихований потенціал наш бурштин зміг лише в незалежній Україні. Саме в 1991-му на батьківщині сонячного каменю з'явилося державне підприємство "Укрбурштин", яке працювало за двома напрямами: видобуток бурштину в бурштиноносній зоні та перетворення його на диво-речі (саме в перші роки незалежності в Рівному збудували сучасну фабрику). Тут і жіночі прикраси, поєднані зі сріблом та золотом, і картини, й ікони! У новітній історії України з'явилася плеяда талановитих майстрів, що працюють із сонячним каменем і радують своїми творами і земляків, і президентів різних держав.

На підприємстві "Бурштин України" є свій музей, серед експонатів якого і необроблені шматки бурштину-сирцю, окремі з яких важать півкілограма, і художні вироби з нього. Ще донедавна ними милувалися лише віп-гості - нині українську "бурштинову кімнату" без проблем може відвідати кожен охочий. Так розпочався новий етап у долі поліського самоцвіту. До того ж, Рівненщина офіційно приєдналася до "Бурштинового шляху": доповнивши перелік місцевостей із Литви, Польщі, Росії, які вважають своїм брендом бурштин. Тому, звісно, що й шлях туристів на Євро-2012 поєднається з бурштиновим. Їм залюбки покажуть, де і як він видобувається (у Володимирецькому районі навіть дібрали для цього спеціальне спорядження), і як перевтілюється в руках майстрів. Наприклад, у бурштинового ангела, котрий уже об'їздив півсвіту разом з╩автором "Бурштинової казки" представником Української бурштинової асоціації Галиною Лемець. Цікаво, що король Швеції впізнав у ньому свого ангела. А коли дізнався, що він виготовлений українськими майстрами з нашого бурштину, щиро вигукнув: "Які ж ми з вами схожі!"

 

СЛОВО - РОВЕСНИКАМ НЕЗАЛЕЖНОСТІ

Ярина МАТЛО.
Бронзова призерка ХІІІ Паралімпійських ігор з плавання

Маєш мету торуй шлях до неї

 

- Мій шлях у великий спорт розпочався з дитячого захоплення басейном. А вже в 11 років мені запропонували взя?ти участь у Всеукраїнському ди?тячому турнірі "Повір у себе", головним призом якого була путівка до "Артека" - моя багаторічна мрія! Вона здійснилась: адже я тоді не лише виграла турнір, а й виконала норматив кандидата в майстри спорту! У мене з'явилася мета - збірна України. І до неї ми твердо йшли разом із моїм тренером Ольгою Палюх. Розваг з друзями чи, образно кажучи, ігор у пісочниці - цього в моєму дитинстві не було. У 15 років досягла мети - стала членом збір?ної України, і в мене з'я?вив?ся ще один наставник - тренер Андрій Казначеєв. Відтоді поча?ла отримувати свою зарплату.

Була другою на чемпіонаті світу в Ісландії на дистанції 100╩м брасом. Це - мій улюблений стиль і улюблена дистанція. Хоча на те, що на ХІІІ Паралімпійських іграх у Пекіні-2010 буду мати медаль, не сподівалась. І коли за цю перемогу я стала майстром спорту міжнародного класу й привезла додому 350 тис. грн, коли Президент нагородив ме?не орденом княгині Ольги та ще й призначив щомісячну стипендію в розмірі 9 тис. грн, а міський голова Рівного вручив мені ордер на двокімнатну квар?тиру - тоді всі подивилися на мої досягнення іншими очима. Адже у 20 років вдалося вирішити проблеми всієї сім'ї, які накопичувалися десятиліттями. А може, допомогло те, що я - ровесниця Незалежності?

ПРОЕКТИ 

Квітне сад людської надії

Перший в Україні проект комплексного соціально-економічного розвитку міченої Чорнобилем території реалізує Єврокомісія у Володимирецькому районі на Рівненщині.

Його загальна вартість - 750 тис. євро. Для небагатого поліського району це, без перебільшення, справжня знахідка.

- Умови участі в проекті нескладні: кожен його учасник, а на першому етапі це 69 наших поліських родин, висадив яблуневий сад на площі щонайменше півгектара, ягідні кущі та полуницю - щонайменше на 25 сотих. І саджанці, і доб?ри?ва, і необхідний реманент, і техніку люди отримують безкоштовно, а вирощена продукція стовідсотково залишається в їх?ньому розпорядженні, адже проект некомерційний, - розповідає голова Володимирецької рай?держ?адміністрації Володимир Ткачук. - Щоправда, торік, коли він стартував, нам доводилося добряче переконувати земляків у тому, що мати селекційні саджанці й вирощувати їх на промисловій основі, означає закласти підвалини майбутнього власних родин, основи вдалого сімейного бізнесу.

Тепер селяни не нахваляться: за рік їхні саджанці зміцніли, набралися сил і вже радують гарними видами на врожай. Представники Єврокомісії, які нещодавно знову побували на Рівненщині, задоволені:

- Найголовніше, що нам вдалося розбудити громаду, а людські очі світяться цікавістю й бажанням робити добро на своїй батьківщині, - підсумував керівник групи радників проекту представник Німеччини Манфред Шюссель. - Гадаю, вже за кілька років ви зможете експортувати в Європу не лише дари поліських лісів, що нерідко збирають у вас просто-таки варварським способом, а й якісну продукцію садівництва.

Тепер ті, хто торік були в ролі невіруючого Хоми, просять у односельців саджанці, аби посадити біля своєї хати...